Рішення
від 23.10.2017 по справі 910/13107/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017 Справа №910/13107/17 За позовом Приватного підприємства Столичний вокзал

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про припинення дій та відновлення становища

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Мосійчук О.В. - по дов., Некрасова Т.В. - директор.

Від відповідача: Яковенко А.О. - по дов., Безхутрій К.О. - по дов.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного підприємства Столичний вокзал до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні орендарем своїм орендованим майном шляхом відновлення громадських туалетів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13107/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2017р., зобов'язано сторін надати певні документи.

01.09.2017р. позивач через відділ діловодства суду подав лист про долучення витребуваних ухвалою суду документів.

04.09.2017р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання 04.09.2017р. з`явились; суд перейшов до розгляду спору по суті; представники сторін надали пояснення по суті спору; представник позивача подав суду клоопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 04.09.2017р. строк розгляду справи продовжено на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 23.10.2017р.

Представниками позивача у судовому засіданні 23.10.2017р. було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог надали заперечення.

В судовому засіданні 23.10.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством Столичний вокзал (орендар) було укладено договір оренди №3153 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 365,70 кв.м, розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: місто Київ, Привокзальна площа, №1, що знаходиться на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця , а саме:

- частина площі напроти виходи з ескалатора на конкорсі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 22 кв.м, вартістю 244402,62 грн. під торгівлю непродовольчими товарами;

- частина площі напроти виходу з ескалатора на конкорсі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 2 кв.м, вартістю 22218,42 грн. під банкомат;

- частина площі ліворуч ескалатору у вестибюлі будівлі Головного вокзалу (Центральний) біля виходу на першу платформу площею 16 кв.м, вартістю 203373 грн. під торгівлю непродовольчими товарами;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 74 кв.м, вартістю 874755, 48 грн. під розміщення гральних автоматів;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 20 кв.м, вартістю 236420,40 грн. під торгівлю продовольчими товарами без права продажу товарів підакцизної групи;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 9,3 кв.м, вартістю 109936 грн. під пункт обміну валют;

- частина площі в залі очікування №1 та №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 203,4 кв.м., вартістю 2288636 грн. під громадські туалети;

- частина площі ліворуч від ескалатору у вестибюлі Головного вокзалу Центральний біля виходу на першу платформу площею 4 кв.м., вартістю 50843 грн. під пункт обміну валют;

- частина площі праворуч від ескалатору у вестибюлі будівлі Головного вокзалу (Центральний) біля виходу на першу платформу площею 15 кв., вартістю 190662 грн. під пункт обміну валют.

Загальна вартість майна, що передається в оренду, відповідно до експертної оцінки, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю Роял бізнес Сістем- ЛТД (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №4187/05, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Бізнес Сістем - ЛТД 22.09.2005р. Фондом державного майна України) станом на 30.11.2005р. складає 4221246,92 грн.

Зі змісту п.п.1.2, 1.4 договору №3153 від 25.05.2006р. вбачається, що майно, яке передається в оренду належить державі Україна, а відповідно до листа Міністерства транспорту і зв'язку України №2160/16/10-06 від 31.03.2006р. останнім надано згоду на укладання договору оренди вказаних вище об'єктів з Приватним підприємством Столичний вокзал .

За умовами п.2.1 договору №3153 від 25.05.2006р. орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п.3.1 договору №3153 від 25.05.2006р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - березень 2006р. 31337,45 грн.

Пунктом 7.1 вказаного правочину передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього договору.

Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 25.05.2006р. по 25.05.2011р. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що буди передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п.п.10.1, 10.5 договору №3153 від 25.05.2006р.).

Вказаний правочин було підписано представниками контрагентів та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №925. Договір №3153 від 25.05.2006р. було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 25.05.2006р., про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг №2428808 з Державного реєстру правочинів.

25.05.2006р. орендодавцем на підставі договору №3153 від 25.05.2006р. було передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування об'єкти оренди, перелік яких визначено у п.1.1 вказаного правочину, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна.

29.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Певденно-Західна заліниця та Приватним підприємством Столичний вокзал у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та передачею орендованого майна на баланс Публічного акціонерного товариства Українська залізниця й внесення майна до статутного капіталу цього товариства, внаслідок чого функції орендодавця перейшли до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , керуючись ст.15 Закону України Про оренду державного та комунального майна , було укладено договір №3153/8 про внесення змін до договору оренди №3153 нерухомого майна, посвідченого 25.05.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером №925, в якому сторони дійшли згоди щодо заміни орендодавця, внесення змін до договору оренди №3153 нерухомого майна, посвідченого 25.05.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером №925.

Згідно п.1 договору №3153/8 від 29.04.2016р. сторони змінили назву та реквізити орендодавця в договорі №3153 від 25.05.2006р. на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця .

У п.3 договору №3153/8 від 29.04.2016р. визначено, що розмір орендної плати становить 53856,22 грн. без податку на додану вартість. Розмір орендної плати за перший базовий місяць - грудень 2015р. становить 78091,51 грн.

У п.5 договору №3153/8 від 29.04.2016р. сторонами досягнуто згоди щодо викладення п.10.1 розділу 10 договору №3153 від 25.05.2006р. в наступній редакції: 10.1. Цей договір укладено строком на 10 (десять) років 36 (тридцять шість) днів, що діє з двадцять п'ятого травня дві тисячі шостого року по тридцяте червня дві тисячі шістнадцятого року. .

Згідно п.7 договору №3153/8 від 29.04.2016р. останній є невід'ємною частиною договору оренди №3153 від 25.05.2006р. та набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, а в частині змін щодо орендної плати - з 01.04.2016р., діє протягом строку дії договору оренди №3153 від 25.05.2006р.

Договір №3153/8 від 29.04.2016р. було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. та зареєстровано за №697.

26.04.2016р. Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Певденно-Західна заліниця та Приватним підприємством Столичний вокзал було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

01.04.2014р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням Певденно-Західна залізниця (постачальник) та Приватним підприємством Столичний вокзал (споживач) було укладено договір №90, предметом якого постачання постачальником споживачу послуг (постачання питної води та приймання стічних вод).

У п.11.2 вказаного правочину визначено, що постачання води здійснюється до громадських туалетів на другому поверсі вокзалу.

29.05.2017р. між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця та Приватним підприємством Столичний вокзал було укладено договір №3153/09 про внесення змін до договору оренди №3153 нерухомого майна, посвідченого 25.05.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером №925.

У вказаному правочині сторонами погоджено, зокрема, зміну розміру орендної плати та строків і порядку її оплати.

Одночасно, сторонами у п.5 досягнуто згоди, що договір №3153 від 25.05.2006р. діє з 25.05.2006р. по 31.12.2017р., включно.

Відповідно до п.6 договору №3153/09 від 29.05.2017р. згідно ст.631 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України умови п.5 цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли з 01.07.2016р.

Згідно п.8 договору №3153/09 від 29.05.2017р. останній є невід'ємною частиною договору оренди №3153 від 25.05.2006р. та набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, а в частині змін щодо орендної плати - з 01.04.2017р., діє протягом строку дії договору оренди №3153 від 25.05.2006р.

Договір №3153/09 від 29.05.2017р. підписано представниками контрагентів та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. та зареєстровано за №829.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу №88512278 від 31.05.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право користування (оренди) позивача за договором №3153 від 25.05.2006р. (з урахуванням численних змін) до 31.12.2017р. з правом пролонгації було зареєстровано у передбаченому чинним законодавством України порядку.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №3153 від 25.05.2006р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди майна.

За поясненнями позивача, з 07.04.2017р. співробітниками вокзалу станції Київ-Песажирський було припинено подачу води до одного з об'єктів оренди за договором №3153 від 25.05.2006р., а саме до приміщень, наданих під розміщення громадських вбиралень.

Листом №14/04 від 07.04.2017р. позивачем було повідомлено ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця про відключення водопостачання до об'єктів оренди.

Листом №БМЕУ-1-6/673 від 12.04.2017р. ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця було повідомлено заявника про те, що припинення водопостачання було здійснено працівниками вокзалу без попереднього повідомлення ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця як виконавця послуг з водопостачання. У вказаному листі також вказано, що причиною відключення з боку працівників вокзалу водопостачання, було припинення договірних відносин з оренди нерухомого майна та не продовження дії договору №3153 від 25.05.2006р. згідно п.10.5.

Листом №23/04 від 13.04.2017р. позивачем було скеровано на адресу ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця додаткову угоду про продовження договору оренди нерухомого майна та висловлено прохання включити подачу води у присутності представника Приватного підприємства Столичний вокзал .

14.04.2017р. заявником було скеровано начальнику вокзалу станції Київ-Пасажирський РФ Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , голові правління Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , члену правління Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та керівнику регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця листа №23/04 від 14.04.2017р. про усунення порушення умов договору оренди №3153 від 25.05.2006р. в частині перекриття вентелів для подачі води до орендованих приміщень.

З листів №БМЕУ-1-6/696 від 18.04.2017р. та №БМЕУ-1-6/754 від 05.05.2017р. ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця вбачається, що постачання води було перекрито у підвальному приміщенні, доступ до якого працівникам останнього обмежено.

За поясненнями позивача, вказані дії відповідача фактично свідчать невиконання орендодавцем своїх обов'язків за договором №3153 від 25.05.2006р. щодо не вчинення дій, які перешкоджають орендарю користуватись об'єктом оренди на умовах договору, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено, що позивача було належним чином повідомлено про припинення з 31.03.2017р. договору №3153 від 25.05.2006р., а отже, у заявника відсутні належним чином оформлені орендні відносини щодо користування об'єктами, перелік яких наведено у п.1.1 договору №3153 від 25.05.2006р. Крім того, вказаними учасником судового процесу вказано, що сторони можуть продовжувати лише чинний договір, а не той строк якого закінчився. До того ж, відповідачем зауважено, що балансоутримувачем вказаного вище нерухомого майна є регіональна філія Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , а отже, на думку Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , саме вказана особа здійснює забезпечення об'єктів нерухомості послугами водопостачання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов'язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб'єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів. Відновлення становища, яке існувало до порушення, досить часто в позовних вимогах поєднується з припиненням дії, яка порушує право, та може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності, про повернення власнику його майна із чужого незаконного володіння; про застосування наслідків недійсного правочину, про заборону використання твору без дозволу автора. Цей спосіб захисту не може бути застосований у разі припинення суб'єктивного права особи, яке було порушене (Лист від 01.04.2014р. Верховного Суду України Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України ).

129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Отже, виходячи з наведеного вище, при зверненні до суду з позовними вимогами усунення перешкод у користуванні орендованим майном (припинення правопорушення) та відновлення становища позивачем повинно бути доведено наявність права оренди (користування) на нерухоме майно, порушення цього права та доцільність вчинення з боку відповідача дій, які б могли відновити порушене право заявника.

Як було встановлено вище, 25.05.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством Столичний вокзал (орендар) було укладено договір оренди №3153 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площе 365,70 кв.м, розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: місто Київ, Привокзальна площа, №1, що знаходиться на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця , а саме:

- частина площі напроти виходи з ескалатора на конкорсі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 22 кв.м, вартістю 244402,62 грн. під торгівлю непродовольчими товарами;

- частина площі напроти виходу з ескалатора на конкорсі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 2 кв.м, вартістю 22218,42 грн. під банкомат;

- частина площі ліворуч ескалатору у вестибюлі будівлі Головного вокзалу (Центральний) біля виходу на першу платформу площею 16 кв.м, вартістю 203373 грн. під торгівлю непродовольчими товарами;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 74 кв.м, вартістю 874755, 48 грн. під розміщення гральних автоматів;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 20 кв.м, вартістю 236420,40 грн. під торгівлю продовольчими товарами без права продажу товарів підакцизної групи;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 9,3 кв.м, вартістю 109936 грн. під пункт обміну валют;

- частина площі в залі очікування №1 та №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 203,4 кв.м., вартістю 2288636 грн. під громадські туалети;

- частина площі ліворуч від ескалатору у вестибюлі Головного вокзалу Центральний біля виходу на першу платформу площею 4 кв.м., вартістю 50843 грн. під пункт обміну валют;

- частина площі праворуч від ескалатору у вестибюлі будівлі Головного вокзалу (Центральний) біля виходу на першу платформу площею 15 кв., вартістю 190662 грн. під пункт обміну валют.

Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 25.05.2006р. по 25.05.2011р. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що буди передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п.п.10.1, 10.5 договору №3153 від 25.05.2006р.).

29.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Певденно-Західна заліниця та Приватним підприємством Столичний вокзал у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та передачею орендованого майна на баланс Публічного акціонерного товариства Українська залізниця й внесення майна до статутного капіталу цього товариства, внаслідок чого функції орендодавця перейшли до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , керуючись ст.15 Закону України Про оренду державного та комунального майна , було укладено договір №3153/8 про внесення змін до договору оренди №3153 нерухомого майна, посвідченого 25.05.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером №925, в якому сторони дійшли згоди щодо заміни орендодавця, внесення змін до договору оренди №3153 нерухомого майна, посвідченого 25.05.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером №925.

У п.5 договору №3153/8 від 29.04.2016р. сторонами досягнуто згоди щодо викладення п.10.1 розділу договору №3153 від 25.05.2006р. в наступній редакції: 10.1. Цей договір укладено строком на 10 (десять) років 36 (тридцять шість) днів, що діє з двадцять п'ятого травня дві тисячі шостого року по тридцяте червня дві тисячі шістнадцятого року. .

29.05.2017р. між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця та Приватним підприємством Столичний вокзал було укладено договір №3153/09 про внесення змін до договору оренди №3153 нерухомого майна, посвідченого 25.05.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером №925.

Наразі, судом прийнято до уваги, що за приписами ч.1, 3 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Частинами 1, 2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторонами у п.5 договору №3153/09 від 29.05.2017р. досягнуто згоди, що договір №3153 від 25.05.2006р. діє з 25.05.2006р. по 31.12.2017р., включно.

Відповідно до п.6 договору №3153/09 від 29.05.2017р. згідно ст.631 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України умови п.5 цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли з 01.07.2016р.

Наразі, посилання відповідача на листи №715 від 31.03.2017р. та №816 від 11.04.2017р. ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , в яких Приватне підприємство Столичний вокзал було повідомлено про припинення дії договору №3153 від 25.05.2006р. та необхідність повернення об'єкту оренди, суд до уваги не приймає в якості належного доказу висловлення орендодавцем заперечень стосовно продовження договору оренди у відповідності до Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки фактично означені заперечення було висловлено не орендодавцем, яким є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , а лише балансоутримувачем майна.

До того ж, фактично сторонами договору було виявлено волю до продовження орендних правовідносин за договором №3153 від 25.05.2006р. шляхом укладання договору №3153/09 від 29.05.2017р. Крім того, досягнення контрагентами згоди щодо розповсюдження умов вказаного договору на правовідносини сторін, що виникли з 01.07.2016р. в повному обсязі відповідає приписами ст.631 Цивільного кодексу України.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази визнання договору №3153/09 від 29.05.2017р. у визначеному чинним законодавством України порядку недійсним.

Таким чином, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності у Приватного підприємства Столичний вокзал права користування наступними об'єктами майна:

- частина площі напроти виходи з ескалатора на кокосі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 22 кв.м, вартістю 244402,62 грн. під торгівлю непродовольчими товарами;

- частина площі напроти виходу з ескалатора на конкурсі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 2 кв.м, вартістю 22218,42 грн. під банкомат;

- частина площі ліворуч ескалатору у вестибюлі будівлі Головного вокзалу (Центральний) біля виходу на першу платформу площею 16 кв.м, вартістю 203373 грн. під торгівлю непродовольчими товарами;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 74 кв.м, вартістю 874755, 48 грн. під розміщення гральних автоматів;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 20 кв.м, вартістю 236420,40 грн. під торгівлю продовольчими товарами без права продажу товарів підакцизної групи;

- частина площі в залі очікування №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) праворуч площею 9,3 кв.м, вартістю 109936 грн. під пункт обміну валют;

- частина площі в залі очікування №1 та №2 будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 203,4 кв.м., вартістю 2288636 грн. під громадські туалети;

- частина площі ліворуч від ескалатору у вестибюлі Головного вокзалу Центральний біля виходу на першу платформу площею 4 кв.м., вартістю 50843 грн. під пункт обміну валют;

- частина площі праворуч від ескалатору у вестибюлі будівлі Головного вокзалу (Центральний) біля виходу на першу платформу площею 15 кв., вартістю 190662 грн. під пункт обміну валют.

Наразі, твердження відповідача стосовно недоведеності заявником обставин відключення водопостачання до приміщень громадських вбиралень, суд до уваги не приймає як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Як вказувалось вище, пунктом 7.1 договору №3153 від 25.05.2006р. передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього договору.

При цьому, судом прийнято до уваги наявні в матеріалах справи, лист №БМЕУ-1-6/673 від 12.04.2017р. ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця , яким було повідомлено позивача, що припинення водопостачання було здійснено працівниками вокзалу без попереднього повідомлення ВП Київського БМЕУ регіональної філії Південно-Західна залізниця як виконавця послуг з водопостачання. У вказаному листі також вказано, що причиною припинення з боку працівників вокзалу водопостачання було припинення з 31.03.2017р. договірних відносин з оренди нерухомого майна.

Наразі, з представлених до матеріалів справи документів, а саме Наказу №016 від 11.05.2017р. Публічного акціонерного товариства Українська залізниця Про затвердження Положення про виробничий підрозділ вокзал станції Київ-Пассажирський філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця вбачається, що вокзал станції Київ-Пасажирський є виробничим підрозділом філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Отже, з вищевикладеного полягає, що фактичне відключення водопостачання до об'єкту оренди, переданого у користування позивача під розміщення громадських вбиралень, дійсно перешкоджає використанню приміщення за цього цільовим призначенням, що вказує на порушення з боку відповідача обов'язку, що передбачений п. 7.1 договору №3153 від 25.05.2006р.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо правомірності та доказової обґрунтованості позовних вимог Приватного підприємства Столичний вокзал до Публічного акціонерного товариства Українська Залізниця про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні орендарем своїм орендованим майном шляхом відновлення водопостачання до громадських туалетів.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому.

Частиною 2 ст.84 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Отже, з огляду на вищевикладене, з метою забезпечення дійсного відновлення прав та законних інтересів заявника, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі повного найменування сторін та реквізитів договору, на підставі якого здійснюється користування орендованим майном.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Таким чином, керуючись ст.ст.43, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Українська Залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) усунути перешкоди в користуванні Приватним підприємством Столичний вокзал (04209, м.Київ, вул.Дибенка, будинок 7, ЄДРПОУ 24258341) орендованим згідно договору №3153 від 25.05.2006р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю., майном шляхом відновлення водопостачання на об'єкті оренди, що використовується під розміщення громадських туалетів.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариство Українська Залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного підприємства Столичний вокзал (04209, м.Київ, вул.Дибенка, будинок 7, ЄДРПОУ 24258341) судовий збір в сумі 1600 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення23.10.2017
Оприлюднено09.11.2017
Номер документу70024550
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/13107/17

Постанова від 15.01.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 15.01.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 27.11.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Рішення від 23.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Ухвала від 04.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Ухвала від 08.08.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні