Рішення

від 01.11.2017 по справі 912/2968/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 рокуСправа № 912/2968/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2968/17

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", с. Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група", м. Миколаїв

до відповідача 2: фермерського господарства ОСОБА_1, с. Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області

про стягнення 519 735,38 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 30.12.2016 р.;

від відповідача 1 (ТОВ "Південна агротехнічна група") - участі не брали;

від відповідача 2 (ФГ Конопат ОСОБА_3) - участі не брали.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група" та Фермерського господарства ОСОБА_1 на користь позивача суми інфляційних збитків у розмірі 208 522,22 грн., 3% річних у розмірі 42 057,00 грн. та пені у розмірі 269 156,16 грн., всього в розмірі 519 735,38 грн.

У судовому засіданні 01.11.2017 р. представник позивача пред'явлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі

Представники відповідача 1 та відповідача 2 участі в судовому засіданні не брали, вимог суду не виконали, письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору до суду не подали.

На адресу господарського суду органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (копія ухвали про порушення провадження у справі від 09.10.2017 р.), який направлявся на адресу відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група", зазначену позивачем у позові, а саме: 54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, з відміткою органу поштового зв'язку про причину повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 26-27).

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає, що відповідач 1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом.

Відповідач 2 - фермерське господарство ОСОБА_1 також належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання 13.10.2017 р. відповідачем 2 ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 09.10.2017 р. (а.с. 29).

Таким чином, господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового розгляду справи.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2017 р. у справі № 912/4632/17 позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група" та до фермерського господарства ОСОБА_1 задоволено повністю; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором поставки від 29.09.2016 р. № 42/09/16 у розмірі 1 478 881,43 грн. та 22183,22 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2017 р. у справі № 912/4632/17 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Вирішуючи по суті спір у справі № 912/4632/17 господарським судом встановлено, що 29.09.2016 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група" (Покупець) укладено договір поставки № 42/09/16 (далі - Договір поставки).

Згідно з пунктом 1.1 Договору поставки, сторони домовились, що Продавець зобов'язується поставити продукцію (надалі - товар), що зазначений у відповідних додатках (специфікаціях) до Договору поставки, що є невід'ємними частинами Договору поставки, а Покупець прийняти і оплатити належний Продавцю товар відповідно до умов, що передбачені цим Договором поставки та погодженими та підписаними додатками (специфікаціями) до нього.

Як вказано у пункті 1.2 Договору поставки, найменування та асортимент, кількість та вартість товару зазначається в додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього Договору поставки.

У відповідності до пункту 2.2 Договору поставки сторонами узгоджено, що кількість поставленого товару в межах поставки визначається у додатках до Договору та підтверджується за результатами зважування товару на вагах у пункті поставки.

Договір поставки підписаний повноважними особами Продавця і Покупця та скріплений печатками сторін.

У Додатку № 1 від 29.09.2016 р. до Договору поставки сторонами узгоджено поставку товару у кількості 300 метричних тонн (п. 1 Додатку № 1).

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору поставки, ціна товару, у разі коли кукурудза має якість згідно з ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови" та без ГМО за цією Додатковою угодою складає 4200,00 грн. за одну метричну тонну, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ). Загальна вартість за цією Додатковою угодою складає 1 260 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

У відповідності до п. 4 Додатку № 1 сторони дійшли згоди затвердити наступний графік поставок товару відповідно до умов Договору поставки: з 01 жовтня 2016 року по 10 жовтня 2016 року.

На виконання умов Договору поставки та Додатку № 1 до Договору Продавцем поставлено Покупцеві обумовлений сторонами товар у кількості 355,5 тонн на загальну суму 1478881,43 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.10.2016 р. № РН-0000105, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 04.10.2016 р. № 00202.

У той же день Продавцем Покупцеві виставлено рахунок-фактуру від 13.10.2016 р. № СФ-0000038 на суму 1478881,43 грн.

У пункті 5.1 Договору поставки сторони встановили, що оплата товару здійснюється Покупцем за повну партію продукції, отриманої від Продавця, у кількості, зазначеній у цьому Договорі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця по факту його отримання у повному обсязі, зазначеному у Договорі, після отримання документів, зазначених у п. 8.1, 8.2 даного Договору.

29.09.2016 р. між фермерським господарством ОСОБА_1 (Поручитель) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Правда" (Кредитор) укладено договір поруки (далі - Договір поруки).

Згідно з п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група", що виникли на підставі договору поставки № 42/09/16 від 29.09.2016 р., який був укладений між Кредитором та Боржником.

Договір підписаний повноважними особами Поручителя та Кредитора, а також скріплений печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх його умов.

Господарським судом встановлено також, що позивач належним чином виконав взяті на себе за договором поставки зобов'язання, однак, Покупець свій обов'язок щодо оплати поставленого товару не виконав, в результаті чого за Покупцем рахується заборгованість в сумі 1478881,43 грн.

При цьому, господарським судом досліджено та встановлено, що оскільки Покупець, у відповідності до ст. 666 Цивільного кодексу України, не скористався правом відмовитись від Договору та не повернув Товар Продавцеві, Продавець правомірно вимагає від Покупця оплати отриманого Товару.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, а також звертаючись до правової природи такого заходу забезпечення виконання зобов'язань як порука та інституту солідарної відповідальності, суд констатував факт наданого законом кредитору права на звернення до суду з позовом до обох солідарних боржників - боржника за основним зобов'язанням та поручителя, з підстав невиконання зобов'язання, забезпеченого порукою, а також обґрунтованість вимог позивача.

Згідно вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у абзаці 3 п. 2.6. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), згідно якої преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на викладене, фактичні обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2017 р. № 912/4632/16, а саме: належне виконання позивачем зобов'язання, взятого на себе за Договором поставки; неналежне виконання відповідачем 1 та відповідачем 2 зобов'язань, взятих на себе за договором поставки та Договором поруки відповідно не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як стверджує позивач, відповідач 1 та відповідач 2 ухиляються від виконання рішення суду, в результаті чого рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2017 р. у справі № 912/4632/16 не виконане, на підтвердження чого позивачем надано до суду належні докази (а.с. 30-38).

Посилаючись на викладене вище, умови договорів поставки і поруки та вимоги чинного законодавства, позивач просить стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 інфляційні збитки в розмірі 208 522,22 грн., 3% річних у розмірі 42 057,00 грн. та пеню у розмірі 269 156,16 грн., всього 519 735,38 грн.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

За змістом ст.ст. 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. Договору поставки, у разі порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку пені, наданого до суду позивачем, останнім нараховано пеню в сумі 269 156,16 грн. за період з 14.10.2016 р. по 14.04.2017 р. на суму 1478881,43 грн. в обумовленому Договором поставки розмірі (а.с. 21).

Однак, господарський суд не може погодитись з таким розрахунком позивача.

Так, позивачем не враховано, що рахунок - фактура від 13.10.2016 р. № СФ-0000038, який виставлявся Продавцем на оплату Покупцем поставленого за Договором поставки товару, містить строк оплати до 16.10.2016 р. (а.с. 41).

Виходячи з наведеного, прострочення виконання відповідачем 1 взятого на себе за Договором поставки зобов'язання має обраховуватись саме з 16.10.2016 р., а не з 14.10.2016 р., як це зазначено в розрахунку позивача.

Крім того, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187, яка, в силу вимог ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою для застосування для всіх судів України.

Оскільки погоджений сторонами у Договорі поставки розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, він має бути обмежений в силу вимог чинного законодавства.

Таким чином, за прострочення виконання зобов'язання за Договором поставки Покупець зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за період з 16.10.2016 р. по 14.04.2017 р. на суму боргу в сумі 1478881,43 грн. в розмірі 205 992,16 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, позивач обгрунтовано звернувся до суду з зазначеними вимогами.

Разом з цим, з підстав, викладених вище, господарський суд обмежив наведений позивачем у розрахунку період нарахування втрат позивача.

Так, згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, обґрунтованим є нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.10.2016 р. по 25.09.2017 р. на суму боргу 1478881,43 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат позивача за невиконання відповідачем 1 умов Договору поставки складає 195 368,57 грн., а сума 3% річних - 205 992,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтями 541, 543 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2, 4.1 Договору поруки, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за Основним Договором повністю у розмірі, визначеному Сторонами у пункті 4.1 цього Договору.

Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання грошового зобов'язання Боржником згідно з Основним Договором у сумі, що дорівнює сумі основної заборгованості, а також усіх передбачених Основним Договором штрафних санкцій за порушення Боржником своїх грошових зобов'язань перед Кредитором (п. 4.1. Договору поруки).

Таким чином, господарський суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду з позовом до обох солідарних боржників - боржника за основним зобов'язанням та поручителя, з підстав невиконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

Разом з цим, оскільки господарським судом встановлено помилковість наданого до суду позивачем розрахунку боргу, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Так, солідарному стягненню з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача підлягають інфляційні збитки в сумі 195 368,57 грн., 3% річних в сумі 41 909,83 грн. та пеня у сумі 205 992,16 грн., всього в розмірі 443 270,56 грн.

В решті вимог позивача слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Південна агротехнічна група" (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, код ЄДРПОУ 37385787, рахунки в банківських установах не відомі) та фермерського господарства ОСОБА_1 (26033, кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мартоноша, вул. Леніна, 23, код ЄДРПОУ 23232285, рахунки в банківських установах не відомі) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (26033, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мартоноша, вул. Перемоги, код ЄДРПОУ 04338345, рахунки в банківських установах не відомі) інфляційні збитки в сумі 195 368,57 грн., 3% річних в сумі 41 909,83 грн. та пеню у сумі 205 992,16 грн., всього в розмірі 443 270,56 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 6 649,06 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити:

відповідачу 1 (ТОВ "Південна агротехнічна група") за адресою: 54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25;

відповідачу 2 (ФГ Конопат ОСОБА_3) за адресою: 26033, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мартоноша, вул. Леніна, 23.

Повне рішення складено 06.11.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк