Рішення

від 31.10.2017 по справі 915/994/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 915/994/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - посв. №2270 від 03.09.2012,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ПГК»

(52924, Дніпропетровська обл., Межівський р-н, с.Володимирівка, вул.Центральна, буд.31),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллана»

(54031, м.Миколаїв, вул.Кірова, буд.238, оф.423),

про: стягнення заборгованості в сумі 107444,48 грн., з яких: 89460,00 грн. основний борг, 13987,41 грн. збитки від інфляції та 3997,07 грн. - 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллана» заборгованість за Договором поставки №30/05-16 від 12.05.2016 у сумі 89460,00 грн., 13987,41 грн. збитків від інфляції та 3997,07 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки №30/05-16 від 12.05.2016 ним було поставлено ячмінь в кількості 34,850 тонн на суму 125460,00 грн., який отриманий відповідачем. Відповідач в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору поставки №30/05-16 від 12.05.2016 не виконав належним чином взятого на себе зобов'язання в частині оплати за поставлений йому товар, розрахувавшись лише частково у сумі 36000,00 грн. решта суми залишається не сплаченою. Розмір основного боргу відповідача перед позивачем складає 89460,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки №30/05-16 від 12.05.2016, позивачем нараховані також збитки від інфляції та 3% річних.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 02.10.2017, яка надіслана за місцезнаходженням відповідача, але повернулась до суду з відміткою поштової установи про закінченням строку зберігання (а.с.34-36).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням відповідача є: 54031, м.Миколаїв, вул.Кірова, буд.238, оф.423. Тобто, ухвала суду направлялась на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

12.05.2016 між сторонами укладений Договір поставки №30/05-16 (надалі - Договір поставки), згідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити ячмінь (надалі - товар) на умовах, викладених в цьому договорі (а.с.12-14).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Договору поставки, кількість товару становить 35 тонн.

Згідно п.3.1. Договору поставки, ціна товару становить 3600,00 грн. за 1 тонну в т.ч. ПДВ 20%.

У відповідності до п.3.2. Договору поставки, загальна вартість цього договору складає 126000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 21000,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору поставки сторонами погоджено, що термін поставки товару до 31.12.2016. Моментом поставки товару є фактична його передача постачальником покупцеві у пункті поставки. Прийняття-передачу товару за кількістю та якістю сторони здійснюють у момент передачі товару покупцеві та оформлення відповідних документів. Результати передачі-прийняття товару за кількістю та якістю позначені в момент передачі товару, є остаточними.

Відповідно до 5.1. Договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату товару, у даному випадку згідно передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.5.2. Договору поставки моментом оплати є момент надходження грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок (або касу господарства) постачальника.

Пунктом 9.1. Договору поставки сторони встановили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і є дійсним на протязі 1 року згідно з ч.1 ст.267 ГК або до моменту заяви однієї із сторін про дострокове розірвання на підставі невиконання однієї з умов даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу ячмінь в кількості 34,850 тонн на суму 125460,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №14 від 12.05.2016, товарно-транспортною накладною №1 від 12.05.2016, рахунком №13 від 12.05.2016 та довіреністю №38 від 12.05.2016 на отримання товару (а.с.15-18).

З посиланням на рахунок №13 від 12.05.2016 відповідачем здійснено часткове перерахування грошових коштів за отриманий ним ячмінь у розмірі 36000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.19-23).

Однак, свої зобов'язання за Договором поставки в частині оплати решти грошових коштів за поставлений йому товар, відповідач належним чином не здійснив.

Відповідачем вказані обставини не заперечені та не спростовані.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення залишку боргу за поставлений йому товар у сумі 89460,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по оплаті за поставлений товар в сумі 89460,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути відповідача збитки від інфляції у сумі 13987,41 грн. за період з 26.08.2016 по 31.08.2017, тобто за період з вересня 2016 року по серпень 2017 року включно.

Перевіривши розрахунок нарахування збитків від інфляції, який відповідачем не заперечений, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3997,07 грн. за період з 13.05.2016 по 25.09.2017.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних за періоди з 18.07.2016 по 26.07.2016 та з 23.08.2016 по 25.08.2016 позивачем допущені арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок 3% річних за періоди з 18.07.2016 по 26.07.2016 та з 23.08.2016 по 25.08.2016 та встановлено наступне:

- за період з 18.07.2016 по 26.07.2016 (9дн.), виходячи із суми боргу 105460,00 грн. розмір 3% річних становить 77,80 грн., виходячи з розрахунку: 105460,00 грн. х 3% х 9 дн. / 366 дн. =77,80 грн.;

- за період з 23.08.2016 по 25.08.2016 (3 дн.), виходячи із суми боргу 93460,00 грн. розмір 3% річних становить 22,98 грн., виходячи з розрахунку: 93460,00 грн. х 3% х 3 дн. /366 дн. = 22,98 грн.

Решта розрахунків 3% річних виконані позивачем вірно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 3907,88 грн. (678,72 +77,80 + 211,26 +22,98 +719,23 +2197,89).

В частині стягнення 3% річних у сумі 89,19 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1610,38 грн. (1611,67 х 99,92%).

Крім того, позивачем в позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката, розмір яких становить 4000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначались відповідно до Закону України «Про адвокатуру» (дата втрати чинності - 19.11.2012) та на даний час визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (дата набрання чинності 15.08.2012). Дія вказаних законів поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічні положення містила ст.2 Закону України «Про адвокатуру» .

Згідно ст.12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадилась на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Частина 1 ст.26 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

28.08.2017 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «Кулаков, Біднягін і партнери» було укладено Договір про надання правової (юридичної) допомоги №28-08/01 (а.с.25-26), згідно п.1.1. якого визначено, що відповідно до цього договору Адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту визначену цим договором правову допомогу, а клієнт зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар та відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з виконанням даного договору.

25.09.2017 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «Кулаков, Біднягін і партнери» було підписано Додаткову угоду №1 до даного договору (а.с.31), згідно п.1, якої доповнено п.1.3. Договору №28-08/01 від 28.08.2017 та викладено наступним чином, а саме: 1.3. В порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокатське бюро також зобов'язується надати клієнту визначену цим договором правову допомогу:

- захист законних прав та інтересів клієнта в господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, в справі за позовом ТОВ «НИВА ПГК» до ТОВ «Еллана» , про стягнення суми заборгованості за Договором №30/05-16 від 12.05.2016, інфляційний збитків та трьох відсотків річних, а клієнт, виплачує Адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги визначеної даною Додатковою угодою №1 в розмірі 4000,00 грн., що входить до суми гонорару 15000,00 грн. (оплачена згідно платіжного доручення №972 від 04.09.2017) та зобов'язується відшкодовувати фактичні витрати, пов'язані з виконанням даного договору.

Згідно до платіжного доручення №972 від 04.09.2017 (а.с.30) Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «Кулаков, Біднягін і партнери» прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ПГК» гонорар у сумі 15000,00 грн., з яких 4000,00 грн. гонорар, визначений Додатковою угодою №1 від 25.09.2017 до Договору №28-08/01 від 28.08.2017 про надання правової (юридичної) допомоги.

Таким чином, виплачений позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатське бюро «Кулаков, Біднягін і партнери» , яке представляє адвокат ОСОБА_2 гонорар може бути віднесений до складу судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат (крім судового збору) не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.12 Роз'яснень ВАСУ №02-5/78 від 04.03.1998 та п.11 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/973 від 14.12.2007 (із змінами та доповненнями).

Правовий статус гр.ОСОБА_2 як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність №2612 від 03.09.2012 (а.с.28). Повноваження адвоката ОСОБА_2 на надання правової допомоги у даній справі підтверджуються також ордером на надання правової допомоги Серія ДП №000022 від 25.09.2017. Адвокат ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні 31.10.2017.

Враховуючи обставини конкретної справи, суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача суми витрат за послуги адвоката, оскільки матеріалами справи підтверджується як факт надання адвокатських послуг, так і факт проведення позивачем оплати за надані адвокатські послуги. Отже, вимоги позивача ТОВ «НИВА ПГК» про стягнення коштів у сумі 4000,00 грн. за послуги адвоката, які в розумінні ст.44 ГПК України є судовими витратами, є обґрунтованими та підставними.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 82 1 ,84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллана» , 54031, м.Миколаїв, вул.Кірова, буд.238, оф.423 (р/р 26005010334746 в ПАТ «Банк Восток» , МФО 307123, код ЄДРПОУ 37519079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ПГК» , 52924, Дніпропетровська обл., Межівський р-н, с.Володимирівка, вул.Центральна, буд.31 (р/р 26004060005260 в ПАТ КБ «Приватбанк» , МФО 305299, код ЄДРПОУ 35932467) 89460,00 грн. основного боргу, 13987,41 грн. збитків від інфляції, 3907,88 грн. - 3% річних, 4000,00 грн. судових витрат на послуги адвоката та 1610,38 грн. судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 06 листопада 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва