Рішення

від 31.10.2017 по справі 915/888/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 915/888/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 37141112)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_2» (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108, офіс 709; ідентифікаційний код 39193733; 54002, м. Миколаїв, вул. Чигрина, буд. 25)

про: стягнення 52686,91 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 14.04.2017,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

05 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Партс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 132 від 31.08.2017, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_2» суму грошових коштів у розмірі 52686,91 грн., з яких: 10406,02 грн. - сума основного боргу, 23657,02 грн. - сума пені за порушення строків оплати, 1514,01 грн. - сума штрафу за порушення строку оплати, 17109,86 грн. - втрати від інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № 9369-15/2016 від 05.04.2016; накладних № SI0000432836 від 01.09.2016, № SI0000460832 від 29.09.2016, № SI0000465799 від 04.10.2016, № SI0000470701 від 10.10.2016, № SI0000470815 від 10.10.2016, № SI0000470834 від 10.10.2016, № SI0000471513 від 10.10.2016, № SI0000471963 від 10.10.2016, № SI0000473499 від 11.10.2016, № SI0000475901 від 15.10.2016; банківських виписок про часткову оплату отриманого товару; норм статті 651 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

31 жовтня 2017 року від позивача надійшла заява б/н від 31.10.2017 (вх. № 15283/17) про уточнення позовних вимог, в якій товариство просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_2» 12% річних в розмірі 1135,38 грн., пеню в розмірі 24165,97 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 17109,86 грн., а загалом - 42411,21 грн.

За правилами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Наведена заява позивача не суперечить зазначеним нормам процесуального права, а отже прийнята судом до розгляду.

Відповідач правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, у судове засідання 31.10.2017 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 26.10.2017 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 у справі № 915/888/17 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400131493530.

Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

31.10.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 9369-15/2016, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шино-монтажні послуги, а відповідач, як покупець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п. 1.1).

За умовами пунктів 1.2 та 1.3 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру (п. 3.1). Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження покупцю до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями товару, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п. 3.2). В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму товарного кредиту, на яку він може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. У разі перевищення суми товарного кредиту та не настання при цьому терміну оплати за відтермінуванням, покупець має сплатити суму коштів, яка буде дорівнюватись сумі перевищення кредиту невідкладно (п. 3.3).

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

За умовами п. 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного договору.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу . На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 відсотків річних від простроченої суми .

Згідно з п. 8.2 та п. 8.4 сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив протягом періоду з 01.09.2016 по 15.10.2016 відповідачу, а останній прийняв без зауважень і заперечень товар на загальну суму 33706,02 грн. , що підтверджується оформленими та підписаними обома сторонами наступними накладними:

1) № SI0000432836 від 01.09.2016 на суму 465,18 грн., зі строком оплати до 04.09.2016 (на підставі рахунку № S0001314015 від 01.09.2016);

2) № SI0000460832 від 29.09.2016 на суму 5091,96 грн., зі строком оплати до 02.10.2016 (на підставі рахунку № S0001362660 від 29.09.2016);

3) № SI0000465799 від 04.10.2016 на суму 332,34 грн., зі строком оплати до 07.10.2016 (на підставі рахунку № S0001317865 від 04.10.2016);

4) № SI0000470701 від 10.10.2016 на суму 21602,58 грн., зі строком оплати до 13.10.2016 (на підставі рахунку № S0001414702 від 10.10.2016);

5) № SI0000470815 від 10.10.2016 на суму 368,58 грн., зі строком оплати до 13.10.2016 (на підставі рахунку № S0001415165 від 10.10.2016);

6) № SI0000470834 від 10.10.2016 на суму 1034,34 грн., зі строком оплати до 13.10.2016 (на підставі рахунку № S0001415100 від 10.10.2016);

7) № SI0000471513 від 10.10.2016 на суму 1473,54 грн., зі строком оплати до 13.10.2016 (на підставі рахунку № S0001416894 від 10.10.2016);

8) № SI0000471963 від 10.10.2016 на суму 1237,26 грн., зі строком оплати до 13.10.2016 (на підставі рахунку № S0001417810 від 10.10.2016);

9) № SI0000473499 від 11.10.2016 на суму 400,02 грн., зі строком оплати до 14.10.2016 (на підставі рахунку № S0001421871 від 11.10.2016);

10) № SI0000475901 від 15.10.2016 на суму 1700,22 грн., зі строком оплати до 18.10.2016 (на підставі рахунку № S0001428676 від 15.10.2016).

З наданих позивачем банківських виписок ПАТ «Креді ОСОБА_4» по рахунку позивача № 26007500176855 вбачається, що відповідач за отриманий товар здійснив наступні оплати:

1) до звернення позивача до суду з даним позовом на загальну суму 23300,00 грн. , а саме: 05.10.2016 на суму 5100,00 грн. (на підставі ПД 469 05.10.2016), 10.11.2016 на суму 5100,00 грн. (на підставі ПД 532 10.11.2016), 13.12.2016 на суму 5100,00 грн. (на підставі ПД 600 13.12.2016), 02.02.2017 на суму 1500,00 грн. (на підставі ПД 635 02.02.2017), 14.02.2017 на суму 1500,00 грн. (на підставі ПД 645 14.02.2017), 14.02.2017 на суму 3000,00 грн. (на підставі ПД 646 14.02.2017), 12.04.2017 на суму 2000,00 грн. (на підставі ПД 711 12.04.2017), 13.07.2017 на суму 2000,00 грн. (на підставі ПД 861 13.07.2017), 10.08.2017 на суму 2000,00 грн. (на підставі ПД 867 17.07.2017);

2) після звернення позивача до суду з даним позовом на загальну суму 10406,02 грн. , а саме: 07.09.2017 на суму 5406,02 грн. (на підставі ПД 957 07.09.2017) та 07.09.2017 на суму 5000,00 грн. (на підставі ПД 958 07.09.2017).

Таким чином, станом на момент прийняття судом рішення, основний борг за договором поставки № 9369-15/2016 від 05.04.2016 відповідачем повністю сплачений позивачу.

Водночас, як повідомляє позивач у своїй заяві б/н від 31.10.2017 (вх. № 15283/17 від 31.10.2017) про уточнення позовних вимог, відповідач залишив заборгованість за пеню, штраф та інфляційне збільшення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів оплати позивачу усієї заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як було зазначено судом вище, в розділі 5 договору сторони дійшли згоди, що: в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 5.2); на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 відсотків річних від простроченої суми (п. 5.3).

У відповідності із наведеними умовами та в зв'язку із простроченням платежів, позивач просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 31.10.2017 (вх. № 15283/17 від 31.10.2017), стягнути з відповідача: 12% річних в розмірі 1135,38 грн., пеню в розмірі 24165,97 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 17109,86 грн.

Після перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення сум, суд дійшов таких висновків:

Що стосується заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми в розмірі 1135,38 грн. у якості 12% річних з посиланням на умови пункту 5.3 договору, то суд звертає увагу позивача на таке:

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій , а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

Умовами пункту 5.3 договору сторони, посилаючись на статтю 625 ЦК України фактично встановили інший розмір процентів річних - 12 відсотків від простроченої суми. Водночас, незрозумілим є використання у даному пункті договору поняття «штраф» , визначення якого не має відношення до змісту статті 625 ЦК України.

Штраф - це один із видів неустойки, поняття якої визначено ст. 549 ЦК України.

Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми, суд дійшов висновку, що сторонами умовами пункту 5.3 договору від 05.04.2016 передбачено саме відповідальність боржника (покупця) за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати на користь кредитора (постачальника) процентів річних в розмірі 12% від простроченої суми, оскільки неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання сторонами визначено у вигляді пені. Такі висновки суду також підтверджуються поясненнями представника позивача.

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування пені по кожній накладній за загальний період, який заявляє позивач, а це - з 05.09.2016 по 07.09.2017, суд встановив, що нарахування позивача повністю узгоджуються зі здійсненими судом розрахунками та сума до стягнення дійсно складає 24165,97 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат по кожній накладній (за загальний період з 19.10.2016 по 31.08.2017) в розмірі 17109,86 грн. та 12% річних по кожній накладній (за загальний період з 05.09.2016 по 07.09.2017) в розмірі 1135,38 грн., то суд встановив, що нарахування позивача повністю узгоджуються зі здійсненими судом розрахунками.

Беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ОСОБА_2» (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108, офіс 709; ідентифікаційний код 39193733; 54002, м. Миколаїв, вул. Чигрина, буд. 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 37141112) заборгованість за договором поставки № 9369-15/2016 від 05.04.2016 в розмірі 42411,21 грн., з яких: 12% річних - 1135,38 грн., пеня - 24165,97 грн., інфляційні втрати - 17109,86 грн.; та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 06 листопада 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова