Рішення

від 31.10.2017 по справі 918/632/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 918/632/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Державне підприємство "Львіввугілля"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гірничо-промислова компанія "Енергоперспектива"

про стягнення суми основного боргу, пені та штрафу в сумі 495 101, 20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2; ОСОБА_3

від відповідача: не з"явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Львіввугілля" (Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гірничо-промислова компанія "Енергоперспектива" (Відповідач), в якому просить стягнути з останнього суму попередньої оплати в розмірі 269 400, 00 грн., штрафу в розмірі 37 660, 00 грн. та пені за порушення строків виконання зобов'язання в розмірі 188 041, 20 грн., в загальній сумі 495 101, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: 26 квітня 2013 року між ДП "Львіввугілля" (Замовник) та ТзОВ "Гірничо-промислова компанія "Енергоперспектива" (Учасник) було укладено договір № 45 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 12.03.2013 року, яким сторони домовилися про зобов'язання Учасника у 2013 році поставити Замовнику Товар, а саме: Пристрої для підіймального та такелажного устаткування 29.22.2. (Скіп НК-8 - в кількості 1од., скіп НК-15 - в кількості 2 од., завантажувальний пристрій для ВП шахта Степова ДП Львіввугілля - в кількості 1 од., завантажувальний пристрій для ВП шахта Червоноградська ДП Львіввугілля ), однак всупереч домовленостям, ТзОВ "Гірничо-промислова компанія "Енергоперспектива" поставку не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях до позову, просив суд їх задоволити.

Відповідач явку представника в судові засідання 10.10.17 р. та 31.10.17 р. не забезпечив, відзиву на позов не подав, до господарського суду повернулись ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які були направлені Відповідачу за адресою: 33013 м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9А, із відміткою поштового повідомлення "за зазначеною адресою не проживає, організація вибула".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду від 10.10.2017 року, місцезнаходження юридичної особи: 33013 м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9А.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, суд вважає, що Відповідач про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі вищенаведеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та відзиву, з його боку, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

26 квітня 2013 року між ДП "Львіввугілля" (Замовник) та ТзОВ "Гірничо-промислова компанія "Енергоперспектива" (Учасник) було укладено договір № 45 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 12.03.2013 року, яким сторони домовилися про зобов'язання Учасника у 2013 році поставити Замовнику Товар, а саме: Пристрої для підіймального та такелажного устаткування 29.22.2. (Скіп НК-8 - в кількості 1од., скіп НК-15 - в кількості 2 од., завантажувальний пристрій для ВП шахта Степова ДП "Львіввугілля" - в кількості 1 од., завантажувальний пристрій для ВП шахта Червоноградська ДП "Львіввугілля"), а Замовник зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму (п. 1.1 Договору).

Згідно п.1.2. Договору кількість, ціна, асортимент і терміни постачання Товару визначаються Специфікацією № 1, яка є складовою і невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1. Специфікації № 1 до Договору, Учасник зобов'язався поставити Замовнику Скіп НК-8 в кількості 1од. вартістю 538 800, 00 грн.

Платіжним дорученням № 498 від 28.08.2013 року Позивач здійснив попередню оплату в сумі 235 200, 00 грн. із зазначенням в призначені платежу: "за виготовлення скіпа НК-8, згідно договору № 45 від 26.04.13 р. (ДП "Львіввугілля" шахта Відродження, лист 7/1492).

Листом № 13/2293 від 05.12.2014 року Позивач звернувся до Відповідача щодо невиконання умов Договору.

У відповідь Відповідач листом № 12/01/15-01 від 12.01.2015 року повідомив Позивачу, що відповідно до узгодженої сторонами Договору та специфікації № 1 визначено ціну та вартість товару, що постачається, зокрема, вартість скіпа НК-8 становить 538 800, 00 грн. Таким чином, сума попередньої оплати, яку Позивач повинен був сплатити за вказаний товар становить 269 400, 00 грн. (50% вартості), однак підприємством було сплачено лише 235 200, 00 грн.

Враховуючи вищезазначене, Відповідач просив здійснити попередню оплату в повному розмірі, а саме в сумі 34 200, 00 грн. Після отримання повної суми попередньої оплати, Відповідач зобов'язався протягом 45 днів виконати поставку скіпа НК-8.

Платіжним дорученням № 432 від 15.04.2016 року ДП "Львіввугілля" здійснило доплату за виготовлення скіпа ПК-8 в сумі 34 200, 00 грн.

Станом на 16.04.2016 року Позивач на виконання умов Договору здійснив передоплату за виготовлення скіпа ПК-8 в загальній сумі 269 400, 00 грн.

Згідно п. 5.1. договору та специфікації № 1 доставка Товару здійснюється на умовах DDP (станція або склад Замовника) протягом 45 днів з моменту перерахування 50% - попередньої оплати на розрахунковий рахунок Учасника, тобто доставка скіпа ПК-8 мала відбутися до 31 травня 2016 року.

Продавцем в порушення умов Договору № 45 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 12.03.2013 року товар (скіп ПК-8) вартістю 269 400, 00 грн. поставлено не було, в зв'язку з чим 16.01.2017 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензією № 09-49, у якій Позивач просив виконати умови Договору та поставити Замовнику пристрій для підіймального та такелажного устаткування 29.22.2 (скіп ПК-8 в кількості 1 одиниця), а у разі неможливості виконання взятих на себе зобов'язаннь, повернути отримані як передоплату кошти в сумі 269 400, 00 грн.

Відповіді на вищевказаний лист позивач не отримав, конверт з претензією було повернуто відділенням поштового зв'язку із зазначенням "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 23-24).

Крім цього, в матеріалах справи містяться копіїї претензій № 09-581 від 15.07.2015 року, № 09-774 від 16.09.2015 року, якими Позивач звертався до Відповідача з вимогою виконання взятих на себе зобов'язаннь відповідно до укладеного між сторонами Договору, які були залишені Відповідачем без відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи, про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань свідчить 50% попередня оплата в сумі 269 400, 00 грн. відповідно до умов Договору та Специфікації.

Враховуючи вказане вище, суд приймає платіжні доручення № 498 від 28.08.2013 року, № 432 від 15.04.2016 року в якості належних доказів факту попередньої оплати Відповідачу за Товар в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, що визначена умовами Договору та Специфікації.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що оплата товару Відповідачу здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеним платіжним дорученням.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення визначені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача попередньої оплати в сумі 269 400, 00 грн. є законодавчо обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що Відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання своїх зобов'язань за договором поставки товару та те, що його відмова від поставки товару є наслідком дії непереборної сили.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як визначено пунктом 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язань (п. 5.1. Договору) стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи це, Позивачем від вартості Товару, несвоєчасно поставленого за вказаним Договором - 538 800, 00 грн. нараховано пеня в розмірі 188 041, 20 грн. за період з 01.06.2016 року по 15.05.2017 року та штраф в розмірі 37 660, 00 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, за період прострочення виконання зобов'язання з 01.06.2016 року по 15.05.2017 року на суму 538 800, 00 грн. нарахував Відповідачу пеню в сумі 188 041, 20 грн.

Однак, судом встановлено, що при розрахунку пені Позивачем допущено помилку, а саме невірно встановлений період за який слід нараховувати пеню.

Відповідно до вимог чинного законодавства нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України та за перерахунком суду становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 538800.00 01.06.2016 - 01.12.2016 184 0.1 % 99139.20 Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 99 139, 20 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що розрахунок здійснено Позивачем арифметично вірно, відповідно до умов Договору, а відтак вимога про стягнення штрафу в розмірі 37 660, 00 грн. підлягають задоволенню.

Подані розрахунки узгоджуються з п. 4 ст. 231 ГК України, зокрема у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Доказів повернення суми попередньої оплати станом на час розгляду справи в судовому засіданні Відповідачем не надано.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 269 400, 00 грн. попередньої оплати, пені за порушення строків виконання зобов'язання в розмірі 99 139, 20 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад тридцяти днів в розмірі 37 660, 00 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гірничо-промислова компанія "Енергоперспектива" (33013 м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9А, код ЄДРПОУ 37682870) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, буд. 26, код ЄДРПОУ 32323256) 269 400 (двісті шістдесят дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. попередньої оплати, 37 660 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 99 139 (дев'яносто дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 20 коп. пені та 6 092 (шість тисяч дев'яносто дві) грн. 98 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2017 року.

Суддя Марач В.В.