Рішення

від 31.10.2017 по справі 922/3408/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р.Справа № 922/3408/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Стройдеталь", м. Харків про стягнення 42983,45 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №08-11/2631/2-17 від 19.08.2017;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Стройдеталь" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 42983,45 грн. за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 згідно ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "Т-3", загальною площею 1094,4 кв.м по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу №777 від 26.03.2003, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2 починаючи з 19.04.2003 та по теперішній час використовує земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,0286 га, яка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за цю землю, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 42983,45 грн. за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 згідно ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31 жовтня 2017 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник позивача 30 жовтня 2017 року надав письмові пояснення (вх. №35391), які судом долучено до матеріалів справи.

Також, представник позивача 30 жовтня 2017 року надав правове обґрунтування позовних вимог (вх. №35390), яке судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 25.09.2017 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ Фірма "Стройдеталь" використовує земельну ділянку площею 0,0286 га по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Т-3", право власності на яку зареєстровано за ТОВ Фірма "Стройдеталь", про що складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.09.2017 №96228538 право власності на нежитлову будівлю літ. "Т-3" загальною площею 1094,4 м. кв. по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові з 18.04.2003 зареєстровано за ТОВ Фірма "Стройдеталь" на підставі договору купівлі - продажу від 26.03.2003 № 777, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2

Згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від від 12.12.2016 за вих. № 8516/0/225-16 договори оренди землі по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові згідно план-схемою не укладені та рішення міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою та щодо продажу земельної ділянки за вказаною адресою Харківською міською радою не приймалося.

Вищевказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

ТОВ Фірма "Стройдеталь" з 19.04.2003 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0286 га по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав.

Відповідач у період з 01.10.2014 по 30.09.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю.

У зв'язку із зазначеним Харківською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, що склало 42983,45 грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку площею 0,0286 га по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 42983,45 грн. за період з 01.10.2014 по 30.09.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з частинами 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Крім того, за приписами п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, як норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, так і статті 1212 Цивільного кодексу України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З огляду на викладене, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просить стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, визначеної з урахуванням розміру фактичного користування відповідачем земельної ділянки встановленого актом в ході обстеження 25 вересня 2017 року, та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Харкова здійснено позивачем на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (визначеної шляхом множення площі вказаної ділянки та нормативної грошової оцінки одного квадратного метра землі) з урахуванням ставки річної орендної плати у період з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року.

Враховуючи вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 42983,45 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 30 листопада 2016 року по справі №922/1008/15, від 12 квітня 2017 року по справі №922/207/15 та від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15, вимоги якої, в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковими до виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1212-1214 Цивільного кодексу, статтями 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Стройдеталь" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, ідентифікаційний номер 30828978) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 42983,45 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3