Рішення

від 31.10.2017 по справі 922/3467/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р.Справа № 922/3467/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "АСТОРГ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТРЕЙ", м. Харків про стягнення 35712,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №1 від 28.07.2017;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "АСТОРГ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТРЕЙ" заборгованості в розмірі 35712,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що відповідачем на виконання умов договору поставки № 03-10/1 від 03.10.2016 згідно видаткової накладної №5 від 07.10.2016 було поставлено позивачу 20,28 тон насіння соняшнику на загальну суму 194688,00 грн., проте позивачем було помилково перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму більше, ніж поставлено товару за вказаною видатковою накладною, а саме 230400,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму зайво сплачених коштів в розмірі 35712,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31 жовтня 2017 року о 12:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТРЕЙ" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "АСТОРГ" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №03-10/01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату (п.1.1. Договору).

Предметом даного Договору є насіння соняшнику, що надалі іменується - Товар і зазначається у рахунках - фактурах на кожну окрему партію та/або у специфікаціях до даного договору поставки (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару вказуються рахунках - фактурах, та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію Товару.

Згідно з п.2.2. Договору остаточна загальна вартість Товару визначається вартістю отриманого та оплаченого Товару протягом строку дії даного Договору.

Відповідно до п.3.4. Договору у момент поставки Товару Постачальник надає Покупцю наступні документи: видаткова накладна; оригінал рахунку-фактури.

Згідно з п.4.1. Договору ціна на Товар, що поставляється Постачальником за даним Договором, зафіксовані в національній валюті України - гривні.

Оплата Товарів Покупцем проводиться у такому порядку: 100% вартості партії Товару - оплата за Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання Товару (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Згідно з п.4.4. Договору загальна сума кожної окремої поставки визначається рахунками-фактурами.

Відповідно до п.5.1. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до "31" грудня 2016 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п.9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 5 від 07 жовтня 2016 року на загальну суму 240000 грн. В даному рахунку вказано, що оплаті підлягає насіння соняшнику у кількості 25 тон на загальну суму 240000 грн.

Проте, згідно видаткової накладної №5 від 07.10.2016 відповідачем було поставлено 20,28 тон насіння соняшнику на загальну суму 194688,00 грн.

07 жовтня 2016 року позивачем зі свого рахунку на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 230400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №87 від 07.10.2016 (арк.44).

В платіжному дорученні №87 від 07.10.2016 вказано про оплату за насіння соняшника згідно рахунка на оплату № 5 від 07 жовтня 2016 року.

Проте, відповідачем не було здійснено поставку товару на суму 35712 грн.

Позивач 02.12.2016 направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 3011 від 30.11.2016 про повернення зайво сплачених грошових коштів в сумі 35712 грн. (арк.45-46).

Також, 10.03.2017 позивач направив на адресу відповідача повторну вимогу за вих. № 1003 від 10.03.2017 про повернення зайво сплачених грошових коштів в сумі 35712 грн. (арк.47-48).

Проте, відповідачем не було повернуто грошові кошти в розмірі 35712,00 грн., а також відповідачем не надано доказів поставки позивачу товару на вказану суму за договором.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вищевстановлено судом, у п. 4.2. Договору сторони домовилися про оплату товару після його прийняття - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання Товару.

Однак, як свідчать матеріали справи відповідачем здійснено поставку товару позивачу на суму 194688,00 грн., а тому саме таку суму протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання Товару за вищевказаним договором мав сплатити позивач.

Отже, відповідач безпідставно утримує грошові кошти позивача в сумі 35712,00 грн.

Суд зазначає, що на спірні правовідносини поширюють свою дію норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави виникають у разі "осідання" матеріальних благ у майновій сфері особи, якій вони не належать, та їх основною метою є забезпечення переміщення таких благ до особи, яка має відповідні права на них.

У результаті безпідставного набуття або збереження виникають відносні правовідносини між боржником (набувачем) та кредитором (потерпілим), спрямовані на забезпечення переходу матеріальних благ із майнової сфери однієї особи до майнової сфери іншої особи.

Отже, сутність зобов'язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

У зобов'язанні із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави поведінка набувача спрямована на збільшення свого майна за рахунок майна іншої особи. При цьому безпідставне збагачення часто є наслідком дій самого потерпілого.

У даному випадку безпідставне збагачення набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТРЕЙ" є наслідком дій самого потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "АСТОРГ".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що норми ст. 1212 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на спірні правовідносини та враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення 35712,00 грн. правомірна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 631, 663, 665, 693, 1212 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 54, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТРЕЙ" (61052, м. Харків, пров. Мало - Панасівський, 4/7, код ЄДРПОУ 34467442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "АСТОРГ" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 13, офіс 402, код ЄДРПОУ 36946126) грошові кошти в сумі 35712,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_2