Рішення

від 02.11.2017 по справі 922/3188/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р.Справа № 922/3188/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремсервіс-2005", м.Чугуїв, Харківська область про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№85/1306 від 31.01.16);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.О. Орджонікідзе" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремсервіс-2005" про стягнення заборгованості за договором поставки № 43/15/0013 від 26.01.2015 у розмірі 318338,00 грн., 3% річних у розмірі 2528,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9866,87 грн. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд на 11.10.2017 об 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року, розгляд справи відкладено до 02.11.2017 року.

В призначеному судовому засіданні 02.11.2017 був присутній представник позивача.

Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Ухвала про порушення провадження у справі від 22.09.2017, яка була надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача. Так, згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, місцезнаходження відповідача - 63503, м.Чугуїв, вул.Халтуріна,15, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи.

Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" та ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі від 22.09.2017р. направлялась всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте останній своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 02.11.2017 представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

26.01.2015 р. між Публічним акціонерним товариством Харківський тракторний завод ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агоремсервіс-2005 укладено договір поставки № 43/15/0013 , відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору номенклатура, кількість, ціна, асортимент, умови поставки, умови оплати товару погоджується сторонами в Специфікації, складеної на підставі замовлення відповідача і підписаної сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.3. Договору строки оплати товару узгоджуються сторонами у специфікаціях.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума даного договору визначається сумою підписаних сторонами специфікацій, які є його невід'ємною частиною .

Специфікацією № 6 сторонами визначено строк оплати - відстрочка до 30 банківських днів від дати поставки.

В рамках цієї специфікації Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на суму 261 735,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № 000335/1 від 30.06.2015 р. на суму 188 991,64 грн. та № 000335/2 від 30.06.2015 р. на суму 72 743,88 грн. Відповідачем вартість товару сплачено частково, у розмірі 221 309,54 грн.

Крім того, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 463 048,02 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 000340/1 від 30.07.2015 р. відвантажено товару на суму 22 968,00 грн.;

№ 000340/2 від 30.07.2015 р. відвантажено товару на суму 22 968,00 грн.;

№ 000340/3 від 30.07.2015 р. відвантажено товару на суму 56 188,02 грн.;

№ 000398/1 від 20.08.2015 р. відвантажено товару на суму 360 924.00 грн.

Відповідачем вартість товару сплачено частково, у розмірі 185 136,00 грн.

Хоча, видаткові накладні №№ 000340/1, 000340/2, 000340/3, 000398/1 і містять посилання на специфікацію № 7, однак як вбачається із пояснень позивача, а також матеріалів справи, відсутні докази того, що між сторонами укладалась специфікація №7, тому суд вважає, що поставка товару по вищеозначеним накладним здійснювалась на виконання умов договору №43/15/0013 від 26.01.2015 року, однак сторонами по цим накладним не було погоджено строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем направлено Відповідачу вимогу № 85-439 від 14.09.2017 р. щодо сплати заборгованості в розмірі 277 912,02 грн. за видатковими накладними №№ 000340/1, 000340/2,000340/3,000398/1.

Втім, як вказує позивач у позовній заяві, вищеозначена вимога залишилась без задоволення, вартість отриманого товару відповідачем не сплачена, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки №43/15/0013 від 26.01.2015 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки від 26.01.2015 року в частині сплати вартості отриманого товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 318338,0 грн. З огляду на вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 318338,0 грн. заборгованості за договором поставки № 43/15/0013 від 26.01.2015 року є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч.2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши нарахування позивачем, суд зазначає, що позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних в розмірі 2 528,56 грн. та розрахунок індексу інфляції в розмірі 9 866,87 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В зв'язку з чим, сума 3% річних в розмірі 2 528,56 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9866,87 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 4 961,0 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 20, 265 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627-629, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремсервіс -2005" (63503, Харківська область, місто Чугуїв, вул. Халтуріна, буд.15, код 39517602) на користь Публічного акціонерного товариства " Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе"(61007, Харківська область, м. Харків, Орджонікідзевський район, проспект Московський, буд.275, код 05750295)- заборгованості за договором поставки № 43/15/0013 від 26.01.2015 у розмірі 318338,00 грн., 3% річних у розмірі 2528,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9866,87 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 961,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3