Рішення

від 30.10.2017 по справі 922/3000/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 922/3000/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків; 2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області с. Старовірівка до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с. Статичне, Харківська обл.; , 2) Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області смт. Нова Водолага, Харківська обл. про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки за участю представників сторін:

прокуратури - Чирик В. Г. (службове посвідчення № 036688 від 11.12.2015 р.);

1-го позивача - не з'явився;

2-го позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Овчаренко І.А. (довіреність б/н від 03.01.2017 р.);

2-го відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський, Харківська обл. (далі за текстом - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (далі за текстом - 1-й позивач); 2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області с. Старовірівка, Харківська обл. (далі за текстом - 2-й позивач) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с. Статичне, Харківська обл. (далі за текстом - 1-й відповідач); 2) Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Нова Водолага, Харківська обл. (далі за текстом - 2-й відповідач), в якій просить суд:

1) визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" від 02.12.2007 (кадастровий номер 6324285500:01:000:0087), зареєстрованому у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29.12.2007 за № 040770000490;

2) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:01:000:0087), площею 14,1025 га у власність держави.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що зазначений договір укладено з порушенням вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме: без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди за спірним договором, та подальшого визначення з її урахуванням розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.10.2017 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 02.10.2017 р. та від 17.10.2017 р. розгляд справи відкладався.

В процесі розгляду справи 1-й відповідач надав суду заяву про застосування позовної давності (вх.. № 29901 від 15.09.2017 р.), в якій зокрема зазначає, що прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Крім того, 1-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 29903 від 15.09.2017 р.), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити за спливом позовної давності, посилаючись на те, що спірний договір оренди землі укладався 05.12.2007 р. з проведенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про що свідчить зміст самого договору; що 1-й відповідач в поновму обсязі здійснював сплату оренної плати за договором, згідно з розрахунком, здійсненим уповноваженим органом при укладанні цього договору.

Прокурор подав до суду письмові пояснення на відзив 1-го відповідача (вх. № 33053 від 09.10.2017 р.), в яких звертає увагу суду на те, що при укладанні спірного договору використана нормативна грошова оцінка, розрахунок якої фактично не проводився; що в спірному договорі використано розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на підставі грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення проведеного КСП Маяк , яка міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка складає 142466,49 грн. та затверджена ще у 1995 році рішенням виконавчого комітету Нововодолазької районної ради народних депутатів № 245; що про відсутність проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в позовній заяві, Головне управління Держгеокадастру та Старовірівська сільська рада дізнались у 2017 році після направлення прокурором листів про представництво їхніх інтересів, у зв'язку з чим строк позовної давності при зверненні до суду з позовом по даній справі не пропущено.

2-й позивач надав суду відзив (вх. № 33954 від 17.10.2017 р.), в якому з посиланням на норми чинного законодавства України доводить до відома суду власну правову позицію у спорі по даній справі.

Засобами факсимільного зв'язку 2-й відповідач надіслав до суду заяву (вх. № 35273 від 26.10.2017 р.), в якій просить суд вимоги позивача задовольнити частково, а саме:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" від 02.12.2007 (кадастровий номер 6324285500:01:000:0089), зареєстрованому у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29.12.2007 за № 040770000484;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:01:000:0089) у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;

- судові витрати покласти на 1-го відповідача.

В обґрунтування своїх вимог 2-й відповідач зазначає, що грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди, після 2010 року 1-м відповідачем не здійснювалась, орендна плата занижена, тому безпосередньо порушуються фінансові інтереси держави щодо надходження коштів до місцевого бюджету Старовірівської сільської ради.

Крім того, 2-й відповідач також зазначає, що в нього відсутня інофрмація про те, що органами прокуратури з 2006 року проводилася перевірка питань дотриманання при укладанні спірного договору вимог чинного законодавства.

Відзив аналогічного змісту 1-й відповідач надіслав на поштову адресу суду (вх. № 35695 від 31.10.2017 р.).

2-й позивач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 30.10.2017 р. прибули представники прокуратури та 1-го відповідача.

Представник прокуратури підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представник 1-го відповідача проти задоволення позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

1-й, 2-й позивачі та 2-й відповідач на судове засідання 30.10.2017 р. своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Оскільки неявка на судове засідання представників позивачів та 2-го відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави наступним:

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають в тому, що передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки створила умови спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати, тобто, не на підставі і після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розглянувши відповідні доводи прокурора, суд зазначає про те, що вони можуть бути підставами для звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 12.11.2007 р. № 777 (а. с. 37) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ "Агролатінвест" загальною площею 161,2215 га, в тому числі - рілля 161,2215 га, розташованих за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 12.11.2007 р. № 777, за підготовленим райдержадміністрацією проектом, між Нововодолазькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ "Агролатінвест", як орендарем, укладено договір оренди землі від 05.12.2007 р., зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29.12.2007 р. за № 040770000490 (далі за текстом - договір; а. с. 23-27).

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради (розділ "Предмет договору").

Згідно з п. 1 договору в оренду передаються земельна ділянка загальною площею 14,1025 га, у тому числі: рілля - 14,1025 га.

Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2010 рік становить 142466,49 грн. 49 коп.

Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 9-11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 120 грн. за 1 га земельної ділянки, що складає 1692,30 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміні умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця, в рівних частинах до 15 листопада звітного року.

Як свідчать матеріали справи, встановлення в договорі оренди від 05.12.2007 р. нормативної грошової оцінки в розмірі 142466,49 грн. мало місце на підставі витягу з грошової оціник земель сільськогосподарського призначення КСП Маяк Нововодолазького району Харківської області № 419 від 04.12.2007 р. та рішення Нововодолазької районної ради № 243 від 22 червня 1995 року

На виконання умов договору згідно з актом прийому-передачі від 05.12.2007 р. Нововодолазька районна державна адміністрація передала, а ТОВ "Агролатінвест" прийняв в оренду земельну ділянку площею 14,1025 га, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради.

Угодою про зміну і доповнення договору від 23.11.2010 р. сторонами внесено певні зміни до договору оренди землі від 05.12.2007 р., в т.ч. внесено зміни до п. 5. зазначеного договору, яким встановлено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2010 рік, яка становить 178771,39 грн., та внесено зміни до п. 9 цього договору, яким встановлено, що орендна плата встановлюється у розмірі 3% від грошової оціники земельної ділянки, що складає 5361,34 грн. на рік.

Прокурор вважає зазначений вище договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007 р., який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК 29.12.2007 р. за № 040770000490 таким, що не відповідає вимогам Закону, з підстав його невідповідності, зокрема, вимогам ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки, його укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Прокурор зазначає, що відсутність проведеної ТОВ "Агролатінвест" нормативної грошової оцінки підтверджується офіційно отриманою інформацією у відділі Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківській області згідно з листом № 10-20-0.23, 26-127/117-17 від 25.05.2017 р., інформацією Нововодолазької районної ради № 492 від 22.05.2017 р., відповідно до якої технічна документація щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 6324285500:01:000:0089) на розгляд до районної ради не надходила, останньою не затверджувалась.

Обставини щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.12.2007 р., який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК 29.12.2007 р. за № 040770000490, з підстав його невідповідності вимогам Закону, стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент укладання спірного договору - 20.12.2007 р.) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Положеннями ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст. 21 Закону України Про оренду землі лише фіксують його граничні межі.

В пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , зокрема зазначено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

В пункті 2.9 зазначеної постанови також зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент, вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акту, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор в межах даної справи.

Крім того, відповідно ст. 201 Земельного кодексу України (редакція якої з моменту укладання спірного договору оренди не змінилася) грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 15 Закону України Про оцінку земель (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 05.12.2007 р.) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення Балаклійською райдержадміністрацією.

Крім того, згідно із ст. 2 Закону України Про плату за землю (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 05.12.2007 р.) використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 23 вказано Закону (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 05.12.2007 р.) передбачалося, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.95 р. № 213 нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.

Згідно з п. 5 вказаної Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається заданими економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.95р. N213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України. Української академії аграрних наук 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, згідно із п.1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Пунктом 1.5 цього Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від'ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.

Отже, на час укладення спірного договору оренди від 05.12.2007 року та під час дії вище зазначених нормативних актів законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.

При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995 року, що була проведена по всій території України.

Тобто, законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім того, у розділі спірного договору Об'єкт оренди зазначено що Грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 142466,49 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проведена станом на 01.07.1995 року відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213. Результати зазначеної нормативної грошової оцінки були базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Рішенням виконавчого комітету Нововодолазької районної ради народних депутатів від 22.06.1995 року № 243 були затверджені матеріали грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по господарствах району (в тому числі по КСП Маяк , землі якого в подальшому і були передані в оренду ТОВ Агролатінвест згідно з умовами спірного договору оренди землі від 05.12.2007 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель (в редакції станом на 20.12.2007 р.) дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передавались 05.12.2007 р. в оренду ТОВ Агролатінвест , був саме витяг з технічної документації про грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення КСП Маяк Нововодолазького району Харківської області № 419 від 04.12.2007 р. (а. с. 39)

Розмір орендної плати в договорі був визначений у розмірі 120 грн. за 1 га, що відповідає розпорядженню голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 12.11.2007 р. № 777 (а. с. 37) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ "Агролатінвест".

В подальшому, як вже було зазначено вище, угодою про зміну і доповнення договору від 23.11.2010 р. сторонами внесено певні зміни до договору оренди землі від 05.12.2007 р., в т.ч. внесено зміни до п. 5. зазначеного договору, яким встановлено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2010 рік, яка становить 178771,39 грн., та внесено зміни до п. 9 цього договору, яким встановлено, що орендна плата встановлюється у розмірі 3% від грошової оціники земельної ділянки, що складає 5361,34 грн. на рік.

Розрахунок орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які передані в оренду ТОВ "Агролатінвест" на підставі оспорюваного договору оренди земельних ділянок, з 23.11.2010 р. проводився згідно з витягом з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, нормативна грошова оцінка земель уточнювалась на коефіцієнт індексації, внаслідок чого змінювався розмір орендної плати, яку ТОВ "Агролатінвест" сплачувало у встановлені терміни.

Суд зазначає, що згідно з законодавством на день укладання договору розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, повинен був робиться за формами, що були затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 13 грудня 2006 № 1724 Деякі питання оренди земель (додаток № 1 та №2).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України також вносить зміни до типового договору оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220, в якому зазначає, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Суд констатує, що вказаний у договорі (з урахуванням змін внесених угодою від 23.11.2010 р.) розрахунок розміру орендної плати, здійснений за формою встановленою додатком № 2 до Постанови КМУ від 13.12.2006 року.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі в редакції чинній на момент укладання договору передбачено, що розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути меншою для земель сільськогосподарського, призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Разом з тим, прокурором при зверненні до суду з позовом по даній справі не доведено, що визначений в умовах договору розмір орендної плати не відповідає вимогам ст. 21 Закону України Про оренду землі в редакції чинній на момент укладання договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що розрахунок орендної плати за земельну ділянку повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, та здійснений у відповідності до вимог законодавства України, діючого на момент укладання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України при розгляді спорів з аналогічних підстав, зокрема від 29.06.2017 р. по справі № 922/3753/16 та від 13.07.2017 р. у справі № 922/3787/16.

Зазначене спростовує твердження прокурора про недодержання сторонами при укладанні спірного договору вимогам ст. 13 Закону України Про оцінку земель , ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема з підстав нібито не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, та як наслідок є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що нібито положеннями ст. 21 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору оренди було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про плату за землю , та перевищувати 10 відсотків від їх нормативної грошової оцінки , оскільки зазначена стаття Закону на момент укладання договору такого положення не містила, та мала наступну редакцію:

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю")

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.

Дію частини 4 ст. 21 Закону України Про оренду землі , яку цитує прокурор в позовній заяві, було зупинено на 2007 рік згідно з ст. 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік в якій зазначено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2007 рік дію частини четвертої статті 21 Закону України "Про оренду землі" в частині централізації орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Таким чином, основним спеціальним актом, що регулював визначення розміру орендної плати станом на 05.12.2007 р. був Закон України Про оренду, землі та Закон України Про плату за землю , який втратив чинність лише 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд визнає доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), позбавленими фактичного та правового обґрунтування.

Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 13 Закону України Про оцінку земель (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суд також вважає безпідставними, оскільки як вже було зазначено вище, законом, що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, на день укладання спірного договору був Закон України Про плату за землю , а Закон України Про оцінку земель згідно з його преамбулою визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Тобто, лише Законом України Про плату за землю встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не Проведено.

З набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України, п. 289.1 ст. 289, було встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності , обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За таких обставин, також є безпідставними доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 13 Закону України Про оцінку земель (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки такі доводи побудовані на вільному тлумаченні зазначеного закону, без врахування сфери його застосування, та можливості застосування до спірних правовідносин в контексті інших законодавчих актів, які регулювали порядок встановлення та розмір орендної плати за землю на час укладання між сторонами спірного договору.

Висновки Верховного суду України, викладені в постановах, на які посилається прокурор, та які нібито підтверджують його правову позицію полягають в тому, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, базуються на нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., тобто вже після укладання сторонам спірного договору, а відтак не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України Про плату за землю контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні Ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати.

Як вже було зазначено вище, аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України при розгляді спорів з аналогічних підстав, зокрема від 29.06.2017 р. по справі № 922/3753/16 та від 13.07.2017 р. у справі № 922/3787/16.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться в оренді ТОВ Агролатінвест , розроблену ФОП Краснянським за замовленням ТОВ Агролатінвест , в т.ч. щодо земельної загальною площею 14,6237 га, що є предметом оренди за спірним договором оренди. Як зазначють представники сторін, дана технічна документація проходить експертну оцінку, та в подальшому з її урахуванням сторонами буде внесено зміни до умов договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2017 рік, та буде встановлено новий розмір орендної плати, тобто приведення умов договору до вимог діючого Податкового та Земельного законодавства України.

Щодо заяви ТОВ Агролатінвест про застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

За змістом ст. 29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач та прокурор, який в судовому процесі також користується правами позивача, повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Стаття 20 Закону України Про прокуратуру (станом на момент укладання договору та внесення до нього змін) встановлювала широкий перелік повноважень, якими були наділені органи прокуратури здійснюючи прокурорський нагляд за дотриманням вимог законодавства.

Доказів неможливості пред'явлення прокурором позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності матеріали справи не містять.

Крім того, про наявність відповідних порушень могла довідатися Старовірівська сільська рада Нововодолазького району, в інтересах якої прокурором також заявлено позов в межах даної справи.

Окрім того, в процесі виконання покладених на прокурора функцій останній не був позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом в інтересах іншого уповаженого державного органу, який станом на час існування спірних правовідносин був наділений повноваженнями на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, за наявності відповідних повноважень, прокурор мав можливість в передбачений законом строк позовної давності звернутися до суду з питань оспорення спірного договору оренди землі, проте відповідних дій не вчинив.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що прокурор при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, в пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в межах даної справи суд відмовляє в задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості його позовних вимог, суд не застосовує позовну давність до спірних правовідносин.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по даній справі підлягають покладенню на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя О.І. Байбак