Рішення

від 25.10.2017 по справі 910/13531/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017 Справа №910/13531/17 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" про стягнення 13 072,15 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Денисенко О.В. по довіреності від 04.01.2017 № 062/15/1/03-28

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" про стягнення за неналежне виконання умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 18.09.2012 № 1948: 11 163,25 грн. основної заборгованості; 1 351,47 грн. пені; 417,82 грн. втрат від інфляції; 139,61 грн. 3% річних, а всього 13 072,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13531/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2017, зобов'язано сторін надати певні документи.

14.09.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Представники відповідача у судове засідання 18.09.2017 не з`явились; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2017 не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадженняу справі та клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 строк вирішення спору продовжено на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 25.10.2017.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 25.10.2017 підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 25.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.02.2011 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, підприємство) та Дочірнім підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1825 (далі - договор).

Згідно п. 1.1. договору предметом договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Хрещатик, 48, літ. Б; 48 літ. А.

Відповідно до п. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені Додатках № 1, 2 до договору.

Згідно з пунктами 2 та 3 Додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Цей Договір набуває чинності з 01.02.2011 та діє до 01.02.2012 (п. 6.1 договору).

У пункті 6.4 Договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як зазначає позивач, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати, за період з січня 2016 року по липень 2016 року включно, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором в розмірі 11 163,25 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.1. договору про надання послуг строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті наданих послуг станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 163,25 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості по оплаті за надані послуги у розмірі 11 163,25 грн., визначених договором про надання послуг, документально доведені та підлягають задоволенню.

Також, позивач за прострочення строків сплати за теплову енергію, керуючись пунктом 2.3.7 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 351,47 грн. пені.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті наданих послуг за договором, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

За перерахунком суду, підлягає задоволенню стягнення пені в розмірі 1 347,83 грн.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 139,61 грн. - 3 % річних і 417,82 грн. втрат від інфляції.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, здійснивши перевірку нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 139,61 грн. - 3% річних і 417,82 грн. втрат від інфляції обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 139,61 грн. і 355,63 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на те, що відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 48Б, код ЄДРПОУ 21652215) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51А, код ЄДРПОУ 03366500) 11 163,25 грн. основної заборгованості; 1 347,83 грн. пені; 139,61 грн. 3% річних; 355,63 грн. втрат від інфляції та 1 600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.