Постанова

від 02.11.2017 по справі 910/4624/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р. Справа№ 910/4624/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Грекова Л.В.;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕДИКА"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.05.2017

у справі №910/4624/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Дарниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕДИКА"

про визнання недійсним договору про надання поворотної

фінансової допомоги від 20.01.2015 №20/01

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕДИКА" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2015 №20/01, укладеного між сторонами, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваний правочин був вчинений від імені позивача особою, яка не мала повноважень на його укладення.

Відповідач відзив на позов суду не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4624/17 позов було задоволено, визнано недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2015 №20/01, що укладений між відповідачами. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4624/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- судом до участі у справі не було залучено ОСОБА_3, що є порушенням норм процесуального права;

- відповідач не приймав участі у розгляді справи №910/4624/17, оскільки не був завчасно повідомлений про час та місце судового процесу, внаслідок чого був позбавлений можливості використати права, передбачені ст. ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України;

- на час укладення між сторонами спірного договору від позивача договір підписав генеральний директор - ОСОБА_4 Станом на час укладення - 20.01.2015 відомості про вказану особу, тобто ОСОБА_4 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) як керівника позивача;

- з урахуванням відомостей з Єдиного державного реєстру позивача та ОСОБА_4, як керівника, для відповідача він уособлювався та сприймався як такий, що має необхідний обсяг цивільної дієздатності, уповноважений на укладення правочину установчими документами, довіреністю, законом, а волевиявлення учасника правочину - позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. Оспорюваний правочин був вчинений у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки сторонами правочину було передано та отримано грошові кошти у розмірі - 90 000,00 грн., що підтверджується не тільки оскаржуваним Договором, а також іншими доказами. Орган або особа (генеральний директор ОСОБА_4.) діяв в інтересах юридичної особи, яку представляв, тобто позивача, оскільки не відчужував майно позивача у протиправний спосіб, а навпаки набув грошові кошти;

- відповідач є добросовісною стороною спірного договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2017 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 05.10.2017.

Представники сторін в судове засідання 05.10.2017 не з'явилися, про поважність причин неявки суду апеляційної інстанції не повідомили, через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заяв та клопотань не подали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2017.

В судове засідання 19.10.2017 з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 19.10.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017, на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.11.2017.

27.10.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 02.11.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.01.2015 між позивачем, як позичальником, та відповідачем, як позикодавцем, було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №20/01 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 16-17).

За умовами Договору (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 3.1) позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 90 000,00 грн. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2015.

В п.8.1 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін.

На виконання умов Договору відповідач надав позивачу 90 000,00 грн.

Оскільки у погоджені в Договорі строки позивач грошові кошти не повернув, відповідач направив позивачу лист від 12.01.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 18), в якому просив повернути отримані за Договором кошти у сумі 90 000,00 грн.

Між сторонами було складено та підписано Акт звірки розрахунків (том справи - 1, аркуш справи - 19), яким підтверджується наявність заборгованості у позивача перед відповідачем на 90 000,00 грн. станом на 12.01.2016

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що 01.04.2016 між фізичною особою ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні), за яким відповідач відступив на користь ОСОБА_3 борг позивача в розмірі 90 000,00 грн., який перераховано відповідачем на користь позивача 22.01.2015 та 14.05.2015 на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2015 №20/01.

За умовами договору про відступлення прав вимоги після його укладання боржник зобов'язався перерахувати суму боргу в розмірі 90 000,00 грн. на користь нового кредитора або видати кошти з каси протягом 10 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні. За відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язався перерахувати на поточний рахунок первісного кредитора до 31.05.2016 кошти у сумі 3 000,00 грн.

04.04.2016 позивач отримав повідомлення відповідача б/н від 04.04.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 20) про відступлення права вимоги до позивача за Договором на користь ОСОБА_3 на підставі договору відступлення прав вимоги від 01.04.2016.

05.04.2016 позивачу надійшов лист ОСОБА_3 б/н від 05.04.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 21), в якому зазначалося про отримання ОСОБА_3 права вимоги до відповідача за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №20/01 від 20.01.2015, а також були вказані реквізити для перерахування позивачем грошових коштів.

Позивач вважає, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги №20/01 від 20.01.2015 між позивачем та відповідачем був вчинений від імені позивача особою, яка не мала повноважень на його укладення, оскільки названий договір був вчинений після незаконного виключення зі складу учасників товариства позивача єдиного та одноособового учасника - компанії " Феліндако ЛТД ", а також без відома та згоди цього учасника. На думку позивача, оспорюваний правочин вчинений від імені позивача незаконно обраною та призначеною особою, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним укладеного з відповідачем Договору, з підстав відсутності у особи, яка уклала вказаний договір від імені позивача належних повноважень для цього.

З цього приводу судом було з'ясовано наступне.

Згідно зі ст. ст. 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з нормами ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Як свідчить системний аналіз чинного законодавства, письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав про те, що 28.11.2011 єдиним та одноособовим учасником позивача стала Компанія "Феліндако ЛТД", про що 06.04.2012 були внесені відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Однак 29.01.2013 без відома та згоди Компанії "Феліндако ЛТД", як одноособового учасника товариства позивача, частку Компанії "Феліндако ЛТД" в статутному капіталі позивача в розмірі 100% було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф".

Оскільки без відома та згоди Компанії "Феліндако ЛТД", на підставі низки рішень загальних зборів учасників товариства позивача, частка в статутному капіталі неодноразово відчужувалася на користь невідомих осіб, Компанія "Феліндако ЛТД" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф", ОСОБА_7, за участю третьої особи - Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району міста Києва, в якому просила суд про:

- визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що оформлені протоколом №38 від 29.01.2013;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.01.2013, укладеного між Компанією "Феліндако ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф";

- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" на користь Компанії "Феліндако ЛТД" частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" розміром 100% статутного капіталу Товариства, що у грошовому еквіваленті складає 119 510,00 грн.;

- визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що оформлені протоколом №39 від 05.03.2013;

- визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що оформлені протоколом №43 від 01.04.2013;

- визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 30.01.2013, запис №10651050009002260;

- визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 06.03.2013, запис №10651070010002260;

- визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 05.04.2013, запис №10651070012002260;

- визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 08.04.2013, запис №10651050013002260;

- визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 27.08.2013, запис №10651070014002260;

- визнання відсутнім права Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" здійснювати дії, направлені на відчуження майна товариства, а саме, але не виключно: нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 2862,40 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-б.

За вказаною позовною заявою було порушено провадження у справі №910/13186/15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі №910/13186/15 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.11.2015), залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 та Вищого господарського суду України від 16.03.2016, позов було задоволено повністю, а саме:

- визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що оформлені протоколом №38 від 29.01.2013;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2013, укладений між Компанією "Феліндако ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф";

- витребувано у ОСОБА_7 на користь Компанії "Феліндако ЛТД" частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" розміром 100% статутного капіталу Товариства, що у грошовому виразу складає 119 510,00 грн.;

- визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлені протоколом №39 від 28.02.2013;

- визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлені протоколом №43 від 01.04.2013;

- визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 30.01.2013, запис №10651050009002260;

- визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 06.03.2013, запис № 10651070010002260;

- визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 05.04.2013, запис № 10651070012002260;

- визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 08.04.2013, запис № 10651050013002260;

- визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", державну реєстрацію яких проведено 27.08.2013, запис № 10651070014002260.

При цьому судами під час розгляду справи №910/13186/15 було встановлено наступне:

- жодної відповідної довіреності на участь та голосування на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" позивачем не видавалось;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що відбулись 29.01.2013, та його присутності на вказаних загальних зборах;

- рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлене протоколом №38, було прийняте 29.01.2013. Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", укладений між Компанією "Феліндако ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф", було укладено також 29.01.2013. Від імені Компанії "Феліндако ЛТД" вказане рішення загальних зборів, а також договір підписано ОСОБА_8;

- ОСОБА_8 є повноважним представником позивача, що підтверджується довіреністю від 08.06.2011. Однак, вказані рішення загальних зборів, оформлені протоколом №38 від 29.01.2013, а також договір купівлі-продажу частки від 29.01.2013 не могли бути підписані ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що саме 29.01.2013 він був відсутній на території України;

- факт перебування ОСОБА_8 в період з 09.01.2013 по 05.02.2013 за межами території України підтверджується відомостями, викладеними в листі №06-8.1/18/15 від 09.06.2015 Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та відповідними відмітками в закордонному паспорті ОСОБА_8;

- рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлені протоколом №38 від 29.01.2013, якими було затверджено передачу частки Компанії "Феліндако ЛТД" загальним розміром 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" шляхом укладання договору купівлі-продажу, прийняті за відсутністю єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", а також без будь-яких доказів волевиявлення позивача на відчуження власної частки у статутному капіталі цього товариства, що є порушенням приписів ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", а також ст. ст. 148, 237, 238, 244, 245 Цивільного кодексу України;

- судом встановлено факт неможливості підписання укладеного 29.01.2013 між Компанією "Феліндако ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" від імені позивача її повноважним представником ОСОБА_8;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" від 29.01.2013 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства;

- рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформленим протоколом №39 від 28.02.2013, було затверджено вихід Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" у зв'язку з відступленням своєї частки у статутному капіталі цього товариства в розмірі 100% статутного капіталу ОСОБА_9 шляхом укладення з ОСОБА_9 договору купівлі-продажу зазначеної частки, прийнято ОСОБА_9 до складу учасників цього товариства;

- 05.03.2013, на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформленого протоколом №39 від 28.02.2013, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця". Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу право власності на частку в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" було передано ОСОБА_9;

- рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформленим протоколом №43 від 01.04.2013, було затверджено вихід ОСОБА_9 зі складу учасників цього товариства у зв'язку з відступленням своєї частки у статутному капіталі товариства в розмірі 100% статутного капіталу Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" шляхом укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" договору купівлі-продажу зазначеної частки та прийнято Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" до складу учасників ТОВ "Торговий дім "Дарниця";

- 01.04.2013 на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформленого протоколом №43, між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", відповідно до якого право власності на частку в розмірі 100% у статутному капіталі цього товариства було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф";

- оскільки вказані рішення прийняті без участі єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" - Компанії "Феліндако ЛТД", тобто з порушенням ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" за відсутності кворуму, а також враховуючи наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" від 29.01.2013, оформленого протоколом №38 від 29.01.2013, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлених протоколами №39 від 28.02.2013 та №43 від 01.04.2013;

- 06.06.2015 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформленим протоколом №46 від 06.06.2015, було змінено склад учасників цього товариства: затверджено вихід Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" у зв'язку з відступленням своєї частки у статутному капіталі товариства в розмірі 100% статутного капіталу ОСОБА_7 шляхом укладення з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу зазначеної частки та прийнято ОСОБА_7 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця";

- 06.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", відповідно до якого право власності на частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Дарниця" було передано ОСОБА_7. 08.06.2015 було проведено державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" в новій редакції, в якому єдиним учасником Товариства зазначено ОСОБА_7 Таким чином, останньою особою у статусі власника частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" є ОСОБА_7, яку він набув від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф";

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" при укладанні договору купівлі-продажу (відступлення) частки від 06.06.2015 з ОСОБА_7 щодо відчуження корпоративних прав, належних позивачу, було обізнано про відсутність наміру позивача - власника відповідної частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Дарниця" на відчуження такої частки.

Таким чином, в процесі розгляду справи №910/13186/15 було встановлено, що оспорювані рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" та договір купівлі-продажу корпоративних прав від імені компанії "Феліндако ЛТД" підписано ОСОБА_8 Водночас, в період з 09.01.2013 по 05.02.2013 ОСОБА_8 був відсутній на території України, що підтверджується відомостями, викладеними в листі №06-8.1/18/15 від 09.06.2015 Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та відмітками в закордонному паспорті ОСОБА_8, а тому останній не міг підписати оскаржувані документи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Тріумф" не надала суду докази виконання оспорюваного правочину в частині оплати вартості придбаної частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що прямо свідчило про відсутність реального настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Як було встановлено судом, з 28.11.2011 Компанія "Феліндако ЛТД" була єдиним законним власником частки в розмірі 100% статутного капіталу товариства позивача. Всі зміни до ЄДРПОУ, зокрема, щодо зміни керівника товариства позивача на ОСОБА_4, які вносились на підставі рішень загальних зборів товариства були визнані недійсними, а 06.04.2016 всі вони були скасовані приватним нотаріусом ОСОБА_10, як державним реєстратором.

Фактично зміна складу засновників, державна реєстрація яких була здійснена 17.02.2016 та 19.03.2016, відбувалися вже після того як судове рішення у справі №910/13186/15 набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015. Реєстраційна дія від 29.03.2016 була вчинена після винесення Вищим господарським судом України 16.03.2016 постанови у справі №910/13186/15.

В процесі судового розгляду було встановлено, що Компанія "Феліндако ЛТД" зверталася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" про визнання рішень загальних зборів учасників товариства недійсними. За вказаним позовом було порушено провадження у справі №910/11716/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/11716/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, позов було задоволено повністю, а саме:

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлене протоколом №46 від 06.06.2015, на підставі якого 08.06.2015 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за номером реєстрації дії 10651050018002260;

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлене протоколом №47 від 03.02.2016, на підставі якого 17.02.2016 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за номером реєстрації дії 10651050020002260;

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлене протоколом №48 від 02.03.2016, на підставі якого 09.03.2016 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за номером реєстрації дії 10651050021002260;

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформлене протоколом №49 від 28.03.2016, на підставі якого 29.03.2016 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за номером реєстрації дії 10651050022002260.

Окрім того, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/10442/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-ВВВ" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.03.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №2280, на підставі якого відповідач у вказаній справі набув право власності на приміщення підвального та першого поверхів будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, будинок 144Б (в літ. "А").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/10442/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 та Вищого господарського суду України від 13.02.2017, позов було задоволено. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.03.2013р., укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за номером 2280. При цьому судом було встановлено, що родинні зв'язки між учасниками/засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-ВВВ" встановлені на підставі листа - відповіді начальника Печерського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві за №02/06-101 від 27.07.2016. Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-ВВВ", учасником та керівником якого був син колишніх учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", діяло недобросовісно, укладаючи спірний правочин, оскільки за всіма обставинами не могло не знати про наявність корпоративного конфлікту навколо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", що став предметом судового розгляду у справах №910/13186/15, №910/11716/16 та відповідно про відсутність повноважень у представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця" на підписання такого правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені у вищезазначених судових рішеннях, не підлягають повторному доведенню під час розгляду справи №910/4624/17.

В ст. ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, станом на день розгляду справи ОСОБА_12 є керівником товариства позивача на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дарниця", оформленого протоколом №02/12/2016-1 від 02.02.2016, який прийнятий учасниками товариства, а саме: Компанією "Феліндако ЛТД" та ОСОБА_12, що володіють у сукупності 100% часткою у статутному капіталі цього товариства.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуваний позивачем Договір про надання поворотної фінансової допомоги №20/01 від 20.01.2015 був вчинений від імені позивача незаконно обраним керівником, тобто за відсутності будь-яких повноважень на його укладення, а тому вказаний правочин підляє визнанню недійсним у судовому порядку.

Оскільки згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, колегія суддів не вбачає підстав для залучення до участі у справі як тертю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 До того ж, в апеляційній скарзі відсутнє обгрунтування щодо того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3, що є передумовою для застосування ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів враховано доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що його не було повідомлено про розгляд справи і з цього приводу необхідно зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні належні докази надіслання на адресу відповідача як позовної заяви з усіма доданими до неї документами (том справи - 1, аркуш справи - 141), так і ухвали суду про порушення провадження у справі №910/4624/17 від 27.03.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 6-8) за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України, а саме: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-Б.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення відповідачем про зміну свого місцезнаходження та/або внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Колегією суддів враховано, що надіслана місцевим господарським судом відповідачу ухвала про порушення провадження у справі №910/4624/17 від 27.03.2017 повернулася на адресу суду підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Водночас, за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція наведена в п.п.3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Окрім того, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Діюче законодавство України, зокрема Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, в даному випадку позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони в разі, якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

До того ж, зазначаючи про неналежне повідомлення щодо судового розгляду Господарським судом міста Києва, відповідач не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду та на підтвердження власних заперечень, тоді як відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, відповідачі не надали доказів, які б спростовували вищевикладені обставини справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові та висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕДИКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4624/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4624/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4624/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк