Рішення

від 02.11.2017 по справі 585/1485/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №585/1485/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1662/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Андріївської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: Роменська районна державна нотаріальна контора про визнання в порядку спадкування за заповітом права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

21 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 27 травня 2005 року і якому за життя належали земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,5589 га та площею 0,1194 га, розташовані на території Андріївської сільської ради. 16 липня 1997 року ОСОБА_4 склав заповіт, за яким усе належне йому майно заповів позивачу, проте, про наявність заповіту він дізнався лише на початку 2016 року. При зверненні до нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом йому було надано письмове роз'яснення, в якому рекомендовано звернутися до суду. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,5589 га з кадастровим номером 5924180900:02:002:0057 та площею 0,1194 га з кадастровим номером 5924180900:02:002:0243, розташованих на території Андріївської сільської ради Роменського району, які належали на праві власності спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії СМ № 134092 від 29 грудня 2002 року.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вказане рішення суду ОСОБА_5 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вказує, що 23 серпня 2016 року у Спадковому реєстрі проведено реєстрацію заповіту, складеного ОСОБА_4, на підставі його копії, посвідченої Андріївською сільською радою Роменського району. Зазначає, що в державних актах на спірні земельні ділянки, які належали на праві власності ОСОБА_4, були відсутні кадастрові номери ділянок, тому за його зверненням ПП Ромни-Проект була виготовлена відповідна технічна документація із землеустрою і після присвоєння кадастрових номерів 14 липня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Роменському районі було проведено державну реєстрацію земельних ділянок. 12 серпня 2016 року для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом він звернувся до приватного нотаріуса, який надав письмове роз'яснення і рекомендував звернутися до суду. Вважає, що ухвала Роменського міськрайонного суду від 26 грудня 2016 року по цивільній справі № 585/3464/16-ц про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 4,5256 га, яка за життя належала ОСОБА_4, та ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку від 26 грудня 2016 року підтверджують факт прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця та право на спірне майно. При цьому, позивач не погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні його позову з тих підстав, що він не ставить питання про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини, зазначаючи, що оригінали правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки у нього відсутні, тому не має і підстав для видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно даних з Державного земельного кадастру земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5924180900:02:002:0057 площею 0,559 га, уточнена площа - 0,5589 га, та кадастровий номер 5924180900:02:002:0243 площею 0,119 га, уточнена площа - 0,1194 га, що розташовані за адресою: Андріївська сільська рада Роменський район Сумська область, перебувають у приватній власності ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 28 грудня 2002 року за № 611 (державний акт СМ 134092 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 29 грудня 2002 року).

У відповідності Закону України Про державний земельний кадастр та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру була проведена державна реєстрація земельних ділянок з присвоєнням кадастрового номера, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру, Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, копією Державного акта на право власності на земельну ділянку, Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №№ НВ-5904767332017 та НВ-5904767552017, кадастровими планами (а.с. 16, зворот а.с. 16, 17 - 23).

27 травня 2005 року ОСОБА_4 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть (а.с.11).

За даними довідки Андріївської сільської ради Роменського району від 01 квітня 2016 року ОСОБА_4 по день смерті проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 16 липня 1997 року секретарем сільської ради посвідчувався заповіт ОСОБА_4 за реєстровим номером 29 (його не змінено і не відмінено). Спадкоємцем на все майно після смерті спадкодавця є ОСОБА_3, інших спадкоємців відповідно до статті 1241 ЦК України, в тому числі: малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, спадкоємців цивільна дієздатність яких обмежена, а також повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця та непрацездатних батьків померлий не має. За адресою реєстрації ОСОБА_4 на день його смерті інших зареєстрованих осіб не було (а.с.10).

Відповідно до дубліката заповіту від 16 липня 1997 року, який 23 серпня 2016 року зареєстрований в Спадковому реєстрі, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_3 належний йому житловий будинок з надвірними спорудами та майном у ньому, що розташований за адресою: вул. Дзержинського, 9 у с. Андріївка Роменського району, а також приватизовану земельну ділянку в розмірі 0,41 га та все інше майно, яке на день смерті буде йому належати і з чого б воно не складалося, і де б воно не було (зворот а.с. 11, 12).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього ж суду від 20 грудня 2016 року, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та Андріївською сільською радою, за умовами якої визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва площею 4,5256 га, кадастровий номер 5924180900:02:002:0092, розташовану на території Андріївської сільської ради Роменського району Сумської області, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії СМ № 125844 від 29 грудня 2002 року (а.с. 13).

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку 21 грудня 2016 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом (а.с. 15).

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, у тому числі і на спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5589 га з кадастровим номером 5924180900:02:002:0057 та площею 0,1194 га кадастровим номером 5924180900:02:002:0243 (а.с. 17, 18 - 20, 21 - 23).

При зверненні позивача до приватного нотаріуса з приводу заведення спадкової справи останнім було роз'яснено право спадкоємця на звернення до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у зв'язку з пропуском строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів стосовно прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4, стосовно звернення до нотаріуса з відповідною заявою та не просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм закону можна дійти висновку, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності вказаних обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Ураховуючи норми ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із матеріалів справи вбачається, що померлий у 2005 році ОСОБА_4 за життя набув право власності на три земельні ділянки, в тому числі і на дві спірні земельні ділянки. В той же час, позивач ОСОБА_3 хоча і не проживав разом із вказаним спадкодавцем, однак, відповідно до заповіту ОСОБА_4 має право на все належне спадкодавцю майно. Разом з тим, позивач у передбачений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посилаючись, при цьому, на ряд обставин, вважаючи їх поважними.

З урахуванням встановленого, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що оригінали правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, зокрема, державний акт, заповіт у спадкоємця відсутні, тому заслуговують на увагу доводи позивача про неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, тобто, на спірні земельні ділянки, оскільки відповідно до п.п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, яких, на що посилається позивач, у нього не має.

Крім того, ураховуючи факт визнання за позивачем в порядку спадкування за заповітом права власності на іншу земельну ділянку, належну за життя спадкодавцю, що підтверджується ухвалою Роменського міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивача можна вважати таким, що вже прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки суду стосовно відмови у задоволенні позову не відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

З огляду на викладене, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_3, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат необхідно здійснити відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1280 грн., а також за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 704 грн.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п. 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,5589 га з кадастровим номером 5924180900:02:002:0057 та площею 0,1194 га з кадастровим номером 5924180900:02:002:0243, розташованих на території Андріївської сільської ради Роменського району, які належали на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії СМ № 134092 від 29 грудня 2002 року.

Стягнути з Андріївської сільської ради Роменського району Сумської області на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1280 грн. та за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 704 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -