Ухвала

від 31.10.2017 по справі 522/21055/15-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа№ 522/21055/15-к

Провадження по справі № 1-кс/522/20250/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Приморського районного судум. Одеси від12.10.2015р. задоволено клопотання слідчого Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про накладення арешту на майно з забороною розпорядження, тобто будь-якого відчуження майна, яке зареєстровано за ОСОБА_3 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 6809982).

ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 12.10.2017р., посилаючись на той факт, що він не є підозрюваними та обвинуваченими у кримінальному провадженні №12015160500003118. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження його навіть не допитано в якості свідка.

Крім того, як зазначає ОСОБА_3 кредитний договір № 94-І 3. між ТОВ «УТК КРОСТ» та ПАТ АБ «КБ «ІНВЕСТБАНК» підписаний ОСОБА_5 15.08. 2013р., який на той час був директором та єдиним засновником підприємства. ОСОБА_3 став учасником товариства відповідно до протоколу загальних зборів засновників TOB «УТК КРОСТ» № 5 від 18.09. 2013р., тобто вже після того як було підписано кредитний договір та взятий кредит. Відповідно ніяких зобов`язань за даним кредитним договором ОСОБА_3 на себе не брав, та на той момент навіть не здогадувався про його існування.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання про зняття арешту та просив її задовольнити в повному обсязі.

Прокурор, слідчий, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду клопотання про скасування арешту, до суду не з`явились.

Заслухавши думку предстанвика заявника, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

В судовому засіданні з пояснень представника власника майна та досліджених матеріалів встановлено, що 29.04.2015р. року Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області до ЄРДР за № 12015160500003118 внесено відомості за заявою ПАТ АБ «КБ «ІНВЕСТБАНК», за ознакою кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Під час проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що між ПАТ АБ «КБ «ІНВЕСТБАНК» (код ЄДРПОУ 20935649) та ТОВ «УТК КРОСТ» (код ЄДРПОУ 36043557), далі - «Позичальник», укладений кредитний договір № 94- 13 від 15.08.2013р.. Згідно з умовами вищезгаданого кредитного договору та додаткових угод до нього, Позичальник отримав кредит у розмірі 750 000,00 гривень, терміном повернення до 16.08.2016р.

У забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, Позичальник, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Буніна 39, кв. 33, а фактично: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2/1 -15.08.2013 уклав з Банком договір застави, за яким надав Банку в заставу товари в обігу, загальною вартістю 1 434 682,55грн.

В подальшому, ТОВ «УТК КРОСТ» перестало виконувати свої обов`язки, щодо здійснення платежів по поверненню кредиту.

У зв`язку з чим, 16.04.2015р. за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2/1, здійснена спроба перевірки стану заставленого майна, де Банком була виявлена відсутність як предмета застави, так і самого підприємства.

Крім того, директор ТОВ «УТК КРОСТ» ОСОБА_5 від зустрічі з представниками ПАТ «КБ «Інвестбанк» відмовлявся та переховувався.

Відповідно до договору застави від 15.08.2013р., заставлене майно повинно знаходитись за адресою: м. Одеса, вул. В.Стуса, 2/1.

За фактом відсутності предмета застави, що був зафіксований в Акті перевірки майна від 16.04.2015, Банком направлялись на адресу ТОВ «УТК КРОСТ» вимоги про поновлення предмету застави, а також листи з попередженням про негайне погашення виниклою заборгованості по кредиту. Усі вимоги та листи Банку Позичальник - ТОВ «УТК КРОСТ» проігнорував.

У зв`язку з приховуванням вищевказаного о заставленого майна, а також не виконання умов кредитного договору, вищевказаній банківській установі посадовими особами ТОВ «УТК КРОСТ» (код ЄДРПОУ 36043557) спричинено матеріальний збиток на загальну суму 750 000, 00 грн. Представником ПАТ АБ «КБ «ІНВЕСТБАНК» (код ЄДРПОУ 20935649) у зв`язку зі спричиненням матеріального збитку на вищевказану суму було подано цивільний позов.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що співзасновником ТОВ «УТК КРОСТ» (код ЄДРПОУ 36043557) є ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 приймав участь у господарській діяльності ТОВ «УТК КРОСТ» (код ЄДРПОУ 36043557), посадові особи якого вчинили кримінальне правопорушення відносно ПАТ АБ «КБ «ІНВЕСТБАНК» (код ЄДРПОУ 20935649), спричинивши тим самим матеріальний збиток останньому, слідство вважало за необхідне, з метою забезпечення цивільного позову, накласти арешт на майно вказаної особи, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 6809982).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 12.10.2015р. задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на вищевикладене майно.

Арешт було накладено обгрунтовано, однак, на цей час правові підстави для арешту вказаного майна відпали.

В ході судового розгляду не підтвердився факт того, що існує достатня підозра вважати, що власником квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 6809982),- ОСОБА_3 вчинене кримінальне правопорушення, яке інкримінується в рамках зазначеного кримінального провадження, або він задіяний в злочинній схемі.

Суду не надано відомостей, що в рамках кримінального провадження ОСОБА_3 не повідомлено про підозру.

Крім того, зважаючи на той факт, що ухвала Приморським районним судом м. Одеси винесена ще 12.10.2015р, орган досудового розслідування мав можливість провести усі необхідні слідчі та процесуальні дії в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12015160500003118, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України щодо арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 6809982).

Тому суд вважає, що при зазначених обставинах, під час подачі до суду ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту відповідно до ст. 170,174 КПК України, він не є належним суб`єктом застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження, у зв`язку з чим, арешт накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2015р. на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 6809982, не є належним об`єктом заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на приписи п.18 ч.1ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

З огляду на викладене суд приймає клопотання ОСОБА_3 до розгляду та приходить до висновку що воно підлягає задоволенню з наведених підстав.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.170, 173, 174, 309, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2015р., а саме на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 6809982), яка зареєстрована за - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1

31.10.2017