Рішення

від 07.11.2017 по справі 696/1026/16-ц

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.11.2017 Справа № 696/1026/16-ц

2/696/110/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року м. Кам'янка

Кам'янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Кам'янська міська рада Черкаської області про встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з указаним позовом. Позовні вимоги мотивував тим, що він являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7121880100:01:001:0045 і площею 0,0899 га та 7121880100:01:001:0046 і площею 0,0898 га (загальна площа 0,1797 га). Вказані земельні ділянки виділялись для ведення особистого селянського господарства і є дещо віддаленими від місця проживання Позивача, який мешкає по вул. Зарічній, 21, де має земельну ділянку площею 0,0596 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Проїзду до земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7121880100:01:001:0046 він не має, а тому не може повноцінно володіти своїм нерухомим майном. Вважає, що доступ до неї можливий через надання йому права на проїзди по частині сусідньої земельної ділянки площею 0,03 га з кадастровим номером 7121810100:01:002:0270, якою володіє ОСОБА_2 (далі - Відповідач), тобто встановлення земельного сервітуту.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечувала проти задоволення позову, вказала, що встановлення сервітуту принаймні на частину належної їй земельної ділянки суттєво погіршить умови користування нею. Позивач не намагався в позасудовому порядку з нею вирішити це питання і вона не розуміє яким чином графічно можливо встановити сервітут, про який просить Позивач.

Представник третьої особи поклався на розсуд суду, подав до суду відповідну заяву.

Всебічно, повно, всесторонньо дослідивши матеріали справи, а також докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності Позивача перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 7121880100:01:001:0045 і площею 0,0899 га та 7121880100:01:001:0046 і площею 0,0898 га (загальна площа 0,1797 га).

Вказані земельні ділянки виділялись для ведення особистого селянського господарства і є дещо віддаленими від місця проживання Позивача, який мешкає по вул. Зарічній, 21, де має земельну ділянку площею 0,0596 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

У відповідності до рішення Кам'янської міської ради Черкаської області від 04.04.2003 року № 7-25 передбачено створення дороги в районі вулиць Зарічної та Курноса в м. Кам'янка Черкаської області, яка б мала одночасно слугувати під'їздом Позивачу до його віддаленої земельної ділянки, однак, в силу об'єктивних причин дана дорога не побудована.

Згідно акту комісії від 14.07.2016 року Позивачу було рекомендовано оформити земельний сервітут.

За твердженням Позивача проїзду до земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7121880100:01:001:0046 він не має, а тому не може повноцінно володіти своїм нерухомим майном, і єдиний такий проїзд можливий через надання йому права на проїзди по частині сусідньої земельної ділянки площею 0,03 га з кадастровим номером 7121810100:01:002:0270, якою володіє ОСОБА_2, тобто встановлення земельного сервітуту.

Проте твердження Позивача про відсутність в нього вільного доступу до його віддаленої земельної ділянки без встановлення земельного сервітуту за рахунок земельної ділянки Відповідача не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Натомість, суду сторонами не надано доказів того, що Позивач намагався укласти сервітутний договір з Відповідачем, а саме, що надсилав на її адресу пропозиції, проекти договору, але отримував на це необґрунтовані відмови, тощо.

Крім цього, суд бере до уваги, що такі домовленості з Відповідачем взагалі не мали б юридичного значення, так як власником спірної земельної ділянки вона не являється, а ним є її померлий чоловік, але на даний час спадщину вона на себе не оформила.

Крім цього, відповідно до вимог ч.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

А відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Як зазначалось вище, так як Відповідач власником спірної земельної ділянки не являється, виникнення земельного сервітуту між нею та Позивачем в силу статті 100 ЗК України не можливе в принципі.

Позивач не надав суду об'єктивних доказів неспроможності інших варіантів встановлення земельного сервітуту та об'єктивних даних про те, що запропонований Позивачем варіант використання земельної ділянки є прийнятним та найменш обтяжливим для користувача спірної земельної ділянки, що прямо суперечить вимогам ч.4 ст. 98 ЗК України, а саме що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Водночас, сторона Відповідача надала суду докази про те, що належна Позивачу віддалена земельна ділянка ним обробляється (пройшла орку) і без проходження через земельну ділянку, якою користується Відповідач.

Також, з відповідей Кам'янської міської ради Черкаської області від 30.10.2017 року № 776/06-06 та Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області від 21.09.2017 року № 57/01-10 випливає, що без добровільного договірного сервітуту вказані органи не могли запропоновувати Позивачу можливі варіанти земельного сервітуту для встановлення його в судовому порядку.

Суд декілька разів ставив на обговорення питання щодо необхідності призначення земельно-технічної експертизи з цього питання, але жодний учасник процесу про це не клопотав, а Позивач взагалі категорично заперечував, а тому суд був позбавлений можливості технічно або графічно визначити принаймні можливі варіанти земельного сервітуту.

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3 ст. 403 ЦК України).

Позивач прохав про встановлення безоплатного сервітуту, тоді як згідно ч. 3 ст. 101 ЗКУ власник (землекористувач) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлений земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом, а право визначення розміру плати за користування, встановлене сервітутом, належить суб'єктам сервітутних відносин. При визначенні розміру плати, сторони повинні виходити з того, що плата повинна бути адекватною тим обмеженням та незручностям, які буде нести власник при реалізації свого права на майно, обтяженого сервітутом.

Встановлення платного або безоплатного земельного сервітуту залежить від бажання лише власника або землекористувача земельної ділянки, щодо якої його встановлюють, а не Позивача і про це зокрема зазначається у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.12.2002 № 2-222/6717.

Таким чином, закон вимагає саме від Позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання належної йому земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача не можливо здійснити будь-яким іншим способом.

Позивач просив встановити сервітут щодо користування спірною земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії сервітуту, що не давало суду змоги встановити можливість знаходження сервітуту у просторових межах на місцевості.

Проте, в порушення вимог статті 60 ЦПК України, яка покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони Позивача на адресу суду не було надано доказів технічної можливості встановлення сервітуту на право проїзду через спірну земельну ділянку і, що такий варіант встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для власників зазначених земельних ділянок, щодо яких він встановлюється.

Суд приймає також до уваги, що такий вид земельного сервітуту про який прохав Позивач як право проїзду на транспортному засобі може бути встановлений тільки у випадку наявності на земельній ділянці відповідного шляху, що як встановлено в судовому засіданні взагалі місце не має.

У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 401-403 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98-101 Земельного кодексу України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Кам'янська міська рада Черкаської області про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :