Ухвала

від 03.11.2017 по справі 607/6667/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6667/17-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/789/257/17 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю - прокурора ОСОБА_6 ,

апелянта ОСОБА_7 ,

його представника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою апелянта ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року про арешт майна,

встановила:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого з ОВС відділу РКП СУФР Головного управління ДФС у Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно, а саме новий одяг, взуття та рушники в кількості 1613 кг (вага брутто) у 78 мішках, які отримані БО Дотик від CDH-Stephanus згідно акту прийому гуманітарної допомоги №40/17/СТД від 30 травня 2017 року та зберігаються на складі БО Дотик, за адресою: Кременецький р-н., с. Білокриниця, вул. Шевченка, 2/Ж.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить її скасувати і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого з наступних підстав.

В клопотанні слідчого та ухвалі судді про арешт майна не йдеться про вчинення ОСОБА_7 чи будь-ким з працівників благодійної організації Дотик кримінального правопорушення, підозра нікому не вручена, не дивлячись на те, що відомості в ЄРДР про ніби-то скоєне кримінальне правопорушення внесені ще 07 лютого 2017 року, тобто майже 8 місяців тому.

Що стосується дотримання процедури розгляду клопотання слідчого про арешт майна, то розглядаючи дане клопотання слідчий суддя не перевірив того, чи уповноважений слідчий на проведення слідства по даному провадженню, а саме до матеріалів клопотання не долучено відомостей про те, що керівник цього органу досудового розслідування доручив проведення слідства саме цьому слідчому, що звертається з клопотанням, в якому, крім надуманої фабули обвинувачення, яка нічим не підтверджується і ніколи не буде підтверджена, не наведено жодних доказів та обставин на які посилається слідство.

Також, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої воно було вилучено.

В порушення цих вимог, хоча обшук в приміщеннях благодійної організації Дотик проводився 30 травня 2017 року, клопотання слідчим складено і подано до Тернопільського міськрайонного суду тільки 09 червня 2017 року, а розглянуто судом 12 червня 2017 року, тобто не протягом 48 годин, як цього вимагає частина 5 ст. 171 КПК України, а на 10 добу. В такому випадку, слідчий зобов`язаний був 01 червня 2017 року о 20 годині негайно повернути вилучене майно, якщо він до цього часу не звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.

Одночасно стверджує, що арештоване майно є власністю донора, який направив в Україну гуманітарну допомогу, а тому БО Дотик не стало розпорядником цього майна.

Також вказує, що про накладення арешту на майно він дізнався 19 вересня 2017 року і лише наступного дня ознайомився зі змістом ухвали слідчого судді від 12 червня 2017 року.

Після цього, він звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України, однак ухвалою слідчого судді від 28 вересня 2017 року йому було відмовлено.

Вважає, що право на апеляційне оскарження ухвали про арешт майна від 12 червня 2017 року у нього виникло лише після оголошення 28 вересня 2017 року ухвали про відмову в скасуванні цього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача,

апелянта який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав,

його представника, який також підтримав апеляційну скаргу і наголосив, що строк апеляційного оскарження в даному випадку не пропущений, а тому клопотання про його поновлення не заявлялось,

прокурора, який просив повернути апеляційну скаргу у зв`язку з пропуском строку оскарження і відсутністю клопотання про його поновлення, а також вважає оскаржену ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою,

перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів з`ясувала наступне.

Як вбачається з доданих до клопотання про арешт майна матеріалів, слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017210000000009 від 07 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме що службові особи БО Дотик (код ЄДРПУ 38117398) протягом 2014-2016 років в порушення вимог податкового та митного законодавства, з метою визнання товару гуманітарною допомогою, шляхом надання завідомо неправдивих відомостей до Міністерства соціальної політики та митних органів ДФС України щодо набувачів, ввезли на митну територію України товари загальною вагою 2 063 107 кг на загальну суму 13 917 451 грн. внаслідок чого ухилились від сплати податку на додану вартість в розмірі 2 931 015 грн. та ввізного мита в розмірі 737 624 грн., а всього податків на загальну суму 3 668 639 грн., що є особливо великим розміром.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (а.с.3) досудове розслідування у даному провадженні доручено групі слідчих та процесуальних прокурорів, в тому числі слідчому ОСОБА_9 і прокурору ОСОБА_6 , які 09 червня 2017 року подали до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду клопотання про арешт майна, яке зберігається на складі БО Дотик.

Як зазначено у клопотанні слідчого, вказане майно було виявлено 30 травня 2017 року в ході проведення обшуку офісних, складських та інших приміщень БО Дотик, а саме встановлено, що з автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , розвантажено товари, асортимент яких не відповідав супровідним документам. Також, встановлено, що замість зазначеної в митній декларації та некомерційному інвойсі від 6 жовтня 2016 року гуманітарної допомоги БО Дотик отримало зовсім інший товар, а саме новий одяг, взуття і рушники у 78 поліетиленових пакетах загальною вагою 1613 кг.

З протоколу обшуку від 30 травня 2017 року (а.с.8-10) слідує, що за його результатами речі, предмети і документи, зазначені в пунктах 1-26 вказаного протоколу було вилучено до СУ ФР ГУ ДФС у Тернопільській області (м.Тернопіль вул.Білецька,1).

При цьому, виявлений у 78 пакетах товар не вилучався. Як слідує зі змісту оскарженої ухвали, в тому числі її резолютивної частини, на час арешту ці речі зберігалися на складі БО Дотик, за адресою: Кременецький р-н., с. Білокриниця, вул. Шевченка, 2/Ж.

Наведені обставини, спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що вказане майно було тимчасово вилучене в ході обшуку, у зв`язку з чим розгляд клопотання про його арешт мав відбуватися виключно за наявності належного повідомлення представника цієї благодійної організації.

За змістом ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна чи представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з клопотання слідчого, необхідність розгляду питання про накладення арешту на отримані БО Дотик речі без повідомлення її представників обгрунтована наявністю ризиків того, що це майно може бути реалізоване, приховане або знищене.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в даному випадку не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна, про які стверджує апелянт.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги що вказане майно не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні.

Як слідує з доданих до клопотання слідчого матеріалів провадження, отриманий благодійною організацією товар (новий одяг, взуття та рушники) загальною вагою 1613 кг були ввезені на територію України з приховуванням від митного контролю і без належного документального оформлення.

При цьому, встановлений органом досудового розслідування факт ввезення товарів такої кількості без сплати відповідних митних платежів дає підстави вважати обгрунтованою підозру щодо вчинення в даному випадку кримінального правопорушення, а саме ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Отже, накладення арешту на ці речі відповідає вимогам ст.98, п.1 ч.2 та ч.3 ст.170 КПК України, за змістом яких з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладено арешт на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, що було об`єктом кримінально протиправних дій чи набуто кримінально протиправним шляхом.

Наведені в апеляційній скарзі твердження, що арештоване майно є власністю донора, який направив в Україну гуманітарну допомогу, спростовуються даними протоколу обшуку, згідно якого було виявлено одержання БО Дотик іншого майна ніж вказаний в некомерційному інвойсі перелік гуманітарної допомоги.

Доводи апеляційної скарги щодо тривалості досудового розслідування виходять за межі даного апеляційного розгляду, предметом якого перевірка законності та обгрунтованості накладення арешту на майно 12 червня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що право апеляційного оскарження ухвали про арешт майна у ОСОБА_7 виникло лише після оголошення 28 вересня 2017 року ухвали про відмову в задоволенні його клопотання про скасування цього арешту не грунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та суперечать судовій практиці (ухвали ВССУ від 01 вересня 2015 року, справа № 5-1832км15, ухвала ВССУ від 03 вересня 2015 року, справа № 5-1535км15).

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

Тому, положення ст. 174 КПК України, якою встановлено право осіб, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, не перешкоджають можливості оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку, оскільки право на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення прямо визначене п. 9 ч.1 ст. 309 КПК та не заборонене ст. 174 КПК.

Крім того, як встановлено в ході апеляційного розгляду зі змістом ухвали про арешт майна ОСОБА_7 був особисто ознайомлений 15 червня 2015 року, що підтверджується його власноручними підписами під текстом вказаної ухвали та в протоколі її виконання, складеному 15 червня 2017 року за його участю.

Наведене повністю спростовує доводи апелянта, що про накладення арешту на майно він дізнався лише у вересні 2017 року.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання про необгрунтованість апеляційної скарги і підстав для скасування оскарженої ухвали слідчого судді не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405,407,422,424 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12 червня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду Тернопільської області оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2