Постанова

від 06.11.2017 по справі 804/6518/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 р. Справа № 804/6518/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріВербному Д.С., за участю: представника позивача: представника відповідача: Чижикова О.Ю., Кушнірчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне товариство Дніпро"до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне товариство Дніпро" (далі - ТОВ "БМТ Дніпро", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської обласної держаної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р "Про затвердження Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області" у частині включення в додаток до вказаного розпорядження об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: вулиця Короленко, 22 у м. Дніпропетровську: охоронний номер 106, "Лікарня Червоного Хреста", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22, дата спорудження: 1910-1911р.р.; охоронний номер 107/1, "Лікарня Червоного Хреста", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22/1, дата спорудження: 1910-1911-1934р.р.; охоронний номер 107/2, "Лікарня Червоного Хреста", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22/2, дата спорудження: 1910-1911р.р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що підставою для визнання протиправним та скасування розпорядження в оскаржуваній частині є те, що розпорядження від 12.04.1996 року №158-р прийнято головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації за відсутності повноважень на його прийняття та не у спосіб, що передбачений законами України. Позивач посилався на те, що на об'єкти нерухомості по вул. Короленка, 22, внесені розпорядженням від 12.04.1996 року №158-р до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, передбачена нормами законодавства облікова документація не складалась, а відповідно - у встановленому порядку не визначалась історична, наукова, художня або культурна цінність зазначених об'єктів нерухомого майна, відтак були відсутні підстави вважати ці об'єкти нерухомими пам'ятками історії та культури (зокрема, і пам'ятками архітектури та містобудування), і у відповідача не було повноважень для внесення цих зруйнованих об'єктів нерухомого майна до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення.

Крім того, наголошував на тому, що оскільки об'єкти нерухомого майна по вул. Короленка, 22 у м. Дніпропетровську у встановленому Законом УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" порядку не були включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури спеціальним уповноваженим державним органом, тому ці об'єкти не підпадають під дію Закону України "Про охорону культурної спадщини". Об'єкти нерухомого майна по вул. Короленка, 22 у м. Дніпропетровську як нерухомі пам'ятки України місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України з відповідним присвоєнням охоронного номеру не занесені, і через відсутність будь-якої облікової документації занесення цих об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є неможливим.

У судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, посилаючись на викладені у ньому доводи; подано заяву про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Представником відповідача надано до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р приймалось з порушенням, проте діяло на час його прийняття.

Представник Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації подав заперечення на позов, у яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р прийнято відповідно до законів України "Про охорону та використання пам'яток історії та культури", "Про основи містобудування" та Указу Президента України від 21.08.1995 року №760/95 "Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію".

Представник Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справ без участі представника третьої особи.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р "Про затвердження Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області" затверджено Перелік пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області, до якого серед інших були включені об'єкти нерухомості у м. Дніпропетровську, які мають такі адресу, найменування пам'ятки та дату спорудження: вул. Короленка, 22, Лікарня Червоного Хреста, дата спорудження 1910-1911 рр., охоронний номер пам'ятки 106; вул. Короленка, 22/1, Лікарня Червоного Хреста, дата спорудження 1910-1911-1934 рр., охоронний номер пам'ятки 107/1; вул. Короленка, 22/2, Лікарня Червоного Хреста, дата спорудження 1910-1911 рр., охоронний номер пам'ятки 107/2.

Нежитлові зруйновані будівлі літ. А; Б; В-2, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 22, належать позивачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 14.03.2017 року, посвідченим 14.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., зареєстрованим в реєстрі за №670. Право власності позивача зареєстровано 14.03.2017 року за номером 19427345, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2017 року, номер витягу 82377599.

03.04.2017 року Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації на лист ТОВ "БМТ Дніпро" надало інформацію, що за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, 22 знаходяться три об'єкти культурної спадщини, які взяті на державний облік (розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 р. №158-р), як пам'ятки архітектури місцевого значення: Лікарня Червоного Хреста, вул. Короленка, 22, 1910-1911 рр., охоронний номер №106; Лікарня Червоного Хреста, вул. Короленка, 22/1, 1910-1911 рр., 1934 р., охоронний номер №107/1; Лікарня Червоного Хреста, вул. Короленка, 22/2, 1910-1911 рр., охоронний номер №107/2.

Позивач дізнався про віднесення зруйнованих будівель, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р до пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення з листа Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 03.04.2017 року №575/0/161-17.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування розпорядження позивачем не пропущено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що згідно ст. 8 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 17 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" передбачено, що з метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення.

Віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Отже, затвердження переліків пам'яток історії та культури місцевого значення було віднесено законом до повноважень виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Згідно із частиною 2 ст. 16 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" державний облік пам'яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Відповідно до пункту 13 Положення про охорону та використання пам'яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 року №865, державний облік пам'яток історії та культури включає виявлення та обстеження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам'яток. Порядок державного обліку пам'яток історії та культури і форми облікових документів встановлюються Міністерством культури СРСР або Головним архівним управлінням при Раді Міністрів СРСР в залежності від виду пам'яток.

Пунктами 3.3, 9, 20 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203, встановлено порядок, за яким об'єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, визнається пам'яткою історії та культури шляхом включення його у відповідний державний перелік нерухомих пам'яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам'ятки. Приналежність нерухомої пам'ятки історії та культури до відповідного виду та категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'яток та встановлюється при затвердженні відповідного державного переліку нерухомих пам'яток історії та культури. Державний облік пам'яток історії та культури включає: виявлення, дослідження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікової документації, ведення державних переліків нерухомих пам'яток.

Згідно з пунктами 10, 15, 16 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203, на кожну нерухому пам'ятку та щойно виявлений об'єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використання, ступінь збереження пам'ятки або щойно виявленого об'єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (за формою, встановленою у додатку №3). На кожну нерухому пам'ятку складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних, що характеризують історію пам'ятки і її сучасний стан, місцезнаходження в навколишньому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього або іншого культурного значення, відомості про її територію, пов'язані з нею споруди, сади, парки, перебуваючі в ній твори мистецтва, предмети, що становлять культурну цінність, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні та бібліографічні матеріали. В паспорті зазначається категорія охорони та вид пам'ятки з посиланням на затверджуючий документ (за формою, встановленою у додатку №4). Документи державного обліку пам'яток історії та культури, в тому числі виключених з державних переліків пам'яток, підлягають обов'язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам'яток (додаток №1). Додатком 1 до вказаної Інструкції встановлено перелік обов'язкової документації, що супроводжує державний облік пам'яток, яка складається в кількох екземплярах та підлягає зберіганню в державних органах охорони пам'яток історії та культури; у цьому переліку серед іншого зазначено: оригінал та копії державних переліків нерухомих пам'яток історії та культури місцевого значення, облікові картки пам'яток, паспорти пам'яток, картки негативних фондів, картки обмірних фондів, бібліографія, охоронно-орендні договори, охоронні договори та охоронні зобов'язання, акти технічного стану пам'яток, інвентарні описи цінних фрагментів фасадів та інтер'єрів пам'яток, карти-схеми розташування пам'яток, історико-архітектурні опорні плани, плани зон охорони, фотодокументація, обмірні креслення, графічні замальовки, акварелі, наукові звіти про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятках.

Таким чином, на час вчинення оскаржуваного розпорядження законодавством було регламентовано чітку і послідовну процедуру включення об'єкту до державного переліку нерухомих пам'яток історії та культури, яка складається з таких обов'язкових етапів: 1) виявлення пам'ятки; 2) визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності; 3) фіксація та вивчення; 4) складання повного переліку державної облікової документації (в тому числі, облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам'яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер'єрів пам'яток, карт-схем розташування пам'яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятках, тощо), виключно при складанні якої визначалась приналежність нерухомої пам'ятки історії та культури до відповідного виду та категорії; 5) включення об'єкту у відповідний державний перелік нерухомих пам'яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам'ятки.

При цьому, лише одночасне дотримання всіх зазначених етапів у сукупності було єдиною та необхідною правовою підставою для взяття об'єкту на державний облік та включення його до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури".

Натомість, судом встановлено, що відсутні докази складання на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, передбаченої законодавством облікової документації, яка повинна включати повний перелік вищенаведених документів, а також відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт фіксації та визначення історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності цих об'єктів, тому немає підстав вважати їх пам'ятками історії та культури (пам'ятками культурної спадщини), зокрема і визначати їх приналежність до пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення.

Крім того до суду надано фотографії з яких видно що будівлі зруйновані. Також зазначено, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів (інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер'єрів, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятках, тощо) не можливо провести реставрацію.

Відповідач обґрунтовує включення об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: вул. Короленко, 22 у м. Дніпропетровську до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області, затвердженого розпорядженням від 12.04.1996 року №158-р, тією обставиною, що за результатами проведеної інвентаризації історичної забудови міста Дніпропетровська, яка проводилася Українським спеціальним науково-реставраційним проектним інститутом "Укрпроектреставрація" було складено перелік виявлених пам'яток містобудування та архітектури, до якого було внесено об'єкти нерухомого майна по вул. Короленка, 22 як такі, що становлять історичну, наукову і художню цінність.

Однак, відповідачем не надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів на підтвердження викладених у його запереченнях обставин.

Крім того, суд зазначає, що Український спеціальний науково-реставраційний проектний інститут "Укрпроектреставрація" не визначений законодавством органом, уповноваженим складати переліки виявлених пам'яток історії та культури. Водночас, наведена відповідачем обставина не спростовує встановленої законодавством необхідності складати облікову документацію на виявлені об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що достатні та необхідні правові підстави для включення об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: вул. Короленко, 22 у м. Дніпропетровську, до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області, затвердженого розпорядженням від 12.04.1996 року №158-р, у відповідача були відсутні.

Відтак, відповідачем, при винесенні розпорядження від 12.04.1996 року №158-р стосовно зазначених об'єктів, було порушено вимоги ст.ст. 8, 16, 17 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", Положення про охорону та використання пам'яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 року №865, та приписи Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203.

З аналізу наведених правових норм та з огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач на дату прийняття оскаржуваного розпорядження від 12.04.1996 року №158-р не мав повноважень для віднесення об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: вул. Короленко, 22 у м. Дніпропетровську, до пам'яток історії та культури місцевого значення, зокрема і повноважень визначати їх приналежність до пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, також як і не мав повноважень включати їх до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення, що вказує на протиправність розпорядження та необхідність його скасування в цій частині.

Таким чином, включення відповідачем у додаток до розпорядження голови Дніпропетровської обласної держаної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р (до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області) об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: вулиця Короленко, 22 у м. Дніпропетровську, є необґрунтованим, було вчинене без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), та не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законами України; тобто з порушенням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що будівлі, які розташовані по вул. Короленка, 22 у м. Дніпропетровську, не занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. При цьому, законодавством передбачено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України без облікової документації не допускається.

Беручи до уваги, що стосовно об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, не було дотримано передбачених правовими нормами процедур для взяття їх на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", та вони не були включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" у встановленому цим Законом порядку, натомість їм необґрунтовано був наданий статус пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, то з урахуванням ст. 1 та п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" відсутні підстави визнавати ці об'єкти пам'ятками культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Позивач зазначав, що після набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", уповноваженими органами також не складалась передбачена законодавством облікова документація на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, не проводилось їх обстеження (дослідження) з метою визначення культурної цінності цих об'єктів, також ці об'єкти після прийняття Закону України "Про охорону культурної спадщини" не заносились у встановленому порядку відповідним органом охорони культурної спадщини ні до Переліку об'єктів культурної спадщини, ні до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Доказів на підтвердження зворотного відповідачем та третіми особами суду не надано.

Відтак, ці посилання позивача є обґрунтованими і відповідають вимогам ст.ст. 1, 13, 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та приписам, які визначені у Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженому Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158, і у Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760, якими врегульовано порядок визнання об'єктів нерухомого майна об'єктами чи пам'ятками культурної спадщини.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що відсутні підстави вважати, що об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22, належать до об'єктів культурної спадщини чи є пам'ятками культурної спадщини у розумінні термінів, наведених у Законі України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та прийнятого розпорядження в оскаржуваній частині.

Відтак, віднесення об'єктів нерухомості позивача до об'єктів культурної спадщини та визначення їх правового статусу як пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення визнано судом протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача, які у цьому разі підлягають судовому захисту шляхом скасування оскаржуваного розпорядження у відповідній частині.

Відповідно до п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі", із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 94 КАС України, присудити із Дніпропетровської обласної держаної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "БМТ Дніпро" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. відповідно до квитанції №392834 від 13.10.2017 р.

Керуючись ст. 11 , 14 , 70 , 71 , 86 , 160-163 , 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд - -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне товариство Дніпро" до Дніпропетровської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської обласної держаної адміністрації від 12.04.1996 р. №158-р "Про затвердження Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області" у частині включення у додаток до розпорядження голови Дніпропетровської обласної держаної адміністрації від 12.04.1996 року №158-р об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: вулиця Короленко, 22 у м. Дніпропетровську: охоронний номер 106, "Лікарня Червоного Хреста", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22, дата спорудження: 1910-1911р.р.; охоронний номер 107/1, "Лікарня Червоного Хреста", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22/1, дата спорудження: 1910-1911-1934р.р.; охоронний номер 107/2, "Лікарня Червоного Хреста", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22/2, дата спорудження: 1910-1911р.р.

Присудити із Дніпропетровської обласної держаної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне товариство Дніпро" (код ЄДРПОУ 41042382) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. відповідно до квитанції №392834 від 13.10.2017 р.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2017 року

Суддя Р.З. Голобутовський