Рішення

від 31.10.2017 по справі 906/868/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" жовтня 2017 р. Справа № 906/868/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, керівник,

від відповідача: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Галина-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Транс ЛТД"

про стягнення 64424,48 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 36284,00 грн. основного боргу, 25125,43 грн. пені, 3015,05 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвала суду, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулись до суду.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році , п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році , п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України ).

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014 між Фермерським господарством "Галина-С" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Транс ЛТД" (покупець/відповідач) укладено договір №8 поставки (а.с. 10-12), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цій, який с невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цю сировину та оплатити її на умовах даного договору в кількості і в терміни, передбачені даним договором (п.п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено найменування сировини: молоко коров'яче, власного виробництва (ДСТУ 3662-97).

Згідно п.п. 5.2. розрахунок за закуплене молоко покупець проводить протягом 15 календарних днів з дня одержання сировини, на розрахунковий рахунок постачальника.

Цей договір діє з дати його підписання до 31.12.2014, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п.п. 6.1. договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу молочну сировину загальною масою 10111 кг на суму 51284,00 грн., що підтверджується приймальними квитанціями від 31.10.2014 та 30.11.2014, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.17-18).

Як вбачається з акту звірки розрахунків (а.с. 16), відповідач в свою чергу оплатив отриману продукцію частково в сумі 15000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 36284,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами у справі.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 36284,00 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 25125,43 грн. пені та 3015,05 грн. 3% річних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до 6.2. договору за несвоєчасну або неповну оплату поставленої сировини покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент несплати товару, від вартості несвоєчасно або неповно оплаченої сировини за кожний день прострочення.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 5), господарський суд вважає його вірним, а вимоги щодо стягнення 25125,43 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 3015,05 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Транс ЛТД" (12132, Житомирська область, Хорошівський район, с. Поромівка, вул. Заводська, 7, ід. код 36548973)

- на користь Фермерського господарства "Галина-С" (11214, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Степанівка, вул. Комунарська, 10, ід. код 33703865) 36284,00 грн. основного боргу, 25125,43 грн. пені, 3015,05 грн. 3% річних. а також 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.11.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)