Рішення

від 13.10.2017 по справі 910/12078/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2017Справа №910/12078/17 За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДСВ ЛОГІСТИКА"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУКРЕ ХЕНДМЕЙД ГУРМЕ КАНДІ ЮКРЕЙН"

про стягнення 56 491,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Слюсар І.М., довіреність б/н від 01.06.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДСВ ЛОГІСТИКА" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУКРЕ ХЕНДМЕЙД ГУРМЕ КАНДІ ЮКРЕЙН" про стягнення 56 491,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12078/17 та призначено розгляд на 08.09.2017.

05.09.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання.

В судове засідання 08.09.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 08.09.2017 відкладено розгляд справи на 13.10.2017.

В судове засідання 13.10.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 13.10.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.10.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2016 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено Договір на комплексне логістичне обслуговування №WH-4338, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на підставі заявок замовника отримувати, зберігати і повернути замовнику в цілості або відвантажити за вказівкою замовника товари, передані виконавцю замовником, найменування та кількість яких вказується замовником у заявці і надавати замовником послуги зі складської обробки, обліку товарів та інші послуги, вартість, найменування і порядок надання яких визначаються Договором та Додатками до нього, а замовник зобов'язується оплатити вартість зберігання і вартість наданих послуг згідно з розцінками та умовами, встановленими в Договорі та Додатках до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору зберігання товару здійснюється на складі виконавця за адресою: вул. Мала Кільцева, буд. 10/1, літ В, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131; вул. Сім'ї Сосніних 7, літера Д , м. Київ, 03148.

Згідно п. 5.2.8 Договору замовник зобов'язаний оплачувати послуги виконавця в порядку і в строки, встановлені Договором.

Приймання товару на зберігання здійснюється на підставі заявки замовника , складеною за формою, затвердженою сторонами в Додатку №3 до Договору (п. 7.1 Договору).

Згідно п. 9.10 Договору замовник зобов'язаний сплатити виставлений рахунок протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку . Рахунок направляється в електронному вигляді/факсимільним зв'язком з наступним направленням оригіналу та сплачується замовником в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом перевезення суми платежу на поточний рахунок виконавця.

30.03.2016 відповідно до Акту приймання товарів на відповідальне зберігання замовник передав, а виконавець прийняв товар, який і до сьогоднішнього дня зберігається позивачем.

За результатами надання відповідачу послуг, позивачем були виставлені та направлені рахунки разом з актами здачі-приймання робіт: рахунок №8518 від 31.10.2016 на суму 4383,40 грн., акт №8408 від 31.10.2016; рахунок №9565 від 30.11.2016 на суму 4241.64 грн., акт №9395 від 30.11.2016, рахунок № 10670 від 31.12.2016 на суму 4383,35 грн., акт №10451 від 31.12.2016; рахунок №852 від 31.01.2017 на суму 4383,35 грн., акт №816 від 31.01.2017; рахунок №1858 від 28.02.2017 на суму 3959,16 грн., акт №1736 від 28.02.2017; рахунок №3055 від 31.03.2017 на суму 4383,35 грн., акт №2951 від 31.03.2017; рахунок №4106 від 30.04.2017 на суму 4241,95 грн., акт №3969 від 30.04.2017, рахунок 5265 від 31.05.2017 на суму 4383,35 грн., акт №5392 від 31.05.2017; рахунок №6623 від 30.06.2017 на суму 4241, 95 грн., акт №6576 від 30.06.2017.

Позивач зазначив, що направлені відповідачеві Акти не були підписані та повернуті на адресу позивача в установлений в Договорі строк, відповідно до умов Договору, зокрема п. 9.11 Акти вважаються підписаними відповідачем, а послуги виконані позивачем.

30.01.2017 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію, проте відповідач ніяким чином не відреагував на неї та кошти не сплатив.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд зазначає наступне

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 38601,50грн.. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю

З огляду на прострочення відповідачем оплати за надані послуги, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3790,19 грн., штрафу в розмірі 11580,45 грн, інфляційних втрат в розмірі 2089,53 грн., річних в розмірі 429,33 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 10.13 Договору, за несвоєчасну оплату послуг виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від вартості несплачених послуг за користування цими коштами.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 3790,19 грн., сума штрафу -11580,45грн. Розрахунок пені та штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 429,33грн. - 3% річних та 2089,53 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю СУКРЕ ХЕНДМЕЙД ГУРМЕ КАНДІ ЮКРЕЙН (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, ідентифікаційний номер 38139324) на користь Товариства з обмеженою ДСВ ЛОГІСТИКА (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 7, літера Д, ідентифікаційний номер 38857571) основну заборгованість в розмірі 38601 (тридцять вісім тисяч шістсот одну) грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 33 коп., інфляційні втрати в розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 53 коп., пеню в розмірі 3790 ( три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 19 коп., штраф в розмірі 11580 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 45 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2017

Суддя Мельник В.І.