Рішення

від 31.10.2017 по справі 910/12748/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017Справа №910/12748/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РК Барбарис

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Вілкан

про стягнення 44000 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Корепанова О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю РК Барбарис звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Вілкан про стягнення помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 44000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем велись перемовини щодо поставки битовки будівничої (будівельних вагончиків) у кількості чотирьох одиниць. В подальшому, 06.07.2017 відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на суму 44000 грн., який позивачем було оплачено в повному обсязі. Проте позивач зазначив, що відповідачем вказаний товар поставлено не було у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 44000 грн. помилково перерахованих коштів.

В судовому засіданні 31.10.2017 позивачем було подано заяву про уточнення предмету позовних вимог в якій останній зазначив, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату належного до поставки товару. Позивачем вказаний товар було оплачено в повному обсязі, проте позивач своїх зобов'язань з поставки не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 44000 грн. попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подану позивачем заяву, судом встановлено, що остання подана із дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що відповідачем станом на теперішній час, не виконано зобов'язання з поставки будівельних вагончиків та не повернуто сплачені позивачем грошові кошти за вказаний товар, на підставі викладеного просив задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у липні 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю РК Барбарис (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Вілкан (відповідач) було досягнуто домовленість щодо поставки товару, а саме: битовки будівничої (будівельних вагончиків) у кількості 4 шт. на загальну суму 44000 грн. з урахування витрат на доставку вказаного товару.

Відповідачем було сформовано та надано позивачеві Рахунок №11/07 на загальну суму 44000 грн. разом з ПДВ, який в повному обсязі сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №7526 від 07.07.2017 із призначенням платежу: Оплата за битовки згідно рахунку №11/07 від 06.07.2017 в т.ч. ПДВ 20% 7333,33 грн , оригінал якого наявний у матеріалах справи.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, оскільки відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату №11/07 від 06.07.2017, який було в повному обсязі оплачено позивачем 07.07.2017, відповідно до платіжного доручення №7526, то у відповідача виник обов'язок щодо поставки обумовленого сторонами товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу Укарїни).

Суду доведено, що позивач у повному обсязі виконав покладені на нього зобов'язання з оплати товару, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань обумовлений сторонами товар не поставив.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що факт існування заборгованості відповідача в розмірі 44000 грн. перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача 44000 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві або на підтвердження поставки обумовленого сторонами товару.

Витрати зі сплати судового збору, на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Вілкан (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6, оф. 43; ідентифікаційний код 40880835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РК Барбарис (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код 38669164) 44000 (сорок чотири тисячi) грн. заборгованості, та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 06.11.2017

Суддя Я.В. Маринченко