Рішення

від 02.11.2017 по справі 914/1789/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017р. Справа № 914/1789/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Кришталеве джерело , с. Солочин, Свалявський район, Закарпатська область до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Нед Україна , м. Львів про:стягнення 111022,13 грн.

Головуючий суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: не з'явився.

Судом роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. Відводу складу суду не заявлено. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки відповідного клопотання заявлено не було.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Кришталеве джерело , с. Солочин, Свалявський район, Закарпатська область, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю Нед Україна , м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 111022,13 грн., в тому числі 106008,00 грн. основного боргу, 2504,98 грн. пені, 601,00 грн. трьох процентів річних та 1908,15 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.08.2017 р. порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 04.10.2017 р.

03.10.2017 р. на розгляд суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.10.2017 р. позивач подав заяву про продовження строку розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 24.10.2017 р. продовжено строк розгляду спору до 02.11.2017 р., розгляд справи відкладено на 02.11.2017 р.

В судове засідання 02.11.2017 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Відповідач в жодне судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, був повідомлений про дату та час розгляду справи у судовому засіданні, про що докази долучено до матеріалів справи.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу передбачені ст. 22 ГПК України права, як сторони в процесі (зокрема відкладався розгляд справи для надання можливості реалізації своїх прав сторонами), а тому суд, в межах процесуального Закону (ст.ст. 43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ТОВ Санаторій Кришталеве Джерело та ТОВ Нед Україна було укладено договір поставки товару від 02.05.2017 р. за № 170401.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця промислову пральну машину RХ1800 на 18 кг завантаження, промислову сушильну машину Т24 на 24 кг завантаження та систему SМАRТ РLUS дозування миючих засобів, разом вартістю 212016,00 грн.

Відповідно до п. 4.1.1 договору покупець проводить оплату наступним чином - І платіж 50% суми угоди - 106008,00 грн. після підписання договору, II платіж 35% суми угоди 74205,00 грн. після прибуття на митний склад в Україні, III платіж 15% суми угоди 31803,00 грн. протягом трьох днів після під'єднання обладнання в експлуатацію.

Згідно п. 4.2 договору термін поставки становить не більше 28 днів після здійснення платежу передбаченого п. 4.1.1 договору.

Платіжним дорученням від 03.05.2017 р. за №172 позивачем здійснено платіж, передбачений п. 4.1.1 договору та оплачено ТОВ Нед Україна кошти в сумі 106008,00 грн.

Однак, після здійснення оплати свої зобов'язання відповідач не виконав та не поставив товар згідно договору.

Оскільки оплата відповідно до п. 4.1.1 договору здійснена 03.05.2017 р., а тому кінцевий термін поставки товару 31.05.2017 р.

Проте, як вказує позивач, відповідачем товар не поставлено.

Згідно прохальної частини позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 111022,13 грн., в тому числі 106008,00 грн. основний борг, 2504,98 грн. пеня, 601,00 грн. три проценти річних та 1908,15 грн. інфляційні втрати.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору від 02.05.2017 р., позивач оплатив 106008,00 грн. згідно п. 4.1.1 вказаного.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже вище зазначено, відповідно до п. 4.1.1 договору покупець проводить оплату наступним чином - І платіж 50% суми угоди - 106008 грн. після підписання договору, II платіж 35% суми угоди 74205 грн. після прибуття на митний склад в Україні, III платіж 15% суми угоди 31803 грн. протягом трьох днів після під'єднання обладнання в експлуатацію.

Згідно п. 4.2 договору термін поставки становить не більше 28 днів після здійснення платежу, передбаченого п. 4.1.1 Договору.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснив оплату в сумі 106008,00 грн. згідно платіжного доручення від 03.05.2017 р. за № 172.

Жодних документально підтверджених доказів, які б свідчили, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснив поставку товару суду не надано.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем представлено достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима. Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на підставі вищенаведених норм, позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, просить стягнути три проценти річних в сумі 601,00 грн. та інфляційні витрати в сумі 1908,15 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 8.4 договору передбачено, що за несвоєчасну передачу товару покупець має право вимагати від продавця сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з вказаної в п. 4.2. дати поставки, при умові вчасного виконання покупцем п. 4.1.1.

Судом здійснено перерахунок суми пені та вирішено стягнути з відповідача вказану неустойку в сумі 2504,98 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Кришталеве джерело задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нед Україна (адреса: 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 71, кабінет 401, ідентифікаційний код 38738908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Кришталеве джерело (адреса: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, будинок 135, ідентифікаційний код 31509620) 106008,00 грн. основного боргу, 2504,98 грн. пені, 1908,15 грн. інфляційних втрат, 601,00 грн. трьох процентів річних та 1665,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2017 р.

Суддя Артимович В.М.