Рішення

від 30.10.2017 по справі 916/434/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 916/434/16

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА";

до відповідачів: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАКСІ-ЛІДЕР"

2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РВ-ЛІЗИНГ»

про стягнення

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РВ-ЛІЗИНГ»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА",

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАКСІ-ЛІДЕР"

про визнання недійсним договору

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Желєзна С.П.

ОСОБА_2

За участю представників сторін:

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» : не з'явився;

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» : не з'явився;

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТАКСІ-ЛІДЕР» : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 24.02.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна» ), звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТАКСІ-ЛІДЕР» (далі - ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» ) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» ) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 144 657,09грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2016р. було порушено провадження по справі №916/434/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10.03.2016р. за вх. № 606/16 до канцелярії господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсним договору поруки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2016р. було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсним договору поруки до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/434/16.

04.04.2016р. за вхідним номером 8355/16, до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

11.04.2016р. представником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» до господарського суду Одеської області надано заяву про призначення судових почеркознавчої та технічної експертиз.

11.04.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» надійшов відзив на первісну позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 15.04.2016р. від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 09.05.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2016р. призначено по справі № 916/434/16 судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документу.

04.05.2017р. за вх.№10092/17 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про те, що оплата рахунку не була проведена, ухвала суду від 27.04.2016р. в частині питань судово-почеркознавчої експертизи залишена без виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2016р. поновлено провадження у справі з 29.05.2017р.; розгляд справи призначено на 29.05.2017р. о 15:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2017р. призначено справу №916/434/16 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області. На підставі даної ухвали суду автоматизованою системою документообігу суду визначена колегія суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Щавинська Ю.М., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2017р. справу №916/434/16 прийнято на розгляд колегією суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Щавинська Ю.М., Никифорчук М.І.

У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Щавинської Ю.М. у відпустці з 12.07.2017р. по 28.07.2017р., справу №916/434/16 передано на повторний автоматичний розподіл справи для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.07.2017р. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Смелянець Г.Є., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2017р. справу №916/434/16 прийнято на розгляд колегією суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Смелянець Г.Є., Никифорчук М.І.

У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Смелянець Г.Є. з 18.09.2017р. по 01.10.2017р. у відпустці справу №916/434/16 передано на повторний автоматичний розподіл справи для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.09.2017р. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Желєзна С.П., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2017р. прийнято справу №916/434/16 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Желєзна С.П., Никифорчук М.І.; колегіальний розгляд справи призначено на 30.10.2017р. о 11:00 год.

30.10.2017р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача за первісним позовом.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТАКСІ-ЛІДЕР» в засідання суду не з`явилось, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалось. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 02.10.2017р. після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21.12.2012р. між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (Лізингодавець), ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» (ОСОБА_3) та ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» (Поручитель) було укладено Договір про фінансовий лізинг № 00006449 (Договір), відповідно до якого Лізингодавець зобов'язався передати у розпорядження ОСОБА_3 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 І benzin, шасі № XW8ZZZ61ZDG035680, 2012 року виробництва, двигун № НОМЕР_1, а ОСОБА_3 зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здіснення платежів згідно Договору та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) на загальну суму 15 045,00 дол. США та авансовий платіж у розмірі 4513,50 дол. США.

Поручителем за цим Договором є ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» , яке несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань ОСОБА_3 на підставі або у зв'язку з цим Договором про фінансовий лізинг та його невідємними частинами, а також загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів/Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Розділом 1 Загальних умов, що є додатком до Договору, передбачено, що Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як «Контракт» ), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання ТОВ «Порше Лізинг Україна» , а також передачі Об'єкту лізингу ОСОБА_3 згідно з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» , а також іншими положеннями Українського законодавства.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору об'єктом контракту є транспортний засіб, зазначений у Договорі про фінансовий лізинг (надалі - Об'єкт лізингу). Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації ОСОБА_3 та в повній мірі відповідає вимогам ОСОБА_3. ОСОБА_3 на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало Об'єкт лізину. ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбуває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає ОСОБА_3 Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. ОСОБА_3 користується Об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту. Після завершення строку дії цього контракту ОСОБА_3 придбаває Об'єкт лізингу у ТОВ «Порше Лізинг Україна» за купівельною ціною, що буде визначена ТОВ «Порше Лізинг Україна» з урахуванням виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за Контрактом.

Згідно з п. 3.4 Договору за умови повної сплати ОСОБА_3 лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, ТОВ «Порше Лізинг Україна» приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості Об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені ОСОБА_3 авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості Об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати ОСОБА_3 будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Із змісту п.4.1. Договору, вбачається, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як ОСОБА_3 матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право розірвати цей контракт, відмовитися від Контракту, вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

У відповідності до п. 6.1. Договору для експлуатації Об'єкта лізингу ОСОБА_3 щомісяця виплачуватиме ТОВ «Порше Лізинг Україна» лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаний з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

Будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому та інші витрати та платіжні зобов'язання не включаються до лізингових платежів.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що лізингові платежі, передбачені цим Договором, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях на основі діючого курсу обміну Євро/дол.США, встановленого Національним Банком України або Українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком) з купівлі та продажу Євро/дол.США до української гривні), як буде обрано за рішенням ТОВ «Порше Лізинг Україна» , станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Як вбачається зі змісту п. 6.5. Договору лізингові платежі перераховуються ОСОБА_3 на рахунок, зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Позивач вказує, що ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» почав порушувати звяті на себе зобов'язання за Договором.

Відповідно до розділу Договору «Умови поруки» Поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_3 на підставі або у зв'язку з цим Контрактом або будь-якою його невід'ємною частиною, а також за будь-якого ОСОБА_3, в разі переводу боргу/заміни особи ОСОБА_3 чи смерті ОСОБА_3. Зобов'язання Поручителя включають, окрім іншого, лізингові платежі, інші платежі, штрафні санкції та відшкодування збитків, що підлягають сплаті ОСОБА_3 відповідно до положень даного Контракту. Поручитель у повному обсязі відшкодовує всі платежі, що підлягають сплаті у відповідності до контракту, протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від ТОВ «Порше Лізинг Україна» . Останнє має право надавати такі повідомлення , як зазначено у п.п.7 та 12.8 цього Контракту. Окрім виконання умов цього Контракту жодних інших юридичних формальностей не вимагається для того, щоб зобов'язати Поручителя виконати зобов'язання , передбачені цим Контрактом. Поручитель погоджується зі збільшенням лізингових платежів на інших платежів , що може бути здійснено ТОВ «Порше Лізинг Україна» як зазначено у п.6.13 цього Контракту. Якщо інше не передбачено Контрактом, всі повідомлення відправляють Поручителю у письмовій Фомі за адресою, вказаною у Контракті особисто, кур'єром або поштою. При цьому, факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення ( у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби ( у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Ці умови поруки набирають чинності з моменту їх підписання ТОВ «Порше Лізинг Україна» та Поручителем та залишаються чинними до повного виконання зобов'язань ОСОБА_3 , передбачених п.12 цього контракту. Усі зміни, доповнення та відмови від Умов поруки чи положень цього Контракту є обов'язковими для ТОВ «Порше Лізинг Україна» та Поручителя лише у випадку їх письмового оформлення або письмового підтвердження їх належним чином уповноваженими представниками.

За приписами п.п. 8.2., 8.2.3. Договору у випадку прострочення сплати платежу до ОСОБА_3 застосовуються санкції, які включають пеню у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожний день затримки до моменту повної виплати відповідного платежу, штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» та компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ «Порше Лізинг Україна» та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/невиплачені з метою відшкодування сум, не виплачених ОСОБА_3 у відповідності до контракту.

Згідно п. 12.13 Договору, у випадках, передбачених, п.п. 12.6 та 12.12 Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надсилання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. День, що вважається датою розірвання/відмови від Контракту, визначається ТОВ «Порше Лізинг Україна» у відповідному повідомленні/вимозі (п.12. 7 Договору).

Пунктом 12.6.1 Договору передбачено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право розірвати контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об'єкт лізингу, якщо ОСОБА_3 не платив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів. Відповідно до п. 12.7 Договору день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту, визначається ТОВ «Порше Лізинг Україна» у відповідному повідомленні/вимозі.

Згідно п.12.9. Договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до п.12, відмови ОСОБА_3, придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, ОСОБА_3 зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна» , якщо інша адреса не вказана ТОВ «Порше Лізинг Україна» впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк ОСОБА_3 сплачує ТОВ «Порше Лізинг Україна» будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ «Порше Лізинг Україна» в результаті продажу об'єкту лізингу, або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ «Порше Лізинг Україна» , ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими ОСОБА_3 відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ «Порше Лізинг Україна» та має бути відшкодована ОСОБА_3 відповідно до умов контакту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання ОСОБА_3, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контакту.

Як зазначає позивач, 05.11.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1583 щодо повернення об'єкта лізингу - транспортного засобу типу VW Polo Sedan 1.6 І benzin, шасі № XW8ZZZ61ZDG035680, 2012 року виробництва, двигун № НОМЕР_1, ТОВ «Порше Лізинг Україна» .

17 листопада 2015р. в межах виконавчого провадження, на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 1583, ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» повернуло ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкт лізингу шляхом складання акту прийому-передачі від 18.11.2015р.

Згідно п. 13.6 Договору ОСОБА_3 відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ «Порше Лізинг Україна» у зв'язку з вилученням Об'єкта лізингу, у тому числі витрати пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги з вилученням Об'єкті лізингу. Якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, воно матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у ОСОБА_3 в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.7 Договору).

Позивач вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» умов договору про фінансовий лізинг № 00006449 від 21.12.2012р., ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося за наданням юридично-консультаційних послуг до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Тріпл Сі» , ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма ОСОБА_5» з метою вилучення Об'єкта лізингу в порядку п. 13.6 Договору, внаслідок чого позивач за первісним позовом поніс витрати на загальну суму 91636,43грн.

З урахуванням зазначеного, ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом реальні збитки у розмірі 91636,43грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п.6.17 Умов лізингу у випадку розірвання Контракту / відмови від Контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п.12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу. При цьому, відповідно до п.12.9 Контракту ОСОБА_3 зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна» , якщо інша адреса не вказана ТОВ «Порше Лізинг Україна» впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Позивач зазначає, що об'єкт лізингу було вилучено та повернуто ТОВ «Порше Лізинг Україна» лише 18.11.2015р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Оскільки об'єкт лізингу не було повернуто своєчасно, позивач вважає, що стягненню підлягає упущена вигода у вигляді несплачених щомісячних платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу у розмірі 3335,07грн.

Позивач також зазначає, що 15.01.2016р. між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «АВТОСОЮЗ» укладено договір купівлі-продажу бувшого у використанні автомобіля - транспортного засобу типу VW Polo Sedan 1.6 І benzin, шасі № XW8ZZZ61ZDG035680, 2012 року виробництва, двигун № НОМЕР_1, відповідно до п. 3.1 якого, вартість транспортного засобу складала 160678,63грн (з ПДВ). Дохід позивача від реалізації об'єкта лізингу фактично становить 155390,28грн. і саме ця сума є ринковою вартістю об'єкта лізингу.

На підставі вищенаведеного та п.12.9 Договору, за підрахунками позивача, різниця між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися не сплаченими складає 39467,00грн. , які позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів.

За таких обставин, за розрахунком позивача, загальна сума реальних збитків позивача упущеної вигоди, та штрафних санкцій які, на думку позивача, підлягають стягненню на його користь, становить 144657,09грн.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «РВ -ЛІЗИНГ» вказує, що згідно з п.9.3.15 Статуту ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» прийняття рішень про укладання договорів (угод) поруки віднесено до виключної компетенції загальних з борів учасників товариства. Всупереч цьому, директор ТОВ «РВ -ЛІЗИНГ» ОСОБА_6 підписав Договір про фінансовий лізинг № 00006449 від 15.11.2012р. , згідно якого ТОВ «РВ -ЛІЗИНГ» виступив поручителем. На момент укладання Договору про фінансовий лізинг № 00006449 від 15.11.2012р.єдиним учасником ТОВ «РВ -ЛІЗИНГ» був ОСОБА_5, який і був наділений Статутом ОСОБА_1 одноособовим правом приймати рішення про укладення ТОВ «РВ -ЛІЗИНГ» договорів поруки. В той же час, загальними зборами учасників ТОВ «РВ -ЛІЗИНГ» рішення про укладання договору поруки за Договором про фінансовий лізинг № 00006449 від 21.12.2012р. не приймалось, що, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про недійсність договору поруки, згідно якого ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» виступило поручителем ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» .

Також, ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» в обґрунтування зустрічного позову посилається на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2012р., відповідно до якої відносно ОСОБА_5 припинено кримінальне провадження у зв'язку з його неосудністю через недієздатність внаслідок психічного захворювання. Актом №96 від 21.06.2012р. комісійної стаціонарної судової психіатричної експертизи КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» та зазначеною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2012р. встановлено, що ОСОБА_5 на час укладення договору поруки був неосудним, тобто не розумів значення своїх дій та не міг керуватися ними, не міг приймати будь які рішення. З 27.08.2012р. по 16.11.2012р. ОСОБА_5 перебував під слідством у кримінальній справі за обвинуваченням у тяжкому злочині на стаціонарному лікуванні в закритому відділенні КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» .

Враховуючи викладене, ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» просить суд визнати недійсним Договір поруки, укладений між ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» , ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «ТАКСІ-ЛІДЕР» , який міститься у змішаному Договорі про фінансовий лізинг № 00006449 від 21.12.2012р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Колегія суддів зазначає, що для об'єктивного розгляду справи слід перш за все надати правову оцінку заявленому ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» зустрічному позову.

Що стосується зустрічної позовної заяви ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» , то, на думку суду, з урахуванням матеріалів справи, вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Учасником ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» ОСОБА_5 було прийняте рішення № 1 від 06.11.2012р. про забезпечення порукою виконання зобов'язань при укладанні договору лізингу та уповноважено директора ОСОБА_6 на підписання всіх необхідних документів, в тому числі умов поруки, викладених у договорі лізингу.

Щодо стверджень ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» про недієздатність ОСОБА_5 внаслідок психічного захворювання на момент підписання ним рішення № 1 від 06.11.2012 р. слід зазначити наступне.

Дійсно, постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2012р. припинено провадження по кримінальній справі по звинувачуванню ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого ст.ст.342 ч.2, 345 ч.1 КК України, в зв'язку з його неосудністю. Разом з цим, вказаною постановою встановлено, що він не міг усвідомлювати своїх дій і керувати ними саме в момент вчинення злочину, тобто 20.04.2012. Акт № 96 комісійної стаціонарної судової психіатричної експертизи відносно ОСОБА_5, датований 21.06.2012р. тоді як ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» оспорюється його підпис у рішенні № 1 від 06.11.2012р. Крім наявності певних часових проміжків у зазначених датах та відсутністю фахових знань у суду відносно складності, проявів та можливості лікування психічної хвороби, суд звертає увагу сторін на те, що як питання справжності підпису, так і питання психічного стану ОСОБА_5 впливають не на дійсність оскаржуваного відповідачем договору поруки що міститься у змішаному договорі про фінансовий лізинг № 00006421 від 14.12.2012, а впливають на правову оцінку рішення № 1 від 06.11.2012р. Проте законність цього рішення не є предметом розгляду по цій справі, відповідні вимоги в рамках цієї справи сторонами не заявлялись, а тому вказане рішення Учасника є діючим та таким, що породжує певні правові наслідки. Доказів визнання його недійсним у встановленому чинним законодавством порядку суду не представлено. Відповідно до п.10 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» , рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

У п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» ( із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, директор ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» ОСОБА_6 під час підписання договору про фінансовий лізинг № 00006449 від 21.12.2012р. в якості поручителя діяв відповідно до п.9.3.15 Статуту та за наявності відповідного рішення єдиного Учасника товариства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Умовами ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У відповідності до п. 6.1. Договору для експлуатації Об'єкта лізингу ОСОБА_3 щомісяця виплачуватиме ТОВ «Порше Лізинг Україна» лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаний з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

Будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому та інші витрати та платіжні зобов'язання не включаються до лізингових платежів.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що лізингові платежі, передбачені цим Договором, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях на основі діючого курсу обміну Євро/дол.США, встановленого Національним Банком України або Українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком) з купівлі та продажу Євро/дол.США до української гривні), як буде обрано за рішенням ТОВ «Порше Лізинг Україна» , станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Як вбачається зі змісту п. 6.5. Договору лізингові платежі перераховуються ОСОБА_3 на рахунок, зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.12.9. Договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до п.12, відмови ОСОБА_3, придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, ОСОБА_3 зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна» , якщо інша адреса не вказана ТОВ «Порше Лізинг Україна» впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк ОСОБА_3 сплачує ТОВ «Порше Лізинг Україна» будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ «Порше Лізинг Україна» в результаті продажу об'єкту лізингу, або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ «Порше Лізинг Україна» , ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими ОСОБА_3 відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ «Порше Лізинг Україна» та має бути відшкодована ОСОБА_3 відповідно до умов контакту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання ОСОБА_3, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контакту.

Як вбачається з матеріалів справи, сума несплачених лізингових платежів склала 8131,25 дол. США. що еквівалентно 194857,28грн.

Враховуючи, що дохід позивача від реалізації об'єкта лізингу фактично становить 155390,28грн., різниця між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися не сплаченими складає 39467,00грн.

Дані вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.17 Договору сторони погодилися, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п. 12, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Судом встановлено, що Договір було розірвано за ініціативою позивача 11.11.2015р., об'єкт лізингу було вилучено та повернуто ТОВ «Порше Лізинг Україна» лише 18.11.2015р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Отже, оскільки об'єкт лізингу не було повернуто своєчасно, сума 3335,07грн. несплачених щомісячних платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу також є обґрунтованою а тому підлягає стягненню на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» .

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.

Отже, зі змісту вищенаведених матеріально-правових норм вбачається, що збитки мають бути прямими та має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.

Так, в даному випадку для стягнення збитків з відповідача необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання. При цьому між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.

В свою чергу відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній - це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.

При цьому слід зазначити, що наявність та розмір збитків, завданих протиправною поведінкою, доводиться кредитором. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань.

В обґрунтування доводів про понесення витрат на юридично-консультаційні послуги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» , ТОВ «Автомобільний дім» , ТОВ Кредитекспрес юкрейн Ел.Ел.Сі та ТОВ «Юридична фірма «Вернер» позивачем не доведено необхідність таких послуг для відновлення порушених прав позивача. Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224-225 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

За загальним правилом, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з ущемленням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у здійснених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно з законом або не підлягають. Для притягнення боржника

до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитків, та є можливим лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини. При цьому позивач повинен довести збитки, що були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.

Наразі в п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вказані витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Як випливає зі змісту ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року N 5076-VI адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому законом України «Про адвокатуру» .

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Разом з тим позивач не надав будь-яких доказів надання такої правової допомоги адвокатом або адвокатським об'єднанням. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. В свою чергу відсутність в матеріалах справи належних доказів надання правової допомоги адвокатом або адвокатським об'єднанням унеможливлює реалізацію права позивача на відшкодування витрат на правову допомогу у даній справі. Відтак, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат за надання правової допомоги, оскільки за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України в їх сукупності покладення на сторону у справі в якості судових витрат можливе тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отримання позивачем послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, суд доходить до висновку, що витрати, які включені позивачем до складу збитків не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 91636,43грн. є безпідставною, необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Так, у даному випадку судом хоча з'ясовано факт несвоєчасного повернення позивачу об'єкту лізингу з боку лізингоодержувача після припинення дії договору, проте між такою поведінкою відповідача та завданими саме позивачу збитками у вищевказаній сумі відсутній прямий причинний зв'язок.

Що стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що пеня передбачена контрактом, а тому підлягає стягненню, однак у зв'язку з допущенням позивачем арифметичних помилок, за розрахунком господарського суду одеської області підлягає до стягнення пеня у розмірі 373,47грн.

В частині розрахунку 3% річних також допущені незначні арифметичні помилки. А тому за розрахунком господарського суду Одеської області на користь позивача підлягає стягненню 112,04грн.

За розрахунком господарського суду Одеської області інфляційні втрати складають 334,51 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому до стягнення підлягає сума в редакції позивача а саме 254,26грн.

Відповідно до положень ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручителем за цим Договором є ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» , яке несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань ОСОБА_3 на підставі або у зв'язку з цим Договором про фінансовий лізинг та його невідємними частинами , а також загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу , рахунками для лізингових платежів /Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

За таких обставин, з урахуванням матеріалів справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» про солідарне стягнення на його користь з відповідачів заборгованості у сумі 43541,81грн. яка складається з різниці між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу, пені, 3%річних та інфляційних втрат.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України у розмірі, пропорційному сумі стягнення а саме 653,13грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТАКСІ-ЛІДЕР» (65098, м. Одеса, вул. Партизанська, буд. 16, код 37223577) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, офіс 1, код 34598425) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс В, код 35571472) заборгованість у розмірі 43541,81грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТАКСІ-ЛІДЕР» (65098, м. Одеса, вул. Партизанська, буд. 16, код 37223577) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс В, код 35571472) витрати по сплаті судового збору у сумі 326,57грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, офіс 1, код 34598425) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс В, код 35571472) витрати по сплаті судового збору у сумі 326,57грн.

5. В решті первісного позову відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РВ- ЛІЗИНГ» - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2017р.

Головуючий - О.Ю. Оборотова

Суддя С.П. Желєзна

Суддя М.І. Никифорчук