Рішення

від 02.11.2017 по справі 924/671/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017р. Справа № 924/671/17

за позовом Приватного підприємства "Газ-Сервіс-Інтерм", вул.Судилківська, 2, м. Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область,30400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", вул.Героїв Майдану, 82, офіс 23,Гадяч,Гадяцький район, Полтавська область,37300

про стягнення 40 019,36 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: ОСОБА_1 дов. б/н від 27.09.2016 року

Обставини справи: Приватне підприємство "Газ-Сервіс-Інтерм" до суду господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 40 019,36 грн. за договором про надання послуг №63 від 05.01.2015 року та за договором про надання послуг №65 від 04.01.2016 року, з яких: 32311,00 грн. - сума основного боргу, 7708,36 грн. - штрафні санкції за прострочення платежів.

Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 26.07.2017 року матеріали справи №924/671/17 за позовом Приватного підприємства "Газ-Сервіс-Інтерм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 40019,36 грн. надіслав за підсудністю до господарського суду Полтавської області.

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 10.08.2017 року порушив провадження у справі №924/671/17 та призначив її до розгляду у судовому засіданні 07.09.2017 року.

07.09.2017 року від відповідача до суду надійшло клопотання про застосування строків позовної давності. Як зазначено в поданому клопотанні, відповідач вважає, що з урахуванням умов договорів, актів здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), що містяться в матеріалах справи строк позовної давності для стягнення позивачем пені за невиконання ТОВ Білогір'я молокопродукт взятих зобов'язань щодо сплати вартості робіт сплив. Також відповідачем у клопотанні зазначено, що позивач не мав права нараховувати пеню у 2016 р. та 2017 р. на заборгованість в розмірі 8 353,00 грн., яка виникла на підставі договору про надання послуг № 63 від 05 січня 2015 р. Тому відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог відносно стягнення суми пені на загальну суму 32 311,00 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Позивач повноважного представника в судове засідання 07.09.2017 року не направив.

В судовому засіданні 07.09.2017 року суд розпочав слухання справи по суті.

В зв'язку з неявкою позивача в судове засідання та невиконання ним вимог ухвали від 10.08.2017 року суд відклав розгляд справи на 03.10.2017 року.

03.10.2017 року від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшов контррозрахунок суми пені.

Позивач вдруге повноважного представника в судове засідання 03.10.2017 року не направив, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

В судовому засіданні 03.10.2017 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення слухання справи для надання часу сторонам врегулювати даний спір мирним шляхом та заявив клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Суд клопотання представника відповідача задовольнив та відклав розгляд справи на 02.11.2017 року.

02.11.2017 року від відповідача до суду надійшов супровідний лист з наступними документами: копією виписки з ЄДР від 26.09.2016 року та копією статуту ТОВ "Білогір'я молокопродукт".

Крім того, 02.11.2017 року від відповідача до суду надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.

Позивач втрете повноважного представника в судове засідання 02.11.2017 року не направив, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд тричі повідомляв належним чином позивача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчився, справа розглядається без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав своє клопотання про застосування строків позовної давності та заяву про надання розстрочки виконання рішення суду.

В судовому засіданні 02.11.2017 року суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

05.01.2015 року між Приватним підприємством "Газ-Сервіс-Інтерм" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг №63 з додатками (арк. с. 10-12).

04.01.2016 року між Приватним підприємством "Газ-Сервіс-Інтерм" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг №65 з додатками (арк. с. 30-32).

До договорів №63 та №65 між сторонами було підписано додатки №1 норми і терміни технічного обслуговування та кошториси на технічне обслуговування системи газопостачання (арк. с. 13-17, 33-37).

В договорах №63 та №65 сторони узгодили зокрема, наступне :

- замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати роботи з технічного обслуговування з технічного обслуговування (далі - ТО) системи газопостачання ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за адресою - вул. Миру, 3а в смт. Білогір'я (згідно паспорту газового господарства) в терміни, визначені нормами, які є невід'ємною частиною договору. Перелік робіт з ТО визначається Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) від 01.10.1997 року № 254 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.05.1998 р. за № 318/2758, а при роботі по ТО - також "Правила обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на них", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року за № 124 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13.11.1998 р. за № 723/3163 (п. 1 договору №63 та №65);

- загальна вартість робіт по договору складала 31 944,00 грн. (без ПДВ) (п. 3.1 договору №63 та №65);

- за проведення ТО Замовник перераховує згідно акту виконаних робіт щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця оплату у розмірі : 31 944,00 грн./12 місяців = 2 662,00 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця. Додатково до вартості ТО Замовник робить оплату Виконавцю за додаткові роботи пов'язані з усуненням витоків газу, заміною запірної арматури, заміною газорегулюючого обладнання та витратні матеріали необхідні для проведення ТО і поточного ремонту (п. 3.2-3.3 договору №63 та №65);

- виконавець в разі невиконаних чи прострочених платежів по договору може застосувати попереджувальні санкції шляхом зменшення робіт по ТО. В разі подальшого невиконання чи прострочення терміну платежів, після застосування дій, передбачених п. 6.3 виконавець може застосувати штрафні санкції до замовника в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від невиконаних чи прострочених платежів по договору за кожен день прострочення (п. 6.3 - 6.4 договору №63 та №65).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору № 63 у період з січня 2015 року по грудень 2015 року (включно) було надано відповідачу послуг на загальну суму 31 944,00 грн. та на виконання умов договору № 65 у період з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно) ним було надано відповідачу послуг на загальну суму 31 944,00 грн. Факт надання послуг відповідачу за договорами №63 та №65 підтверджується підписаними між сторонам актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (арк.18-29, 38-50).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договорами №63 та №65 здійснив частково і за ним рахується заборгованість в сумі 8353,00 грн. за договором №63 та в сумі 23958,00 грн. за договором №65.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 32311,00 грн. основного боргу та 7708,36 грн. пені ( за період з 01.01.2016 року - 31.12.2016 року за зобов'язаннями в сумі 8353,00 грн. за договором №63 та за періоди: з 22.04.2016 року -26.05.2016 року за зобов'язаннями в сумі 32311,00 грн. за договором №63 та №65 та з 01.01.2017 року - 25.05.2017 року за зобов'язаннями в сумі 32311,00 грн. за договором №63 та №65) за договорами про надання послуг №63 від 05.01.2015 року та г №65 від 04.01.2016 року (розрахунок арк. с. 51-52).

При ухваленні рішення зі спору суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору надання послуг, згідно якого, в силу ст.901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 903 ЦК України якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період січня 2015 року по грудень 2015 року та за період з січня 2016 року по грудень 2016 року підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу за договорами №63 та №65.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договорами №63 та №65 здійснив частково і за ним рахується заборгованість в сумі 8353,00 грн. за договором №63 та в сумі 23958,00 грн. за договором №65.

Отже, відповідач, підписавши договори про надання послуг №63 та №65, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) взяв на себе зобов'язання з оплати наданих послуг.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 32311,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3, ст. 4 Закону).

В пункті 6.4. договорів №63 та №65 сторони погодили, що в разі подальшого невиконання чи прострочення терміну платежів, після застосування дій, передбачених п. 6.3 виконавець може застосувати штрафні санкції до замовника в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від невиконаних чи прострочених платежів по договору за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу 7708,36 грн. пені за періоди: з 01.01.2016 року - 31.12.2016 року (за зобов'язаннями в сумі 8353,00 грн. за договором №63); з 22.04.2016 року -26.05.2016 року (за зобов'язаннями в сумі 32311,00 грн. за договором №63 та №65); з 01.01.2017 року - 25.05.2017 року (за зобов'язаннями в сумі 32311,00 грн. за договором №63 та №65) (розрахунок арк. с. 51-52).

При нарахуванні пені позивачем не враховані наступні положення законодавства.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Позивачем помилково нараховано пеню по договорам №63 та №65 на всю суму боргу, тоді як пеню необхідно обраховувати окремо по кожному акту здачі-приймання робіт (надання послуг) з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Також пеню на суму боргу 8353,00 грн. обраховано позивачем за період з 22.04.2016 року-26.05.2016 року повторно.

Втім, від відповідача до суду надійшло клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахованої пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договорами між сторонами встановлена законом позовна давність не збільшена.

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014).

Так, не підлягає стягненню пеня, нарахована протягом саме того періоду, який знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

Вимоги про стягнення пені позивачем заявлено за договорами №63 і №65 та актами здачі - приймання робіт (надання послуг) за договором №63 з січня 2015 року - грудень 2015 року (включно) та за договором №65 з січня 2016 року - грудень 2016 року (включно).

У пункті 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлений сторонами у договорах №63 та №65 строк для оплати послуг, перебіг позовної давності за актами по договору №63 розпочався:

- за актом за січень 2015 року розпочався з 27.01.2015 року та закінчився 27.01.2016 року;

- за актом за лютий 2015 року розпочався з 26.02.2015 року та закінчився 26.02.2016 року;

- за актом за березень 2015 року розпочався з 26.03.2015 року та закінчився 26.03.2016 року;

- за актом за квітень 2015 року розпочався з 28.04.2015 року та закінчився 28.04.2016 року;

- за актом за травень 2015 року розпочався з 26.05.2015 року та закінчився 26.05.2016 року;

- за актом за червень 2015 року розпочався з 26.06.2015 року та закінчився 26.06.2016 року;

- за актом за липень 2015 року розпочався з 28.07.2015 року та закінчився 28.07.2016 року;

- за актом за серпень 2015 року розпочався з 26.08.2015 року та закінчився 26.08.2016 року;

- за актом за вересень 2015 року розпочався з 26.09.2015 року та закінчився 26.09.2016 року;

- за актом за жовтень 2015 року розпочався з 27.10.2015 року та закінчився 27.10.2016 року;

- за актом за листопад 2015 року розпочався з 26.11.2015 року та закінчився 26.11.2016 року;

- за актом за грудень 2015 року розпочався з 26.12.2015 року та закінчився 26.12.2016 року;

та за актами по договору №65 розпочався та закінчився:

- за актом за січень 2016 року розпочався з 26.01.2016 року та закінчився 26.01.2017 року;

- за актом за лютий 2016 року розпочався з 26.02.2016 року та закінчився 26.02.2017 року;

- за актом за березень 2016 року розпочався з 26.03.2016 року та закінчився 26.03.2017 року;

- за актом за квітень 2016 року розпочався з 26.04.2016 року та закінчився 26.04.2017 року;

- за актом за травень 2016 року розпочався з 26.05.2016 року та закінчився 26.05.2017 року;

- за актом за червень 2016 року розпочався з 28.06.2016 року та закінчився 28.06.2017 року;

- за актом за липень 2016 року розпочався з 26.07.2016 року та закінчився 26.07.2017 року;

- за актом за серпень 2016 року розпочався з 26.08.2016 року та закінчився 26.08.2017 року;

- за актом за вересень 2016 року розпочався з 27.09.2016 року та закінчився 27.09.2017 року;

- за актом за жовтень 2016 року розпочався з 26.10.2016 року та закінчився 26.10.2017 року;

- за актом за листопад 2016 року розпочався з 26.11.2016 року та закінчився 26.11.2017 року;

- за актом за грудень 2016 року розпочався з 27.12.2016 року та закінчився 27.12.2017 року.

Позов у даній справі позивачем на адресу суду було направлено за допомогою засобів поштового зв'язку 20.07.2017 року, про що свідчить дата поштового штемпелю на конверті.

З огляду на вище викладене та клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за актами здачі - приймання робіт (надання послуг) за договором №63 з січня 2015 року - грудень 2015 року (включно) та за актами здачі - приймання робіт (надання послуг) за договором №65 з січня 2016 року - червень 2016 року (включно) не підлягає задоволенню як така, що пред'явлена за межами, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

Строк позовної давності за актами здачі - приймання робіт (надання послуг) за липня 2016 року - грудень 2016 року на момент звернення позивача з позовом до суду не сплив, проте суд відмовляє в стягненні пені оскільки позивачем в розрахунку невірно визначено періоди та суми боргу на які необхідно нараховувати пеню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 32311,00 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

02.11.2017 року від відповідача до суду надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду по справі №924/671/17 на 6 місяців рівними платежами.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений втратою основного ринку збуту починаючи з 2014 року. Також відповідач посилається на наявність заборгованості з виплати заробітної плати в сумі майже 2 млн. грн. та на форс-мажорні обставини які виникли на підприємстві. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки роботи підприємства.

В підтвердження вищевикладеного відповідачем надано суду копії наступних документів: звіт незалежного аудитора за наслідками виконання завдання з аудиторських послуг у формі завдання з виконання погоджених процедур ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за період з 01.01.2016 року-31.12.2016 року; постанову Уряду РФ від 07.08.2014 року №778; звіт про фінансові результати за І півріччя 2017 року; баланс на 30.06.2017 року; звіт із праці у вересні 2017 року; сертифікат про форс-мажорні обставини.

Сам по собі факт наявності труднощів зі збутом відповідачем продукції та форс-мажорні обставини не свідчить про неплатоспроможність відповідача, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків.

Незадовільний фінансовий стан підприємства, який зумовлений втратою основних ринків збуту та форс-мажорними обставинами не має впливати на зобов'язання останнього перед позивачем, та не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 42 та ч. 5 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Отже, у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, тому несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.

Що стосується звіту незалежного аудитора, проведеного на ТОВ "Білогір'я молокопродукт" суд вважає, що зазначений висновок не є офіційним документом фінансової звітності підприємства, а має консультативний характер в розумінні ч. 2 ст. 7 Закону України Про аудиторську діяльність .

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем договорів з надання послуг №63 та №65.

Крім того, суд також враховує негативні наслідки для позивача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Таким чином, суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним по погашенню дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 924/671/17 на 6 місяців рівними частинами.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22,33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, ідентифікаційний код 33707592) на користь Приватного підприємства "Газ-Сервіс-Інтерм" (вул. Судилківська, 2, м. Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область,30400, ідентифікаційний код 32683267) 32311,00 грн. основного боргу, 1291,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" , у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі № 924/671/17 на 6 місяців.

Повне рішення складено 07.11.2017 року

Суддя Тимощенко О.М.