Постанова

від 01.11.2017 по справі 910/9029/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа№ 910/9029/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 28.08.2017 (вх. №09-08.1/7485/17 від 07.09.2017) Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017

у справі №910/9029/17 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група

до Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура

про стягнення 84 403,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Фур'яка Я.А., довіреність №0117-109 від 30.08.17

від відповідача - Дем'яненко М.В., договір б/н від 26.06.17

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура (відповідач у справі) про стягнення 84 403,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, виплативши страхувальнику відповідно до Генерального договору № 28-0199-2700\16-AVІS від 07 грудня 2015 року та Додатку від 12 серпня 2016 року, страхове відшкодування у розмірі 84 403,99 грн, відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування , набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою є відповідач, водій якого визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді та заподіянні збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група 84 403, 00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач, як особа, винна у спричинені шкоди, несе відповідальність за її відшкодування незалежно від того чи застрахована його цивільно-правова відповідальність у страхової компанії в порядку загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів чи ні, оскільки відповідальність винної особи не припиняється при наявності такого договору загальнообов'язкового страхування. Враховуючи те, що потерпіла особа, а в даному випадку позивач, який отримав право регресу після виплати страхового відшкодування, має право самостійно обирати до кого звертати вимогу про відшкодування шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку що позивач правомірно визначив Товариство з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура , як відповідача у справі та визнав обґрунтованими позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ТДВ Київське виробниче об'єднання Медапаратура , подав апеляційну скаргу б/н від 28.08.2017 (вх. №09-08.1/7485/17 від 07.09.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки, як стверджує відповідач, особою, яка повинна відповідати за позовними вимогами, є страховик його цивільно-правової відповідальності - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія НОВА . Апелянт стверджує, що в межах ліміту відповідальності саме страховик повинен відповідати за заподіяну шкоду, а тому вважає, що суд першої інстанції повинен був залучити Приватне акціонерне товариство Страхова компанія НОВА в якості відповідача у справі. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що договір між його страхувальником - потерпілою внаслідок ДТП особою, набув чинності, оскільки до матеріалів справи не додано доказів здійснення страхувальником першого обов'язкового платежу. Також апелянт не погоджується з вірністю визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортному засобу Mazda СХ-5 , державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки стверджує, що належним доказом розміру шкоди може бути лише висновок автотоварознавчого дослідження, а не акт виконаних робіт з ремонту автомобіля, наданих станцією технічного обслуговування, а тому вважає висновки суду першої інстанції передчасними, не підтвердженими належними доказами у справі, що вважає підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Жук Г.А., Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.10.2017.

11.10.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПрАТ СК Українська страхова група заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити оскаржуване рішення суд без змін.

У судовому засіданні 11.10.2017 Київський апеляційний господарський суд відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 01.11.2017.

26.10.2017 від відповідача у справі до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача ПрАТ СК НОВА . В обґрунтування підстав поданого клопотання відповідач посилається на те, що згідно положень ст.1194 ЦК України, ст. 6, 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повинно нести ПрАТ СК НОВА в межах ліміту відповідальності за полісом обов'язкового страхування АЕ/2749223 від 11.02.2016, яке повинно бути залучено до участі у справі в якості іншого відповідача.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав подане клопотання. Представник позивача у справі у судовому засіданні 01.11.2017 заперечив проти залучення до участі у справі в якості іншого відповідача ПрАТ СК НОВА , обґрунтовуючи це тим, що право вибору особи, до якої пред'являти позовні вимоги належить виключно позивачу у справі, а тому в разі встановлення судом відсутності підстав для задоволення позову до ТДВ Медапаратура з підстав того, що позов подано не до належного відповідача, суд повинен відмовити у задоволенні позову, однак не може зобов'язати позивача підтримувати свої вимоги щодо іншої особи.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Згідно з приписами ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Колегія суддів зазначає, що відповідачем слід вважати особу, яка порушила права та охоронювані інтереси позивача чи оспорює його права.

Як вбачається зі змісту позовних вимог предметом спору є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. З урахуванням положень ст. 1166, 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Оскільки згідно позовних матеріалів позивач визначає винною особою саме ТДВ КВО Медапаратура , як законного володільця транспортного засобу, водій якого визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно визначив процесуальний статус ТДВ КВО Медапаратура , як відповідача у справі, та правомірно заявив позовні вимоги до нього. З огляду на викладене, а також на принцип диспозитивності, тобто самостійного вибору позивачем способу захисту своїх прав та інтересів та їх реалізації, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для залучення до участі у справі іншого відповідача.

У судовому засіданні 01.11.2017 представником Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура також було підтримано клопотання про залучення Моторно-транспортного страхового бюро України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2017 заперечив проти задоволення заявленого клопотання, оскільки вважає його необґрунтованим та спрямованим виключно на затягування розгляду справи.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів вважає відсутніми підстави для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже, за правилами ст. 27 ГПК України, особа може бути залучена до участі у справі в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до прийняття рішення у справі, якщо рішення, яке буде прийнято по суті спору, може вплинути на їх права та обов'язки.

Разом з цим, враховуючи, що предмет спору стосується деліктних правовідносин, зокрема, заподіяння шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її відшкодування винною особою, а саме володільцем транспортного засобу, водій якого визнаний винним у ДТП, без залучення до участі у справі страховика винної особи, колегія суддів вважає, що апелянтом не наведено достатніх та обґрунтованих доводів, що прийняте рішення у справі вплине на права та обов'язки Моторно (транспортного) страхового бюро України. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для залучення Моторно (транспортного) страхового бюро України, в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку ст. 27 ГПК України.

До початку судового засідання 01.11.2017 від позивача у справі надійшли письмові пояснення щодо чинності договору страхування та щодо сплати страхувальником першого страхового платежу. Подані пояснення разом з додатками долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.11.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у справі у судовому засіданні 01.11.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

07.12.2015 між ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група (позивач у справі, страховик за договором) та ПІІ ВІП-РЕНТ (страхувальник за договором) був укладений генеральний договір №28-0199-2700\16-AVIS, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами та додатковим обладнанням, зазначених у Додатку до договору, зокрема транспортного засобу Mazda СХ-5 , державний номерний знак НОМЕР_1.

Пунктом 9.2. договору визначено період прийняття на страхування окремих транспортних засобів, який становить з 01.01.2016 по 31.12.2016

Територія страхування: Україна, країни СНД та Європи.

Згідно з п. 11.11. безумовна франшиза по будь-якому страховому випадку становить 0 грн.

Як свідчать представлені в матеріалах справи документи (а.с. 165-167) страхувальник здійснив перший платіж на користь ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , що свідчить про набрання договором чинності та виникнення у його сторін взаємних прав та обов'язків. А відтак, твердження апелянта про нечинність договору спростовуються наявними доказами у справі.

27 грудня 2016 року о 09-25 год. ОСОБА_7, керуючи автомобілем ГАЗ 33023 , державний номерний знак НОМЕР_2, по проспекту С. Бендери, 21 в м. Києві, не надав перевагу в русі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Mazda СХ-5 , державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Факт скоєння вказаного ДТП підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Управління патрульної поліції у м. Києві вих №3017010535963006 (а.с. 19).

Постановою Подільського районного суд м. Києва від 27 січня 2017 року по справі № 756/832/17 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 23).

Як свідчать матеріали справи власником транспортного засобу ГАЗ 33023 , державний номерний знак НОМЕР_2 є Товариство з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура .

28.12.2016 страхувальник - ПІІ ВІП-РЕНТ звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 17).

07.02.2017 позивачем було затверджено Страховий акт №ДККА-54621 (а.с. 21) з урахуванням виставленого ТОВ Бровари моторс акту з надання послуги по ремонту автомобіля №БН-0000069 від 25.01.2017 (а.с. 20), відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 84 403,99 грн.

На підставі страхового акта позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 84 403,99 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №2258 від 17 лютого 2017 року (а.с. 22).

Предметом спору у даній справі є вимога ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 84 403,99 грн, оскільки, на думку позивача, виплачені на користь потерпілого грошові кошти є прямими витратами, які були сплачені на відновлення пошкодженого транспортного засобу та, які підлягають відшкодуванню винною особою, яким, на думку позивача, є відповідач у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог, Товариство з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура стверджує, що належним відповідачем у даній справі є страхова компанія, з якою ТДВ КВО Медапаратура уклало договір загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідач зазначає, що саме ПрАТ СК НОВА є відповідальною особою за заподіяні збитки в межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи. Однак, такі доводи відповідача Господарський суд міста Києва відхилив, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №6-954цс16.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина ОСОБА_7 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ 33023 , державний номерний знак НОМЕР_2 підлягає відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура , як законним володільцем цього транспортного засобу.

Щодо розміру заподіяних збитків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У роз'ясненні Верховного Суду України, наведеного у листі від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування , вказано, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу, який за твердженням апелянта може вважатись належним доказом заподіяних збитків, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. У випадку відновлення транспортного засобу реальними збитками, які несе сторона та які підлягають їй відшкодуванню за рахунок винних осіб є витрати, які особа фактично понесла в даному випадку на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та які підтверджені відповідними документами станції технічного обслуговування, квитанціями на придбання деталей, тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14, Вищий господарський суд України в постановах від 24.02.2016 року у справі №917/1475/15.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи міститься Акт №БН-0000069 з надання послуг по ремонту автомобіля від 25 січня 2017 року на суму 84 403,00 грн, відповідно до якого здійснено відновлювальний ремонт автомобіля Mazda СХ-5 , державний номерний знак НОМЕР_1, який є належним доказом на підтвердження розміру понесених позивачем збитків. Вартість проведеного ремонту була в повному обсязі відшкодована позивачем у порядку, визначеному Генеральним договором № 28-0199-2700\16-AVІS від 07.12.2015 р. та Додатком від 12.08.2016 р.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати спірної суми боргу у розмірі 84 403,00 грн, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 року у справі №910/9029/17 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Київське виробниче об'єднання Медапаратура на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/9029/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/9029/17 залишити без змін.

3. Справу №910/9029/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко