Рішення

від 02.11.2017 по справі 927/907/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 02» листопада 2017 року Справа № 927/907/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агродім ,

код ЄДРПОУ 32659577, вул. Перемоги, 79, с. Городище, Бахмацький район, Чернігівська область, 16520

поштова адреса: проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Надія ,

код ЄДРПОУ 24842666, вул. Богунцева, 1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Предмет спору: про відшкодування орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 6514,48 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №90 від 24.01.2017.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агродім звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія , у якому просить суд стягнути з відповідача 6514,48 грн, з яких 5906,44 грн орендної плати, 129,62 грн - 3% річних та 478,42 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.08.2016 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,2597 га, кадастровий номер 7420388000:03:000:0207. Перевіркою Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області встановлено, що між громадянами - власниками земельних часток (паїв) та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім укладено та зареєстровано 33 договори оренди. Протягом 2016 року усі земельні ділянки використовувались СТОВ Надія , а на час проведення перевірки відповідачем використовувалось 28 земельних ділянок із 33. Враховуючи те, що позивачем (орендарем) сплачено за орендовану ним земельну ділянку орендну плату у розмірі 5906,44 грн, з яких податок з доходів фізичних осіб - 1063,16 грн, військовий збір - 88,60 грн та виплачена орендна плата ОСОБА_2- 4754,68 грн, а фактично цією земельною ділянкою користувалось СТОВ Надія , позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 5906,44 грн (орендну плату). Крім того, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 129,62 грн та інфляційні втрати у розмірі 478,42 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.10.2017.

У судовому засіданні 19.10.2017 оголошено перерву до 02.11.2017.

У судове засідання з'явився уповноважений представник відповідача.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою від 19.10.2017, але у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, у тому числі, щодо відкладення розгляду справи, до суду не заявляв.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник відповідача не заперечила проти розгляду справи за відсутності представника позивача.

Таким чином, справа розглядається без участі представника позивача.

У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що юрист СТОВ Надія відсутній на підприємстві з 30.10.2017 по 17.11.2017 та об'єктивною неможливістю кваліфіковано представляти інтереси іншими працівниками.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови №18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що відповідач вже повторно просить відкласти розгляд справи через відсутність його юриста та СТОВ Надія надало повноваження представляти свої інтереси ОСОБА_1 на підставі довіреності від 24.01.2017 №90, тобто відповідач забезпечив участь свого представника у судовому засіданні, а Господарським процесуальним кодексом України не передбачено те, що представником може бути лише юрист, і що лише юрист може кваліфіковано представляти інтереси, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється господарським судом.

При з'ясуванні додаткових обставин в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.10.2017 представник позивача пояснила, що у 2017 році відповідач не використовував спірну земельну ділянку, але точну дату припинення такого користування не вказала. При цьому, представник позивача повідомила, що у 2017 році спірні питання між сторонами припинились, оскільки домовились фактично обмінятись земельними ділянками, що перебувають в оренді кожної сторони для подальшого користування в єдиному масиві (на одному полі). Точну дату встановлення таких домовленостей та фактичного обміну також не назвала.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила та просить відмовити у їх задоволенні. У судовому засіданні пояснила, що спірна земельна ділянка використовувалась відповідачем у 2016 році, але точної дати закінчення такого користування назвати не змогла. За її словами це був листопад-грудень 2016 року. У 2017 році ця земельна ділянка СТОВ Надія не використовувалась. За користування спірною земельною ділянкою, яка майже до кінця липня 2016 року перебувала у оренді СТОВ Надія , відповідачем сплачено орендну плату ОСОБА_2 за увесь 2016 рік. Хоча договір оренди з орендодавцем закінчився, проте відповідачу необхідно було зібрати урожай, посіяний навесні, коли договір оренди ще був чинний. Також відповідачем пропонувалось ОСОБА_2 укласти новий договір оренди, про що її було повідомлено листом, проте жодної відповіді не надійшло. Натомість, ОСОБА_2 уклала новий договір оренди землі з ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім .

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані представниками сторін докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом, 11.04.2011 між ОСОБА_2 (далі - Орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Батьківщина , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Надія (далі - Орендар), укладено договір оренди землі (далі - Договір від 11.04.2011).

Відповідно до п. 1 Договору від 11.04.2011 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Стрільницької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,2597 га, у тому числі рілля 4,2597 га (п. 2 Договору від 11.04.2011).

Договір укладено на 5 років (п. 8 Договору від 11.04.2011).

Згідно з п. 9 Договору від 11.04.2011 орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 897,70 грн за сільськогосподарський рік або пропорційно у будь-яких частинах натуральною продукцією та відробітковими послугами, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Грошова плата вноситься наручно згідно розрахункової відомості.

Відповідно до п. 10 Договору від 11.04.2011 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься у строк: січень-грудень кожного року. Розрахунок закінчується не пізніше 20 грудня кожного року (п. 11 Договору від 11.04.2011).

Згідно з п. 41 Договору від 11.04.2011 Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір від 11.04.2011 зареєстрований у Відділі Держкомзему в Бахмацькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.07.2011 за №7420300040017.

Відповідно до п. 8 та 41 Договору від 11.04.2011 строк дії Договору закінчився 28.07.2016.

За користування земельною ділянкою (паєм) СТОВ Надія виплачено ОСОБА_2 орендну плату за 2016 рік у розмірі 1904,37 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 19.12.2016.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Надія направлено ОСОБА_2 лист від 10.06.2016 №655 з пропозицією укласти новий договір оренди землі, у зв'язку з закінченням строку дії Договору від 11.04.2011 та збільшенням розміру орендної плати до 7,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_2 жодної відповіді щодо укладення договору оренди землі з СТОВ Надія не надала, натомість, 01.08.2016 між ОСОБА_2 (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Агродім (далі - Орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір від 01.08.2016).

Відповідно до п. 1 Договору від 01.08.2016 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Стрільницької сільської ради в Бахмацькому районі Чернігівської області та належить Орендодавцю на праві приватної власності на землю: серія ЯЗ №031021, виданого Бахмацькою РДА Чернігівської області 14.12.2009 (кадастровий номер 7420388000:03:000:0207).

В оренду передається земельна ділянка площею 4,2597 га, у тому числі рілля - 4,2597 га (п. 2 Договору від 01.08.2016).

Договір укладено на 7 років (п. 7 Договору від 01.08.2016).

Згідно з п. 12 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі - 7,5%, що становить, у тому числі 5906,44 грн від нормативної оцінки земельної ділянки з моменту реєстрації цього Договору.

Орендна плата за попереднім погодженням сторін може вноситися орендарем у грошовій формі або у натуральній формі Орендодавцю за цінами, затвердженими Орендарем, на суму, що еквівалентна розміру орендної плати, визначеної п. 12 цього Договору, згідно поданої заяви Орендодавця (п. 13 Договору від 01.08.2016).

Орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного року (п. 15 Договору від 01.08.2016).

Відповідно до п. 47 Договору від 01.08.2016 цей Договір набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди в органах реєстраційної служби.

Право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7420388000:03:000:0207) зареєстровано державним реєстратором Бахмацької міської ради 18.08.2016.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 18.08.2016 ОСОБА_2 передала Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агродім згідно з договором оренди від 01.08.2016 земельну ділянку площею 4,2597 га (рілля), що знаходиться на території Стрільницької сільської ради в Бахмацькому районі Чернігівської області.

Позивачем надано копію відомості на виплату грошей №ГБ-Аг000042 за 08.02.2017, згідно з якою ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім виплачено ОСОБА_2 254,69 грн. За що виплачені ці кошти, у відомості не вказано.

З наданої копії відомості на видачу паїв (пшениці) по с. Стрільники за 2016 рік взагалі неможливо зрозуміти скільки пшениці та на яку суму було видано ОСОБА_2, оскільки ксерокопія виготовлена неякісно, а оригіналів документів позивачем надано не було.

Відповідно до іншої відомості на видачу паїв (кукурудзи) по с. Стрільники за 2016 рік ОСОБА_2 отримала кукурудзу на загальну суму 3000,00 грн.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують виплату Орендодавцю - ОСОБА_2 орендної плати у розмірі 4754,68 грн, як зазначено у позовній заяві.

Крім того, позивачем не надано доказів сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1063,16 грн та військового збору у розмірі 88,60 грн, які також включені до стягуваної суми.

Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівської області проведено перевірку дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства, про що складено акт від 07.09.2016.

Перевіркою встановлено, що між громадянами - власниками земельних часток (паїв) та ТОВ Спільне підприємство Агродім укладено та зареєстровано у встановленому порядку 33 договори оренди на загальну площу 100,0517 га. Протягом 2016 року усі зазначені земельні ділянки використовувались СТОВ Надія для товарного сільськогосподарського виробництва, а на час проведення перевірки із них відповідачем фактично використовується 28 земельних ділянок (паїв) загальною площею 87,8646 га. За інформацією уповноваженого представника СТОВ Надія земельні ділянки були використані у зв'язку із діючими договорами оренди на час проведення посіву сільськогосподарських культур навесні 2016 року.

Вказана інформація відображена у акті перевірки від 07.09.2016.

Відповідач не заперечує проти того, що він користувався спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, проте це відбулось через те, що відповідачу необхідно було зібрати урожай, посіяний навесні 2016 року, ще під час дії договору. Точний час припинення користування цією земельною ділянкою відповідачем не названо, але представник відповідача вважає, що це був листопад-грудень 2016 року. За це відповідач заплатив ОСОБА_2 орендну плату за увесь 2016 рік.

При цьому, як визнають обидві сторони, у 2017 році відповідачем спірна земельна ділянка не використовувалась.

Як стверджує позивач, він також заплатив орендну плату ОСОБА_2 за оренду земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, а тому просить стягнути з відповідача сплачену орендну плату у розмірі 5906,44 грн.

Позивачем також нараховано 129,62 грн - 3% річних та 478,42 грн - інфляційних втрат (за період з 01.01.2017 по 24.09.2017).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Тобто, орендні відносини - це договірні зобов'язання між сторонами правочину (договору оренди землі), що регулюються відповідними правовими нормами.

Керуючись ст. 173 Господарського кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача орендну плату у розмірі 5906,44 грн, яка була сплачена позивачем за рік, починаючи з моменту початку дії договору оренди від 01.08.2016, тобто з 18.08.2016.

Позивачем була сплачена ОСОБА_2 орендна плата за користування земельною ділянкою за період з 18.08.2016 по 18.08.2017.

Проте, відповідач спірну земельну ділянку у 2017 році не використовував, що підтвердили обидві сторони.

Жодних розрахунків та доказів, що підтверджують, який саме розмір орендної плати сплачено ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім ОСОБА_2 у період користування СТОВ Надія земельною ділянкою у 2016 році, починаючи з 18.08.2016, позивачем суду не надано. Так само і не надано суду доказів на підтвердження того, який саме період у 2016 році відповідач використовував спірну земельну ділянку.

Також, як встановлено судом, позивачем не надано доказів, які підтверджують виплату Орендодавцю - ОСОБА_2 орендної плати саме у розмірі 4754,68 грн і доказів сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1063,16 грн та військового збору у розмірі 88,60 грн.

При цьому, суд також не вважає належним доказом неправомірної поведінки відповідача наданий позивачем акт перевірки Державної інспекції сільського господарства в Чернігівської області від 07.09.2016, оскільки у наданому акті відсутня належна інформація щодо ідентифікуючих ознак земельних ділянок, яка може підтвердити неправомірне використання відповідачем саме спірної земельної ділянки.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів і обґрунтувань щодо понесених ним витрат у заявленому обсязі, щодо часу користування спірною земельною ділянкою відповідачем під час дії Договору від 01.08.2016 і щодо підстав стягнення орендної плати за увесь рік, а не за такий час користування, а також щодо обставин одночасної (подвійної) сплати оренди за 2016 рік.

Крім того, з наданих документів вбачається, що договір оренди земельної ділянки, за користування якою, як зазначає позивач, ним сплачено орендну плату у розмірі 5906,44 грн, укладено між ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім (позивачем) та ОСОБА_2 (договір від 01.08.2016).

Згідно з п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Позовна вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульована нормами матеріального права, а також підпадати під відповідну юрисдикцію.

Отже, предмет позову має дві такі складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у т.ч. його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.

Так, в позові про стягнення орендної плати, матеріальною складовою предмету позову є стягнення певної грошової суми як орендної плати, а правовою - право на орендну плату, що виникло із договірних зобов'язань (ст. 755, 762, 792 Цивільного кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1, 21 Закону України про оренду землі ).

Між позивачем - ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агродім та відповідачем - СТОВ Надія договірні зобов'язання відсутні, що підтверджується матеріалами справи.

За наведених обставин, господарський суд доходить висновку, що позивачем неправильно визначено матеріально-правову вимогу до відповідача, а відтак неправильно обрано спосіб захисту, заявивши позов про стягнення орендної плати за відсутності договірних зобов'язань відповідача перед позивачем.

Захист інтересів позивача при таких обставинах мав би відбуватись у порядку відшкодування понесених збитків, що регулюється іншими цивільно-правовими нормами (Главою 82 Цивільного кодексу України).

У постанові від 18.10.2017 у справі № 904/8337/16 Верховний суд України зазначив, що відповідно до положень статей 2, 43 , 54 ГПК господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене свідчить, що господарський суд самостійно здійснює саме правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує у прийнятті рішення відповідні норми матеріального права, що по своїй правовій природі належить безпосередньо до підстав позову, а не його предмету.

Системний аналіз наведених правових норм та приписів ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України свідчить про неможливість самостійної зміни судом предмету позову (матеріально-правової вимоги), що по своїй суті є перекладенням обов'язків позивача на суд.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 5906,44 грн є неправомірною та задоволенню не підлягає.

У зв'язку з наведеним не підлягають і задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 129,62 грн - 3% річних та 478,42 грн інфляційних втрат, нарахованих на таку орендну плату.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідивши надані позивачем матеріали, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин. Інші пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.11.2017.

Суддя В.В. Шморгун