Ухвала

від 18.10.2017 по справі 395/1453/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем , за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н (далі - ТОВ Агроконтракт-Н ) звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка № 261 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,65 га, яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агроконтранкт-Н

укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки строком на п'ять років.

Пунктом 9.3.4 договору оренди землі передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк, а відповідно до п.3.2 договору, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону не пізніше ніж за шість місяців до закінчення терміну його дії, дія договору продовжується.

Позивач зазначав, що він добросовісно, належним чином виконував свої обов'язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії, тобто до 28 травня 2014 року, 05 квітня 2013 року та 08 січня 2014 року, направив ОСОБА_4 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Вказував, що на момент закінчення строку дії договору оренди землі та після спливу такого, позивач користувався спірною земельною ділянкою, яку обробляв, за що вносив орендну плату, оскільки орендодавець у визначений законом строк - у місячний термін, так і не направила жодної відповіді на листи повідомлення ТОВ Агроконтракт-Н та жодним іншим чином не повідомила позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі.

У той же час, 01 лютого 2015 року ОСОБА_4 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест (далі - ТОВ Агро-Рось-Інвест ), що на думку ТОВ Агроконтракт-Н є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, оскільки ним було повністю дотримано вимоги, зазначені в ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агро-Рось-Інвест від 01 лютого 2015 року, визнати договір оренди землі, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_4 поновленим.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 01 лютого 2015 року, укладений між ТОВ Агро-Рось-Іневст та ОСОБА_4

Визнано поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агроконтракт-Н , розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ Агро-Рось-Інвест посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Відповідно до п. 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням положень ст. 33 Закону України Про оренду землі , дійшли правильного висновку про задоволення позову.

Частинами першою - п'ятою ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права в орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст. 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Судами встановлено, що ТОВ Агроконтракт-Н , згідно зі ст. 33 Закону України Про оренду землі , є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, направляв відповідачу лист повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до якого було додано проект додаткової угоди; на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_4 та після закінчення строку дії такого, тобто після 28 травня 2014 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату.

ОСОБА_4 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулась до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що конклюдентні дії ТОВ Агроконтракт-Н , а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ТОВ Агроконтракт-Н скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди землі від 01 лютого 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Агро-Рось-Інвест , недійсним, а договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_4, поновленим.

Вказані висновки судів повністю узгоджуються з правовими позиціями викладеними в постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6- 2027цс15, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2539цс16.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П. Штелик