Ухвала

від 08.11.2017 по справі 536/1562/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1562/17 Номер провадження 22-ц/786/2811/17Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми Вересень

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та зобов'язання її повернути,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір №91 оренди земельної ділянки, розташованої на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 3,53 га, укладений 0 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700187 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_2 за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської областізагальною площею 3,53 га в стані, переданому в оренду.

Стягнуто з Агрофірми Вересень на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1280 грн.

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 269, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0100, загальною площею 3,53 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 31 жовтня 2002 року Гориславською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області (а.с.12).

01 вересня 2008 року між ОСОБА_2 і Агрофірмою Вересень укладено договір № 91 оренди земельної ділянки, розташованої на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0100, загальною площею 3,53 га. (а.с. 7-10).

Договір зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700187 від 05 травня 2010 року.

10 листопада 2016 року позивач повідомив Агрофірму Вересень про припинення дії договору оренди земельної ділянки внаслідок його розірвання в односторонньому порядку з 04 серпня 2017 року, що передбачено п.36 договору. Факт отримання вказаного повідомлення відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16-17).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розірвання позивачем договору в односторонньому порядку є законним, оскільки такий порядок розірвання договору передбачений його умовами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 36 Договору оренди землі передбачено розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК Україниу разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сторони правочину погодили право розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, підтвердивши своє волевиявлення власноруч поставленими підписами.

За таких обставин судова колегія вважає, що звертаючись до орендаря із вимогою про розірвання договору, позивач реалізував своє законне право, визначене умовами договору.

Доводи апеляційної скарги, що при укладенні договору п. 36 спірного договору сторони додатково обумовили право кожної сторони договору на його розірвання при настанні умов визначених ст.ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі та п.п. 34, 35 Договору є вільним тлумаченням відповідача умов договору.

Колегія суддів вважає, що п. 36 Договору беззаперечно визначає право сторін розірвати договір в односторонньому порядку і не передбачає додаткових умов для його розірвання.

Обґрунтування своєї незгоди з рішення місцевого суду положеннями Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки дана справа відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.

При цьому колегія суддів зауважує, що умови вказаного договору оренди землі є чинними і відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, а тому доводи апеляційної скарги щодо невідповідності п. 36 Договору положенням чинного законодавства України - не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність відхилення скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року задоволено клопотання відповідача і відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Так, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплаті підлягає судовий збір, у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної скарги (п. 1.6. ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір).

У позові заявлені 2 вимоги немайнового характеру, за розгляд яких сплаті підлягав судовий збір у загальному розмірі 1 280 грн (п. 1.2. ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір ). Таким чином, за подання апеляційної скарги на вказане рішення суду підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 408 грн., сплата якого була відстрочена ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Агрофірми Вересень відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Агрофірми Вересень на користь держави 1 408 грн. (одну тисячу чотириста вісім гривень) судового збору, сплата якого була відстрочена до ухвалення судового рішення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1