Постанова

від 08.06.2007 по справі 8/554-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/554-06

  УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            6 червня  2007 року                    Справа № 8/554-06

 Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого  судді      Істоміної О.А.,

                судді     Горбачової Л.П.,

                судді    Гончар Т.В.

 при секретарі – Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

 кредитора–ТОВ “Ікор”- Масіча Ю.В. (дов. у справі)

боржника  – Солонар О.В. (дов. у справі)

ліквідатора –Алфімова В.В. ( дов. у справі)

розглянувши апеляційну скаргу  (вх. № 996 С/2-6 від 13.03.07 р.) боржника, ТОВ  “Артмайдан” на постанову господарського суду Сумської області від 18.12.2006  р.  по справі № 8/554-06.

за заявою  –Товариства з обмеженою відповідальністю “Ікор”, м. Суми

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Артмайдан”, м. Суми

про визнання  банкрутом.

встановила:

   Постановою господарського суду Сумської області від 18.12.2006 р. (суддя Кіяшко В.І.) визнано боржника ТОВ “Артмайдан” банкрутом на підставі  ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сидоренко Г.А. Зобов'язано ліквідатора подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута з доданими до нього документами, відповідно до вимог ст. 32 Закону.

Боржник, з постановою господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу та пояснення до неї, в яких просить Постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ “Інкор” у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Артмайдан” та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 104 ГПК України, ст.ст. 6, 7, 8 Закону.

          Представник кредитора, ТОВ “Ікор” в поясненнях до клопотання № 8 від 14.05.07 р. вважає оскаржувану постанову господарського суду Сумської області обґрунтованою і просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Представник арбітражного керуючого у відзиві на апеляційну скаргу та в додатковому обґрунтовані до нього також вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор -ТОВ “Інкор” ініціювало провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону.

Станом на момент подачі позову - 22.11.2006 року за ТОВ “Артмайдан” лічилась  заборгованість перед ТОВ “Інкор” в сумі 72116,67 грн., в тому числі: боргу – 63344,18  грн., пені - 7941,63  грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник та його керівні органи за юридичною адресою не знаходяться, про що свідчать матеріали справи -акт державного виконавця, складений від 17.02.2006р,  боржник є суб'єктом підприємницької діяльності.

В зв'язку з цим господарський суд Сумської області дійшов висновку про визнання відсутнього боржника  банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сидоренка Г.А. (ліцензія серії АА № 719786 від 12.02.04 р.), зобов'язавши його виконати вимоги ст. 32 Закону та поклавши на нього виконання дій по ліквідації боржника.

Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника з зазначенням суми боргу.

В заяві ТОВ «Ікор»про порушення справи про банкрутство (а потім і в ухвалі господарського суду), що відповідно до статті 8 Закону була прийнята судом та стала підставою для порушення справи, зазначено, що боржник не виконав судове рішення та не сплатив грошовий борг в розмірі 72116,67 грн.

При цьому слід зазначити, що згідно статті 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»розмір мінімальної заробітної плати на час винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство  від 27.11.2006 року встановлювався в розмірі 375 гривень. Тобто для порушення справи про банкрутство в листопаді 2006 року за загальною процедурою необхідно, щоб безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника складали не менш ніж 300 мінімальних заробітних плат-112 500 грн. 00 коп., тобто борг ТОВ «Артмайдан»в сумі 72116,67 грн. (навіть разом із санкцією) є меншим передбаченого законодавством про банкрутство мінімуму, який дозволяє провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою.

Приписами ст. 52 Закону передбачено, що  у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні  органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов.

          Головним аргументом ТОВ «Ікор»при поданні заяви, що визнаний судом та який став підставою для розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 52 Закону є факт відсутності боржника - ТОВ «Артмайдан» за його місцезнаходженням. Однак сама лише відсутність боржника за адресою, яка зазначалася у заяві про порушення справи про банкрутство, не може бути підставою для застосування спрощеної процедури визнання його банкрутом в порядку ст. 52 Закону.

 Подаючи заяву про визнання боржника банкрутом в порядку ст.52 Закону, зацікавлені особи зобов'язані додати до неї документи, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, зокрема, документи органів зв'язку про неможливість вручення кореспонденції, докази наявності в єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, докази фактичного припинення боржником своєї діяльності.

Так відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру,   передбачено,   що   якщо   відомості, які   підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Проте суд першої інстанції на вказані норми чинного законодавства увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Втім, докази, які б дозволяли застосовувати норми статті 52 Закону і мали бути додані до заяви про визнання боржника банкрутом, на момент прийняття оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до місцевого господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника ТОВ «Артмайдан», кредитор зазначив адресу боржника –м. Суми, вул. Привокзальна, 33.

Між тим,  як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію боржника № 732050 серії АОО та запису про зміну Свідоцтва , копії статуту (в новій редакції) від 06.04.06 р., які надані боржником на вимогу суду аеляційної інстанції до матеріалів справи, юридичною адресою ТОВ «Артмайдан»є м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 3. Крім того факт знаходження боржника за цією адресою підтверджується договором оренди нежитлового приміщення ФМ-071 від 29.10.03 р. в редакції від 03.04.06 р., укладеним з Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та платіжними дорученнями про сплату орендної плати за цим договором, які були також додані боржником до матеріалів справи.

При цьому, як зазначає ТОВ «Артмайдан», воно не отримувало жодного повідомлення, ухвали або іншого документу про час та місце розгляду зазначеної справи в суді першої інстанції. Разом з тим боржник в судове засідання апеляційної інстанції з'явився,  що спростовує факт його відсутності за юридичною адресою.         Кредитор, ТОВ «Ікор», обґрунтовуючи свої вимоги щодо порушення справи про банкрутство, як на одну з умов, послався на відсутність підприємницької діяльності боржника.

Проте про ведення ТОВ «Артмайдан»господарської діяльності свідчать надані боржником, в обгрунтування апеляційної скарги, копії декларацій з податку на прибуток підприємства та з ПДВ, подані під час розгляду справи  до Держаної податкової інспекції м. Суми відповідно за 2006 р., та IV кв. 2006 р., відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загального державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 р. та витрачання коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2006 р., розрахунок сум страхових внесків на державне пенсійне страхування за грудень 2006 р., подані до відповідного відділення фонду, інші документи та звіти, подані товариством до органів податкового контролю згідно чинного законодавства.

Як зазначає боржник, господарська діяльність ТОВ “Артмайдан” на час розгляду справи велась, працівники товариства отримували заробітну плату, сплачувались податки, укладалися господарські договори, але ТОВ «Артмайдан»було позбавлено подати суду першої інстанції вказані документи.  

 А надана кредитором  довідка  про відсутність  реєстрації за ТОВ «Артмайдан»нерухомого майна та транспортних засобів  не є належним доказом, оскільки жодним нормативним актом не передбачена в якості обов'язкової ознаки господарської діяльності наявність такої реєстрації.

Тобто, посилання на відсутність здійснення підприємницької діяльності підприємства протягом року не відповідають фактичним обставинам та спростовуються належними доказами.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Якщо подані сторонами докази є недостатніми суд, згідно ст. 38 ГПК України, зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, однак суд першої інстанції  не виконав приписи цієї норми.

Все вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та, як наслідок, відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо відсутності боржника за його місцезнаходженням, а також підприємницької діяльності боржника.           Таким чином колегія суддів вважає, що наявність вищезазначених обставин не дозволяє віднести боржника до відсутнього, оскільки ці обставини спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.

   Крім того  судом першої інстанції порушено також норми і процесуального права.  Зокрема, господарський суд Сумської області 18.12.06 року розглянув справу по суті без участі боржника, тим самим позбавив його прав, передбачених ст. 22 ГПК України на участь в господарському засіданні, подання доказів, надання усних і письмових пояснень, наведенні своїх доводів і міркувань, заперечень проти доводів кредитора, а також порушив принципи змагальності, передбачені ст.4-3 ГПК України, не створивши необхідних боржнику умов для встановлення  фактичних обставин справи.

Докази належного повідомлення сторони про порушення справи про банкрутство в матеріалах справи відсутні (повідомлення про вручення поштового відправлення). При цьому апелянт зазначив, що  він був позбавлений права висловити свою позицію по справі, оскільки навіть не знав про порушення даної справи про банкрутство.

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутсво регулюється не лише Законом, а й Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами (п. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

З огляду на наведене, висновок суду про наявність підстав для застосування статті 52 Закону є передчасним, та таким, що зроблений без комплексного аналізу всіх доказів, фактичних обставин щодо фінансової та господарської діяльності боржника та норм законодавства про банкрутство, а тому не може бути підтриманий колегією суддів апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування скороченої процедури банкрутства відсутнього боржника відносно Підприємства, передбаченою ст.52 Закону.

У випадку непідтвердження обставин, які дозволять віднести боржника до відсутнього, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у боржника немає ознак відсутнього.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 80 п. 1, ст.ст. 91, 99, 101, 102, ст. 103 п. 3, ст. 104 п. 1, п. 3. п. 4 ч.1,  ст.ст. 105, 106 ГПК України,

постановила:

          Апеляційну скаргу ТОВ “Артмайдан”  задовольнити.

          Постанову  господарського суду Сумської області від  18.12.2006 р.  по  справі 8/554-06 скасувати.

                Провадження у справі № 8/554-06 припинити.

Головуючий суддя                                                   Істоміна О.А.        

                          Суддя                                                      Горбачова Л.П.

                                    Суддя                                                      Гончар   Т.В.