Постанова

від 07.11.2017 по справі 820/4512/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07 листопада 2017 р.                                                                       справа № 820/4512/17

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

          розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геофізсервіс" про стягнення податкового боргу, -

                                                            встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Геофізсервіс" (код 33734034, м.Харків, вул.Короленка, буд.25 кв.(офіс) 2-26,61003) кошти за податковим боргом у розмірі 32.308,21 грн. з єдиного податку з юридичних осіб.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що платник податків не виконав податкового обов'язку за самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного податку з юридичних осіб. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геофізсервіс", до судового засідання не прибув, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався.

          Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

          Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

          За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання – юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться у Київській об'єднаній податковій інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

          У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів грунтується на складеній платником податків і поданої до податкового органу податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) від 07.02.2017 року №1700030980, з якої вбачається, що відповідачем самостійно задекларована сума зі сплати єдиного внеску у розмірі 40.670 грн. за 2016 рік.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Проте, у спірних правовідносинах, окрім вказаного правила, слід також керуватись положеннями п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України, де указано, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов'язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов'язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст.37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України (як-то: припинення юридичної дії рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов'язання чи застосування штрафних санкцій внаслідок застосування платником процедур судового чи позасудового оскарження рішення контролюючого органу, закінчення строків давності, наявність ознак безнадійності боргу тощо) матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, де указано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою інтегрованої картки особового рахунку платника податків, з якої вбачається наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати єдиного податку 3 групи, котра за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача, з якої вбачається, що відповідачем самостійно задекларовано суму до сплати з єдиного податку у розмірі 40.670,00 грн. 8.361,79 грн.- існуюча переплата грошових коштів. Отже, залишок заборгованості зі сплати єдиного податку з юридичних осіб склав - 32.308,21 грн.

          Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу примусового виконання контролюючим органом податкового обов'язку платників податків з 01.01.2011р. унормовані приписами Податкового кодексу України, насамперед ст.ст.59, 87-89, 95.

При цьому, суд вважає, що відносно відповідача підлягає застосуванню виключно процедура примусового виконання податкового обов'язку у порядку ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов'язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб'єкта владних повноважень з огляду на приписи ч.1 ст.138 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права; 2) виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу; 3) доведення до відома зобов'язаної особи факту виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу; 4) виконання публічного обов'язку в добровільному порядку; 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов'язку в примусовому порядку; 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку; 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

          Добутими судом доказами підтверджено, що 28.02.2017р. контролюючим органом складено податкову вимогу №1980-17, котра 23.03.2017р, котра. була направлена відповідачу (а.с.17).

          Матеріали справи не містять жодних фактичних даних про припинення юридичної дії вказаного рішення суб'єкта владних повноважень з будь-яких причин.

          Існування підстав, котрі б у спірних правовідносинах звільняли відповідача від податкового обов'язку судовим розглядом не виявлено.

          Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

          Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

          Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  постановив:

          Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геофізсервіс" про стягнення податкового боргу- задовольнити.          

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геофізсервіс" (вул.Короленка, буд.25 приміщення 2-26, м.Харків, 61003, ідентифікаційний код - 33734034) на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 32.308,21 грн. (тридцять дві тисячі триста вісім грн. 21 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосєльцева О.В.