Ухвала

від 10.10.2017 по справі 761/26081/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4963/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПі Форвардінг» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ДІПІ Форвардінг» (код ЄДРПОУ 36858306) в частині видатків грошових коштів з можливістю зарахування на зазначений рахунок грошових коштів, що надходять, на загальну суму встановлених збитків, що становлять 2 868 886 грн., відкритих в наступних банківських установах: Філія «Київсіті» ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380775) за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) за № НОМЕР_4 ; ПАТ «Кредобанк» (МФО 325365) за № НОМЕР_5 ; ПАТ «ВТБ банк» (МФО 321767) за № НОМЕР_6 ; ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749) за № НОМЕР_7 ; АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) за № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 ; АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) за № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 та № НОМЕР_14 .

Згідно ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту з метою забезпечення відшкодування збитків нанесених державі, а також виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду, з урахуванням, що грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник арештованого майна подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення строку апеляційного оскарження та просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на рахунки.

В обґрунтування поважності пропущення строку на апеляційне оскарження зазначає, що розгляд клопотання прокурора був здійснений без повідомлення та без участі власника майна, а про існування ухвали товариству стало відомо лише 06.09.2017 року.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що в грудні 2016 року ТОВ «ДІПІ Форвардінг» оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення № 0005741404, № 0005751404, № 0005761404 від 11.05.2016 року, винесені за результатами позапланової перевірки на підставі Акту за № 61/26-15-14-04-03/36858306 від 20.04.2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва, постановою якого від 04.01.2017 року адміністративний позов було задоволено, а податкові повідомлення-рішення скасовано.

В подальшому, за результатами оскарження рішення 16.08.2017 року Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду залишено в силі.

Як зазначає апелянт, у клопотання сторони обвинувачення єдиним правовим обґрунтуванням накладення арешту на рахунки ТОВ «ДІПІ Форвардінг» є постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року, яка на даний час скасована, а відтак взагалі відсутні правові підстави для здійснення кримінального провадження.

Крім цього власник майна стверджує, що в штаті ТОВ «ДІПІ Форвардінг» рахується 171 працівник, а у зв`язку з накладенням арешту на рахунки, обмежується можливість у здійсненні виплати заробітної плати та сплаті податків та інших обов`язкових зборів до бюджету.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім цього, відповідно до п. 13 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013«Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно особи, перелік яких визначено уч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2ч. 2 ст. 174 КПК), а потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зіст. 309 КПК.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна. В подальшому представник ТОВ «ДІПІ Форвардінг», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 174 КПК України, звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту з рахунків товариства, у задоволенні якого 12.09.2017 року ухвалою слідчого судді було відмовлено. Повний текст ухвали представник ТОВ «ДІПІ Форвардінг» отримав 15.09.2017 року, після чого 22.09.2017 року звернувся з апеляційною скаргою. За таких обставин в силу положень ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження не пропущено.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100000000074 від 01.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Органами досудового розслідування зазначено, що службові особи ТОВ «ДІПІ Форвардінг» в період з 01.04.2015 по 30.06.2015, здійснювали фінансово-господарські взаємовідносини з приводу купівлі-продажу ТМЦ (паливно-мастильних матеріалів) у підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Агрос-Гарант» (код ЄДРПОУ 39158510). Вказане, як зазначає сторона обвинувачення, підтверджується висновками акту документальну позапланову виїзної перевірки №61/26-15-14-04-03/36858306 від 20.04.2016 ТОВ «ДІПІ Форвардінг» яким встановлено, заниження службовими особами даного підприємства грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 358 946 грн., заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 036 720 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 473 220 грн.

Крім цього, рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 по справі №826/12492/16, задоволено апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві та підтверджено збитки, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0005741404, №0005751404 та №0005761404, прийнятими за результатами вказаної перевірки. Однак, службовими особами даного підприємства досі не вжито заходів щодо погашення вказаних збитків, завданих державі.

Також органами досудового розслідування зазначено, що службові особи ТОВ «ДІПІ Форвардінг» внаслідок вчинення зазначених дій завдали державі збитків у вигляді несплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, а саме 2 868 886 грн.

26.07.2017 року прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ДІПІ Форвардінг» в частині видатків грошових коштів з можливістю зарахування на зазначений рахунок грошових коштів, що надходять, на загальну суму встановлених збитків, що становлять 2 868 886 грн.

28.07.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32017100000000074, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого ОСОБА_9 , дослідивши матеріали, додані до клопотання, врахувавши правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, з метою забезпечення відшкодування збитків нанесених державі, а також виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду, з урахуванням, що грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них та прийшов до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ДІПІ Форвардінг».

Колегія суддів не може погодитись з таким рішенням слідчого судді з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

З матеріалів наданих до суду вбачається, що в рамках кримінального провадження № 32017100000000074 жодній особі, у тому числі посадовим особам ТОВ «ДІПІ Форвардінг» не повідомлено про підозру, відносно товариства кримінальне провадження не здійснюється, а відомості щодо існування цивільного позову чи стягнення неправомірної вигоди в рамках кримінального провадження взагалі відсутні. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою відшкодування збитків, спричинених державі як про це зазначає орган досудового розслідування у своєму клопотанні.

Крім того зі змісту клопотання та оскаржуваної ухвали вбачається, що арешт необхідно накласти також з метою виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що ч. 2 ст. 170 КПК України не передбачено можливості накладення арешту з метою виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду. Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, застосування якого допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди. Натомість виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду досягається застосуванням інших засобів та методів, передбачених чинним кримінальним процесуальним законом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено достатніми та допустимими доказами необхідність у накладенні арешту на рахунки ТОВ «ДІПІ Форвардінг», оскільки у кримінальному провадженні відсутні підстави для накладення арешту на майно підприємства з метою, на яку посилається сторона обвинувачення у клопотанні.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга директора ТОВ «ДІПІ Форвардінг» підлягає задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПі Форвардінг» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченкіського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ДІПІ Форвардінг» (код ЄДРПОУ 36858306), в частині видатків грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок грошових коштів, що надходять, на загальну суму встановлених збитків, що становлять 2 868 886 грн., відкритих в наступних банківських установах: Філія «Київсіті» ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380775) за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) за № НОМЕР_4 ; ПАТ «Кредобанк» (МФО 325365) за № НОМЕР_5 ; ПАТ «ВТБ банк» (МФО 321767) за № НОМЕР_6 ; ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749) за № НОМЕР_7 ; АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) за № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 ; АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) за № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 та № НОМЕР_14 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ДІПІ Форвардінг» (код ЄДРПОУ 36858306), в частині видатків грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок грошових коштів, що надходять, на загальну суму встановлених збитків, що становлять 2 868 886 грн., відкритих в наступних банківських установах: Філія «Київсіті» ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380775) за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) за № НОМЕР_4 ; ПАТ «Кредобанк» (МФО 325365) за № НОМЕР_5 ; ПАТ «ВТБ банк» (МФО 321767) за № НОМЕР_6 ; ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749) за № НОМЕР_7 ; АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) за № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 ; АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) за № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 та № НОМЕР_14 відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4