Рішення

від 07.11.2017 по справі 903/722/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2017 р. Справа № 903/722/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум - Трейд", м. Луцьк

про стягнення 9299,72грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз" звернувся до суду з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум - Трейд" про стягнення 9299,72грн. заборгованості за поставлений товар, в т.ч.: 4819,90грн. – основного боргу, 799,07грн. – пені, 390,80грн. – 3% річних та 3289,95грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №41-пк/л-14 від 01.08.2014р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. На вимогу ухвали суду від 17.10.2017р. через канцелярію подав копію балансу за останній звітний період з розшифровкою заборгованості, а також аналітику особового рахунку 361 по контрагенту Київська філія ТОВ "Континіум-Трейд", розрахунок суми основного боргу ТОВ «Континіум-Трейд», зареєстровані за вх. №01-54/9763/17 від 30.10.2017р.

Представник відповідача в призначене судове засідання вдруге не прибув, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4302443516183.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01 серпня 2014 року між ТОВ "Драйд Фудз" (постачальник) та ТОВ "Континіум-Трейд" (покупець) був укладений договір № 41-пк/л-14 (а.с. 9-15).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45 календарних дні з моменту поставки товару.

Згідно п. 10.5. Договору в разі несвоєчасної оплати Покупцем поставленого товару

Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного

банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але не оплаченого

товару, за кожен день прострочення.

26.07.2017 року між Позивачем та Відповідачем була укладена Угода про зарахування

зустрічних однорідних вимог (а.с.38).

Частиною б) п.п. 1.1. п. 1 даної угоди Відповідачем була визнана заборгованість перед Позивачем по договору № 41-пк/л-14 від 01.08.2014 року в розмірі 5788,88 грн., а частиною в) п.п. 1.1. п. 1 даної угоди дана заборгованість Відповідача була зменшена па суму 938,98 грн. в наслідок зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідача до Позивача по іншому договірному зобов'язанню.

На виконання умов Договору, за період з 19.11.2014          року по 26.09.2016 року Позивач передав у власність Відповідача товар на загальну - суму 27143,64 грн., що підтверджено видатковими накладними №2132 від 26.09.2016р., №1418 від 04.07.2016р., №993 від 16.05.2017р., №992 від 16.05.2016р., №494 від 21.03.2016р., №321 від 01.03.2016р., №284 від 26.02.2016р., №6522 від 11.12.2015р., №6466 від 07.12.2015р., №6054 від 12.10.2015р., №6083 від 19.11.2014р. (а.с.27-37).

За отриманий товар Відповідач за вказаний період перерахував на рахунок Позивача кошти в сумі 16000,00 грн. і здійснив повернення товару на суму 5384,76 грн., що підтверджено банківськими виписками і накладними на повернення товару №1385 від 25.05.2017р., №2096 від 16.05.2016р., №1282 від 22.03.2016р., №886 від 26.02.2016р., №4816 від 11.12.2015р.(а.с.17-26).

Станом на день подання позовної заяви сума основного боргу Відповідача по договору поставки № 41-пк/л-14 від 01.08.2014 року становить 4819,90 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки № 41-пк/л-14 від 01.08.2014р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.610, п. 1 ст. 611, п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 4819,90грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період 04.01.2015р. по 11.09.2017р.. в сумі 390,42грн. та інфляційні витрати за період з 04.01.2015р. по 25.07.2017р. в сумі 3204,44грн. підлягають до задоволення.

У стягненні нарахованих 0,38грн. – 3% річних та 85,51грн. інфляційних втрат, слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахована позивачем пеня на підставі п.10.5 договору в розмірі 163,48грн. за період з 19.09.2016р. по 29.12.2016. (за видатковою накладною №993 від 16.05.2016р.), в розмірі 205,89грн. за період з 16.09.2016р. по 16.02.2017р. (за видатковою накладною №1418 від 04.07.2016р.) та в сумі 428,24грн. за період з 11.11.2016р. по 11.05.2017р. (за видатковою накладною №2132 від 26.09.2016р.) підлягають до задоволення.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» по пені,суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача – 797,61грн. – пені.

У стягненні нарахованих 1,46грн. – пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Як уже зазначалось вище, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, однак документи, які б спростували наявність боргу перед позивачем не подав та правом оспорити, заперечити заявлений позов не скористався.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки №41-пк/л-14 від 01.08.2014р. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 9212,37грн. в т.ч.: 4891,90грн. – основного боргу, 3204,44грн. – інфляційних витрат, 390,42грн. – 3% річних, 797,61 грн. – пені. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1584,97 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум - Трейд" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, просп. Соборності,43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз" (01133, м.Київ, вул. Щорса,31, код ЄДРПОУ 37046318) сумі 9212,37грн. заборгованості, в т.ч.: 4891,90грн. – основного боргу, 3204,44грн. – інфляційних витрат, 390,42грн. – 3% річних, 797,61 грн. – пені та 1584,97 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

08.11.2017р.

          Суддя                                                                      В. М. Дем`як