Постанова

від 07.11.2017 по справі 910/6774/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 910/6774/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Нєсвєтова Н.М., Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі № 910/6774/16 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Металург-Мета" доМоторного (транспортного) страхового бюро України простягнення 388 751,87 грн., за участю представників

позивача: Бережної О.Є.,

відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Металург-Мета" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 375 724, 71 грн. неповернутого гарантійного внеску, сплаченого до Фонду захисту потерпілих.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 375 724, 71 грн. гарантійного внеску.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї позиції суд касаційної інстанції зазначив, що місцевим та апеляційним господарськими судами не з'ясовано: з яких платежів формується централізований страховий резервний фонд, а саме фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах; який порядок встановлено МТСБУ для обліку цих платежів за страховиком та яким чином відображається рух цих коштів у складі цього централізованого страхового резервного фонду при МТСБУ; у цьому зв'язку судами попередніх інстанцій не досліджено з яких сум складається сума активів позивача у централізованому фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, зокрема на дату припинення ним асоційованого членства страховика в МТСБУ, яку з заявленої позивачем суми позовних вимог сплачено ним в якості гарантійних внесків та яку в якості щомісячних відрахувань за реалізованими полісами, та відповідно яку з зазначених грошових сум повернуто відповідачем у зв'язку з виходом акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" із асоційованих членів МТСБУ; чи виконано відповідачем обов'язок щодо повернення сплачених акціонерним товариством "Страхова компанія "Металург" як членом МТСБУ коштів як гарантійних внесків до централізованого страхового резервного фонду - фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 375 724, 71 грн. гарантійного внеску.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України 01.11.2017 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги у даній справі. Розглянувши зазначену заяву у відкритому судовому засіданні, заслухавши думку представника позивача, який проти її задоволення заперечував, колегія суддів, з огляду на положення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відмову у її задоволенні.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між акціонерним товариством "Страхова компанія "Металург", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Металург-Мета" (страховиком), та Моторним (транспортним) страховим бюро України (бюро) 20.04.2012 укладено договір про співпрацю № 062, предметом якого є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування.

Згідно з умовами п. 2.1 страховик зобов'язаний, зокрема, сплатити вступний членський внесок у розмірі, визначеному рішенням органу управління МТСБУ; своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісячні членські внески до цільового фонду фінансування діяльності бюро; сформувати в фонді захисту потерпілих гарантійний внесок, поповнювати гарантійний внесок у фонді захисту потерпілих у випадках та на умовах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положенням про цей фонд, іншими внутрішніми документами чи рішеннями органів управління Бюро, прийнятими у межах їх повноважень.

В свою чергу, п. 2.2.8 договору передбачено, що бюро зобов'язується повернути на умовах, що встановлені Законом та положенням про фонд захисту потерпілих, гарантійний внесок, сформований страховиком у цьому фонді.

Відповідно до п. 11.1 договору останній вступає в силу з дати його підписання сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Листом від 28.08.2013 № 6.3-05/5139 відповідач повідомив позивача, що рішенням загальних зборів членів МТСБУ від 14.03.2013 (протокол № 44/2013) позивача за його заявою виключено з асоційованих членів МТСБУ з 15.02.2013.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом № 25 від 26.08.2015, в якому повідомив про реорганізацію, в результаті якої 07.05.2015 створено товариство з обмеженою відповідальністю "Металург-Мета", що є правонаступником всіх прав та обов'язків приватного акціонерного товариства "СК "Металург", та просив повернути залишок гарантійного внеску з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення гарантійних внесків, згідно з п. 51.9 ст. 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 11.09.2015 № 5-41/2555 повідомив позивача про те, що частина коштів фонду захисту потерпілих, облікована за страховиком, що розміщена у проблемних банках станом на 31.12.2014 складає 388 106 грн. Залишок гарантійного внеску страховика у фонді захисту потерпілих станом на 31.12.2014 - 628 287 грн., до повернення у 2015 році підлягає 120 090 грн. Кошти на рахунок страховика будуть перераховані 01.10.2015.

Крім того, 14.01.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 16-77, в якій вимагав повернення гарантійного внеску з урахуванням інвестиційного доходу у строк до 15.02.2016.

Листом від 26.01.2016 № 5-41/2198 відповідач повідомив позивача, що залишок коштів базового гарантійного внеску позивача у фонді захисту потерпілих станом на 31.12.2015, що підлягає поверненню, становить 185 153,48 грн. (з урахуванням інвестиційного доходу) та буде перераховано до 14.02.2016.

Також з претензією до відповідача позивач звернувся 08.02.2016 і вимагав повернення гарантійного внеску з урахуванням інвестиційного доходу у строк до 15.02.2016.

В свою чергу відповідач 14.03.2016 у відповіді на претензію повідомив, що станом на 15.02.2013 (день припинення асоційованого членства) загальний розмір гарантійного внеску становив 861 706 грн. Станом на лютий 2016 року залишок неповернутої частини гарантійного внеску складає 388 751, 87 грн. без урахування інвестиційного доходу за січень і лютий 2016 року (375 724, 71 грн. з цих коштів розміщені у ПАТ "Брокбізнесбанк").

Посилаючись на те, що 15.02.2016 минув встановлений законом трирічний строк (з дня припинення асоційованого членства) повернення гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, відповідач всупереч вимогам законодавства залишок гарантійного внеску з урахуванням інвестиційного доходу не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) визначено, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема, фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є: базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Кошти централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, розміщуються з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності і мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на банківських рахунках, банківські депозити (вклади), цінні папери, що емітуються державою.

Пунктом 51.8. ст. 51 Закону встановлено, що члени МТСБУ зобов'язані сплачувати:

а) членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ;

б) гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про порядок і умови формування централізованих страхових фондів, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків. Розміри базових гарантійних внесків страховика до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ станом на останній день кожного кварталу не можуть бути меншими за розміри, визначені положеннями про ці фонди;

в) відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 51.9 ст. 51 Закону гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносно позивача не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства.

Пунктом 2.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 №31/2012 (далі - Положення), встановлено, що джерелами формування фонду захисту потерпілих є: базовий та додаткові гарантійні внески; відрахування страховиків з премій за внутрішніми договорами; повернені Бюро у регресному порядку кошти за заподіяну у результаті ДТП шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Пунктом 4.4. Положення визначено, що інвестиційний дохід, отриманий внаслідок розміщення коштів гарантійних внесків фонду захисту потерпілих, щомісяця розподіляється між страховиками пропорційно залишкам гарантійних внесків на початок звітного місяця. За рішенням Президії Бюро цей інвестиційний дохід перераховується страховикам. У разі наявності у страховика заборгованості перед Бюро або порушення умов забезпечення платоспроможності, визначених законодавством та/або внутрішніми документами Бюро, інвестиційний дохід за рішенням Президії Бюро може бути спрямований на погашення заборгованості такого страховика або збільшення його гарантійного внеску. До моменту перерахування страховикам, інвестиційний дохід є фінансовим забезпеченням виконання своїх зобов'язань перед Бюро цими страховиками.

При цьому п.п. 6.3, 6.4 Положення передбачено, що станом на 05.11.2012 наявний залишок вільних від зобов'язань коштів, що сплачені страховиком до фонду захисту потерпілих, зараховуються до базового гарантійного внеску такого страховика у фонді захисту потерпілих. У разі, якщо розмір базового гарантійного внеску страховика до фонду захисту потерпілих менший за суму, встановлену п. 2.3 цього положення, такий страховик зобов'язаний сплатити різницю, виходячи з того, що половина коштів сплачується не пізніше ніж 05.11.2013, а у повному розмірі - не пізніше 05.11.2014. Для страховиків, які мають статус члена бюро на момент набрання чинності цим положенням, мінімальний базовий гарантійний внесок страховика у фонді захисту потерпілих встановлюється до 04.11.2013 у сумі еквівалентній 100 000 євро.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 05.11.2012 офіційний курс євро, встановлений НБУ становив 10,271 005 грн. за 1 євро. Тобто для позивача базовий гарантійний внесок становив 1 027 100, 50 грн. Відповідно до звіту про рух коштів ФЗП за 4 квартал 2012 року залишок у фонді захисту потерпілих становив 878 751, 16 грн., залишок на 31.12.2012 становив 874 107, 89 грн. Тобто всі вільні кошти позивача, наявні у фонду захисту потерпілих були зараховані до базового гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих, що не заборонено законодавством, статутом та договором № 062. Вказані обставини підтверджуються звітом про формування гарантійних внесків страховиків у фонді захисту потерпілих станом на 05.11.2012.

Згідно з п. 3.12.2. Положення при виході страховика із складу Бюро у зв'язку із виключенням з членів Бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в Бюро гарантійні внески повертаються Дирекцією Бюро частинами: 10% його залишку - протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, 30% залишку - протягом 12 місяців з дати виплати першої частини і решта залишку не пізніше закінчення трирічного строку з дати виходу страховика зі складу Бюро, з урахуванням встановленим положенням особливостей.

З урахуванням п. 3.12.2. Положення та дати втрати позивачем членства у відповідача решта залишку гарантійного внеску відповідач був зобов'язаний повернути позивачу у строк до 15.02.2016.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до звіту про рух коштів фонду захисту потерпілих за 1 квартал 2016 року залишок коштів позивача у фонді захисту потерпілих станом на 01.01.2016 становив 564 883, 89 грн. (інвестиційний дохід 9 021,46 грн. врахований у даному звіті не був). Відповідач повернув позивачу гарантійний внесок у сумі 185 153, 48 грн., регламентні виплати склали 4 005, 70 грн. Водночас залишок коштів у сумі 375 724, 71 грн. було безпідставно віднесено на створення резерву знецінення фінансових інвестицій, тоді як з огляду на викладене вказані кошти підлягають поверненню позивачу як решта залишку гарантійного внеску.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих має чітко визначене цільове використання і використання його за іншим призначенням, зокрема, і для створення резерву знецінення інвестицій, суперечить закону.

Відповідно до протоколу № 49/2016 загальних зборів членів МТСБУ від 31.03.2016 за результатами розгляду питання № 6 (про заборгованість ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" перед МТСБУ") ухвалено п. 6.2., за яким визначено порядок формування джерел, за яких МТСБУ створить резерв під знецінення фінансових інвестицій у вказаному банку, а також п. 6.3., яким погоджено запропоновані Дирекцією МТСБУ принципи розподілу між страховиками участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій у ПАТ "Брокбізнесбанк" - дольової участі страховиків у ФЗП на 30.06.2014, за яких дольову участь на 30.06.2014 "Металург-Мета" (який не є членом МТСБУ) визначено у сумі 375 724, 71 грн.

Водночас враховуючи, що страхова компанія, правонаступником якої є позивач, з МТСБУ виключена з 15.02.2013, діяльність щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснює, а тому з урахуванням положень Закону не є страховиком, колегія вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що покладення на позивача 31.03.2016 обов'язку з участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій у публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк" - дольової участі страховиків у ФЗП на 30.06.2014, є безпідставним.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених процесуальним законом.

Згідно з ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовані судами попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Нєсвєтова Н.М.

Грек Б.М.