Рішення

від 07.11.2017 по справі 906/873/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" листопада 2017 р. Справа № 906/873/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов від 07.11.2017 № 84

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Нікон" (м. Малин Житомирської області)

до Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" (м. Малин Житомирської області)

про стягнення 801635,27 грн

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 801635,27 грн, що складається з 422851,12 грн пені, 45220,15 грн 3% річних та 333564,00 грн інфляційних втрат, які нараховано за період з 14.06.2012 по 27.09.2017 на суму боргу 285000,00 грн, яка встановлена рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2012 у справі № 5/5007/701/12.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що після прийняття рішення суду від 09.08.2012 у справі № 5/5007/701/12 відповідач не погасив заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 20.06.2011.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконано. 13.10.2017 на адресу суду повернулась ухвала, яка надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням з відміткою відділення поштового зв'язку "через не запит".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса відповідача відповідає адресі зазначеній у позовній заяві (а.с. 29-31).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами (відповідно до ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Малинської районної ради Житомирської області шостої сесії шостого скликання від 15.06.2011 №116 "Про надання згоди Комунальному підприємству "Центральна районна аптека №28" на отримання безпроцентної позики" (а.с.55) надано згоду КП "Центральна районна аптека "28" на отримання безпроцентної позики в сумі 300000,00 грн від Приватного підприємства "Нікон".

20.06.2011 між Приватним підприємством "Нікон" (позикодавець) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека №28" (позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти (позика) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, а позичальник зобов'язується використати зазначену позику за цільовим призначенням і повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.

У зв'язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки та перспективне довгострокове співробітництво, позичальнику позика надається на безпроцентній основі (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1, п.2.2 договору, цільовим призначенням позики за цим договором є забезпечення медикаментами жителів Малинського району Житомирської області; позичальник у строк трьох місяців з моменту надання позики зобов'язаний надати позикодавцеві документи, що підтверджують цільовий характер використання позики, а саме: бухгалтерські документи.

У відповідності до п.3.1 договору, сума позики становить 300000,00 грн.

Відповідно до п.4.1, п.5.1 договору, позика за цим договором надається терміном на 3 місяці; після закінчення вказаного строку позичальник зобов'язується протягом 30 днів повернути позику позикодавцеві.

Згідно п.6.2. договору, у разі порушення строків повернення позики (її частини) позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

В пункті 6.3 договору сторони погодили, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до пені, передбаченої пунктом 6.2 договору, сплачує позикодавцеві проценти в розмірі 3% річних від неповерненої суми за весь строк прострочення.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 6.3. цього договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Відповідно до п.8.2, п.8.3 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позикодавцем позичальнику; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.2 цього договору, та діє до повного виконання зобов'язань. У разі невиконання умов цього договору у встановлений строк він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2012 у справі № 5/5007/701/12 встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 285000,00 грн, яка виникла на підставі вищезазначеного договору безпроцентної цільової позики від 20.06.2011 укладеного між Приватним підприємством "Нікон" (позикодавець) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека №28" (позичальник), яка відповідно була стягнута з відповідача на користь позивача.

Також, за рішенням суду було стягнуто: за період з січня по березень 2012 року інфляційних в сумі 1995,00 грн; за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 3% річних в сумі 3562,50 грн та за період з 13.12.2011 по 13.06.2012 пеню в сумі 21916,80 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на 27.09.2017, заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 20.06.2011 не змінилася, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 422851,12 грн пені за період з 14.06.2012 по 27.09.2017, 45220,15 грн 3% річних за період з 14.06.2012 по 27.09.2017 та 333564,00 грн інфляційних втрат за період з червня 2012 по серпень 2017.

В підтвердження невиконання рішення суду від 09.08.2012 у справі № 5/5007/701/12, позивачем подано довідку Малинського районного відділу державної виконавчої служби №19313/7.10-37 від 07.11.2017, згідно якої вбачається, що станом на 07.11.2017, заборгованість за наказом № 5/5007/701/12 від 30.08.2012, яка складається з 285000,00 грн заборгованості, 1995,00 грн інфляційних, 3562,50 грн 3% річних, 21916,80 грн пені та 6249,49 грн витрат по сплаті судового збору не погашена.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача (правильність якого перевірена судом) розмір 3% річних становить 45220,15 грн та, відповідно, підлягає задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат здійснено не вірно.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв в і д п о в і д н и й індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять 227 146,00 грн, а саме: за червень 2012 в сумі -855,00 грн; за липень 2012 в сумі -570,00 грн; за серпень 2012 в сумі -855,00 грн; за вересень 2012 в сумі 285,00 грн; за листопад 2012 в сумі -285,00 грн; за грудень 2012 в сумі 570,00 грн; за січень 2013 в сумі 570,00 грн; за лютий 2013 в сумі -285,00 грн; за травень 2013 в сумі 285,00 грн; за липень 2013 в сумі -285,00 грн; за серпень 2013 в сумі -1995,00 грн; за жовтень 2013 в сумі 1140,00 грн; за листопад 2013 в сумі 570,00 грн; за грудень 2013 в сумі 1425,00 грн; за січень 2014 в сумі 570,00 грн; за лютий 2014 в сумі 1710,00 грн; за березень 2014 в сумі 6270,00 грн; за квітень 2014 в сумі 9405,00 грн; за травень 2014 в сумі 10830,00 грн; за червень 2014 в сумі 2850,00 грн; за липень 2014 в сумі 1140,00 грн; за серпень 2014 в сумі 2280,00 грн; за вересень 2014 в сумі 8265,00 грн; за жовтень 2014 в сумі 6840,00 грн; за листопад 2014 в сумі 5415,00 грн; за грудень 2014 в сумі 8550,00 грн; за січень 2015 в сумі 8835,00 грн; за лютий 2015 в сумі 15105,00 грн; за березень 2015 в сумі 30780,00 грн; за квітень 2015 в сумі 39900,00 грн; за травень 2015 в сумі 6270,00 грн; за червень 2015 в сумі 1140,00 грн; за липень 2015 в сумі -2850,00 грн; за серпень 2015 в сумі -2280,00 грн; за вересень 2015 в сумі 6555,00 грн; за жовтень 2015 в сумі -3705,00 грн; за листопад 2015 в сумі 5700,00 грн; за грудень 2015 в сумі 1995,00 грн; за січень 2016 в сумі 2565,00 грн; за лютий 2016 в сумі -1140,00 грн; за березень 2016 в сумі 2850,00 грн; за квітень 2016 в сумі 9975,00 грн; за травень 2016 в сумі 285,00 грн; за червень 2016 в сумі -570,00 грн; за липень 2016 в сумі -285,00 грн; за серпень 2016 в сумі -855,00 грн; за вересень 2016 в сумі 5130,00 грн; за жовтень 2016 в сумі 7980,00 грн; за листопад 2016 в сумі 5130,00 грн; за грудень 2016 в сумі 2565,00 грн; за січень 2017 в сумі 3135,00 грн; за лютий 2017 в сумі 2850,00 грн; за березень 2017 в сумі 5130,00 грн; за квітень 2017 в сумі 2565,00 грн; за травень 2017 в сумі 3706,00 грн; за червень 2017 в сумі 4560,00 грн; за липень 2017 в сумі 570,00 грн; за серпень 2017 в сумі -285,00 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 106 418,00 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Щодо нарахованої пені за період з 14.06.2012 по 27.09.2017 в сумі 422 851,12 грн, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Згідно п.6.2. договору, у разі порушення строків повернення позики (її частини) позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що договором безпроцентної цільової позики від 20.06.2011 сторони погодили можливість стягнення пені за шість місяців, яка була стягнута за рішенням господарського суду від 09.08.2012 у справі № 5/5007/701/12 (за період з 13.12.2011 по 13.06.2012). Відтак, у суду відсутні підстави для стягнення нарахованої позивачем пені за період з 14.06.2012 по 27.09.2017.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 227146,00 грн інфляційних та 45 220,15 грн 3% річних. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" (11603, Житомирська область, м.Малин, вул.Грушевського, 6А, ідентифікаційний код 01976967) на користь Приватного підприємства "Нікон" (11600, Житомирська область, м.Малин, вул.Бондарик,17, ідентифікаційний код 24705099):

- 227 146,00 грн інфляційних,

- 45 220,15 грн 3% річних,

- 4 085,49 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.11.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек.з пвід.)