Рішення

від 24.10.2017 по справі 910/20705/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017Справа №910/20705/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промат Україна"; До Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"; Простягнення 1 127 500,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Кулаковський Ю.А., представник за довіреністю від 10.10.2017; Кривко Ю.М., представник за довіреністю від 10.10.2017; Від відповідача: Кузнецов І.С., представник за довіреністю від 10.05.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" заявило в судовому порядку до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" позовні вимоги про:

- визнання порушеними зі сторони відповідача своїх прав на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом № НОМЕР_1 шляхом незаконного використання;

- стягнення 1 127 500,00 грн., отриманих відповідачем внаслідок порушення інтелектуальної власності;

- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" та змісту судового рішення щодо такого порушення.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20705/16 від 15.11.2016.

Під час здійснення судового провадження у справі № 910/20705/16 в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався строк вирішення спору в порядку ст. 69 цього ж кодексу.

Подане 12.12.2016 позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в розмірі суми позову судом було відхилене через відсутність будь-якого обґрунтування можливих ризиків утруднення або ж унеможливлення виконання рішення господарського суду без накладення арешту.

Ухвалою від 09.02.2017 у справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлене питання щодо документального підтвердження завдання позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок використання відповідачем товарного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. У зв'язку з призначенням судової експертизи провадження у справі було зупинено.

Ухвалою від 27.03.2017 провадження у справі було поновлено для розгляду клопотання судового експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Відповідно до ухвали від 25.05.2017 провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової експертизи, а матеріали справи скеровано до експертної установи.

12.06.2017 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надвело повідомлення від 06.06.2017 № 4588/17-53 про неможливість надання висновку у зв'язку з тим, що запитувані експертом матеріали, необхідні для проведення судової експертизи не надійшли.

Згідно з ухвалою від 11.09.2017 провадження у справі було поновлено, її розгляд призначено на 10.10.2017.

26.09.2017 представником позивача подано до суду заяву про прискорення розгляду справи за наявними матеріалами.

10.10.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2017.

У судове засідання, призначене на 24.10.2017, з'явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції у спорі.

Так, відповідно до пояснень представників позивача та позовної заяви, клопотання про уточнення підстав позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" просить задовольнити позовні вимоги, стверджуючи, що відповідач усвідомлено та навмисно вчиняв дії для введення в господарський обіг товару (вогнезахисного матеріалу) під чужою торговою маркою ("ІНФОРМАЦІЯ_1) і внаслідок таких незаконних дій відповідач фактично витіснив позивача з частини попиту Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", що дозволило йому отримати дохід в особливо великому розмірі. Вбачаючи порушення своїх прав інтелектуальної власності, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 127 500,00 грн. доходу, обґрунтовуючи це приписами ст. 225 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на невірно обраний позивачем спосіб захисту за загальним та спеціальним законодавством, відсутність у позові обґрунтування обставин порушення відповідачем прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" та на безпідставність вимог про відшкодування шкоди.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" є юридичною особою за законодавством України, місцезнаходженням якої є: м. Київ, вул. Чапаєва/І. Франка, 2/16, підв. прим. 44, основним видом діяльності за КВЕД: оптова торгівля іншими проміжними продуктами, засновником є Компанія з обмеженою відповідальністю "Промат Інтернешнл" (Бельгія).

Звернувши у листопаді 2016 року до суду з позовною заявою від 11.11.2016 № 184 позивач, серед іншого, вказав наступне:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" є офіційним та ексклюзивним представником транснаціональної компанії Promat International (Брюсель. Бельгія), промислова група Etex Group, яка налічує понад сто компаній та 120 заводів у 45 кураїнах світу;

- найменування юридичної особи позивача змінювалося з Товариства з обмеженою відповідальністю "А+В Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК "А плюс В Україна" та на кінцеве - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна";

- основною сферою своєї діяльності позивач називає реалізацію на ринку України продукції протипожежного призначення під торговою маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 в класі № 2, зареєстрованого 25.06.2009 в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;

- виробником вогнезахисних красок серії "ІНФОРМАЦІЯ_1" є Товариство з обмеженою відповідальністю "А+В Балтика" (м. Калінінград, Російська Федерація, код 3908024403), яке також входить до складу групи Promat International і реалізує свою продукцію для структурних підрозділів компанії, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Промат Україна";

- реєстрація вказаного товарного знаку переслідувала мету створення бар'єру для контрафактної продукції, для чого позивач здійснив значну і серйозну підготовку для створення продажів і комунікації зі споживачами цієї продукції, що призвело до стабільної ділової репутації, що, в свою чергу, призвело до появи певного кола споживачів, до яких входить Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь";

- основним носієм 15-річного іміджу позивача стала якість вогнегасних матеріалів, результати вогневих випробувань, доведення до українських стандартів та сертифікація - сертифікат відповідності УкрСЕПРО № НОМЕР_2 широке розповсюдження та використання без рекламаціїй;

- однак, ситуація суттєво змінилася через появу на ринку вогнезахисних матеріалів відповідача, який спочатку ознайомився з особливостями ринку вогнезахисних матеріалів, уклавши з позивачем договір поставки вогнезахисного матеріалу в тарі з позначенням торгової марки "ІНФОРМАЦІЯ_1 та сертифікатом відповідності;

- у подальшому відповідач вийшов на тендер з Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" на поставу вогнезахисного складу з використанням у документах торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1 без відома та згоди позивача;

- 02.01.2014 між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" за результатами тендеру укладено договір № 06/600-66 на придбання матеріальних ресурсів, зокрема, вогнегасного матеріалу під торговою маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1;

- 09.04.2014 відповідач уклав контракт № 09/04 на придбання від приватного підприємця ОСОБА_5 (м. Курськ, Росія) 13 150 кг вогнезахисного матеріалу виробництва Товариство з обмеженою відповідальністю "А+В Балтика";

- 12.05.2014 цей товар був ввезений в Україну через Сумську митницю без згоди позивача на використання його товарного знаку, який розміщався на тарі з попереджувальним маркуванням великою латинською літерою R, обведеною колом (засвідчення про наявність товарного знаку);

- 27.05.2014 позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" з листом щодо необхідності перевірки джерел походження і захисту належного рівня якості поставленої продукції;

- як у подальшому з'ясував позивач, відповідач надав Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" неналежну копію сертифіката відповідності, яким захищається якість складу продукції під торговою маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1;

- описані обставини з великою достовірністю свідчать про те, що відповідач діяв усвідомлено та навмисно з метою введення в господарський обіг товару під чужою торговою маркою і внаслідок таких незаконних дій відповідач фактично витіснив позивача з частини попиту Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" в цій продукції, що дозволило йому отримати дохід в особливо великому розмірі. Відповідачу вдалося зекономити кошти на введенні торгової марки, маркетингових дослідженнях та багато чого іншого, необхідного для збереження високої якості вогнезахисної продукції та формування інтересу споживачів. Такі дії відповідача призвели до зміщування його діяльності з діяльністю позивача, сформувавши уявлення споживачів про дійсну ціну продукції, якість та умови її використання, ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промат Україна";

- факт застосування відповідачем у діловій документації знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 вбачається з ділової документації про поставку товарів Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", а саме: власноручного засвідчення генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та підтверджується спеціальним дослідженням, проведеним Інститутом інтелектуальної власності Національного університету "Одеська юридична академія" в м. Києві.

У клопотанні про уточнення підстав позову від 06.12.2016 № 192 позивач просив суд приділити особливу увагу наступним тезам, які є додатковими поясненнями і прямо впливають на розгляд справи:

- назва матеріалу: вогнезахисний склад "СТВ";

- загально "признана" на ринку України та відповідно до нормативної документації назва матеріалу: вогнезахисний склад "ІНФОРМАЦІЯ_1;

- спрощена назва матеріалу у споживачів та в документації загального характеру: вогнезахисний склад "ІНФОРМАЦІЯ_1 (без позначення ®);

- період початку "продаж" на ринку України: квітень 2007 року. Саме з квітня 2007 року позивач здійснював комплекс робіт та дій з просування матеріалу на ринку (неодноразова сертифікація й отримання висновків Державної санітарно-епідеміологічної служби України, маркетингові заходи, технологічний супровід на підтримка споживачів, консультативні послуги, проектні послуги (розрахунок витрат матеріалу в залежності від особливостей будівельних конструкцій та технології нанесення, встановлення меж вогнестійкості, втрат матеріалу тощо), забезпечення нормативно-технічною документацією.

Підсумовуючи всі описані доводи і міркування та посилаючись на ч. 2 ст. 133 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції "по правам людини та основоположних свобод", ст. 22, 432, 495 Цивільного кодексу України, ст.ст. 157, 225 Господарського кодексу України, п. 4 ст. 5, п. 4, п. 5, п. 3 ч. 6 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати порушеними зі сторони відповідача його прав на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом № НОМЕР_1 шляхом незаконного використання; стягнути з відповідача 1 127 500,00 грн., отриманих внаслідок порушення інтелектуальної власності; опублікувати в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" та змісту судового рішення щодо такого порушення.

Проаналізувавши доводи позивача та вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позову з мотивів їх необґрунтованості, недоведеності та безпідставності.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 25.06.2009 в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було зареєстровано знак для товарів і послуг за заявкою m2007 13783 від 17.08.2007 з графічним зображенням, позначеним на письмі "ІНФОРМАЦІЯ_1" (том 1 стор. 15) за класом 2 та 19, про що видано відповідне свідоцтво № НОМЕР_1. Власником знак вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "А+В" Укрвїна" (вул. Чапаєва/Франка, 2/16, прим. 44, м. Київ, 01030 (UA).

Згідно з випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.01.2013 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 24.12.2012 № 13893 відбулася передача права власності на знаки для товарів і послуг класів 2, 19, 35 від Товариства з обмеженою відповідальністю "А+В" Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК "А плюс В Україна" як правонаступнику власника свідоцтв України № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 згідно з договором про передачу права власності на знаки ля товарів і послуг від 02.11.2012.

Позивач не подав суду документів на підтвердження зміни свого найменування від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК "А плюс В Україна", а тому встановлюючи такий факт, суд керувався сукупністю наявних у справі матеріалів. Так, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що державна реєстрація новоутвореної шляхом створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК "А плюс В Україна", ідентифікаційний код 37472303, відбулася 10.02.2011.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14.05.2013 відбулася реєстраційна дія "зміна додаткової інформації про юридичну особу. Внесення змін до відомосте про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами до установчих документів"; 28.05.2013 - "зміна видів діяльності" Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК "А плюс В Україна", ідентифікаційний код 37472303.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна", ідентифікаційний код 37472303 як юридична було зареєстроване 10.02.2011 і враховуючи відомості, що містяться в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТК "А плюс В Україна" є однією і тією ж самою юридичною особою, яка змінила найменування.

29.07.2013 позивач та відповідач уклали договір довгострокової поставки № 29/07-01, за умовами якого позивач зобов'язався протягом 2013 року поставляти відповідачеві вогнезахисні матеріали, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його.

Як слідує з матеріалів справи, за цим договором позивач поставив відповідачеві у липні та жовтні 2013 року вогнезахисний склад у відрах ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною кількістю 650 кг на суму 45 499,80 грн.

02.01.2014, за наслідками тендеру на поставку будівельних матеріалів, відповідач в якості постачальника та Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" в якості покупця уклали договір на придбання матеріально-технічних ресурсів № 06/600-66. Згідно з указаним договором та специфікаціями до нього відповідач зобов'язався поставити Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", серед іншого, вогнезахисні матеріали, зокрема, вогнезахисний склад ІНФОРМАЦІЯ_1 у кількості 13 750 кг ТУ 5768-014-66959951-2011.

09.04.2014 відповідач уклав з приватним підприємцем ОСОБА_5 договір на поставку з Російської Федерації вогнезахисного складу "ІНФОРМАЦІЯ_1", який у свою чергу ОСОБА_5 закупив у виробника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК А плюс В" (юридична особа за законодавством Російської Федерації).

Цей товар був ввезений на митну територію України у травні 2014 року, що підтверджується належним чином засвідченою копією митної декларації, приєднаної до матеріалів справи, маркований як препарати вогнезахисні, які використовуються у будівництві: вогнезахисний состав "ІНФОРМАЦІЯ_1 - 13 750 кг ТУ 5768-014-66959951-2011, що є суспензією газоутврвюючих і піноутроворюючих наповнювачів з цільовими добавками в синтетичному плівкоутворювальному розчині.

Як вказує позивача та підтвердив відповідач під час розгляду справи, зазначений товар був придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" для поставки Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" за договором від 02.01.2014 з підтвердженням відповідності такого товару необхідним стандартам та вимогам якості за сертифікатом відповідності НОМЕР_2

Сертифікат відповідності НОМЕР_2 був виданий Державним центом сертифікації Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Товариству з обмеженою відповідальністю "А+В Балтика" (Росія), терміном з 04.12.2012 до 14.02.2017 на продукцію його власного виробництва: вогнезахисна речовина (суміш для вогнезахисного покриття) "ІНФОРМАЦІЯ_1, що спочується для сталевих конструкцій (діапазон товщини покриву від 0,18 мм до 1,21 мм, діапазон коефіцієнтів перерізу сталевої конструкції від 68 м -1 до 350 м -1 ).

У зв'язку з неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" грошових зобов'язань з оплати вартості товару за договором від 02.01.2014, відповідач звертався до суду з позовом про стягнення боргу.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 08.11.2016 № 486-6 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" було визнане таким, що вчинило порушення, передбачене ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді дискредитації суб'єкта господарювання шляхом поширення неправдивих відомостей про якість та походження вогнезахисного складу "ІНФОРМАЦІЯ_1", який постачався Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" відповідно до договору від 02.01.2014 № 06/600-66 на придбання матеріально-технічних ресурсів, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь". Антимонопольним комітетом України було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна", надіславши Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" листи від 27.05.2014 № 109 та від 13.11.2014 № 200, поширило неправдиві відомості про якість та походження вогнезахисного складу "ІНФОРМАЦІЯ_1", який відповідач постачав Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", тобто дискредитував суб'єкта господарювання.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджує, що відповідач порушив його права на товарний знак, незаконно його використавши, а тому неправомірно отримав прибуток, що міг належати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промат Україна". Тобто, правильне вирішення заявленого спору потребує встановлення чи спростування фактів порушення відповідачем прав позивача на об'єкти інтелектуальної власності.

Встановлені судом обставини справи не дають підстав вести мову про те, що відповідач використав належний позивачеві товарний знак, порушив права позивача та діюче законодавство, адже доказів на підтвердження таких фактів суду подано не було, адже відповідач не маркував спірний товар належним позивачеві знаком для товарів і послуг та не використовував його будь-яким забороненим способом.

Так, судом було встановлено, що відповідач законним шляхом придбав та ввіз на митну територію України промислові товари, які у подальшому стали предметом договору поставки, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" за наслідками оголошеного тендеру.

Такі товари були куплені відповідачем у виробника - Товариства з обмеженою відповідальністю "А+В Балтика", реалізацією продукції якого в Україні займається позивач, стверджуючи, що він є ексклюзивним її дистриб'ютором. Разом з тим, діюче законодавство не визначає такі дії як порушення прав інтелектуальної власності.

Знаки для товарів і послуг віднесені законодавцем до об'єктів інтелектуальної власності згідно з ст. 420 Цивільного кодексу України та Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 5 цього ж Закону право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

За приписами ч. 4 ст. 16 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Як передбачено ч. 6 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється, зокрема, на використання знака для товару, введеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, серед іншого, у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.

Таким чином, у випадку введення товару з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг власником цієї марки наступний перепродаж цього товару вже не потребує дозволу власника цієї марки та не може бути ним обмежений або заборонений за умови дотримання особами, що здійснюють подальший перепродаж товару, вимог щодо незмінності якості цього товару.

У теорії виділяють три підходи до принципу вичерпання прав: міжнародний, регіональний та національний.

Міжнародний принцип вичерпання прав зводиться до права власника забороняти використання торговельної марки, що вичерпується після продажу товару, незалежно від того, в якій з країн товар було введено в цивільний обіг (тобто у випадку введення товару з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг у будь-якій країні власником цієї торговельної марки, наступний перепродаж цього товару на території будь-якої іншої країни, де його права також охороняються, вже не може бути ним обмежений або заборонений).

Згідно з регіональним принципом вичерпання прав право власника торговельної марки забороняти її використання вичерпується на території певного регіону після того, як товари були введені в цивільний обіг на території іншого регіону (діє в країнах, які пов'язані регіональною угодою).

Національний принцип вичерпання прав передбачає вичерпання прав для кожної країни окремо (навіть якщо товари вже були введені в обіг на території інших держав, їх імпорт та продаж на території держави, яка слідує національному принципу вичерпання прав, може здійснюватися лише за згодою власника торговельної марки або уповноваженої ним особи).

Вибір конкретного принципу вичерпання прав належить до компетенції законодавця та має бути зафіксований у законі.

Приписи ч. 6 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не пов'язують вичерпання прав власника торговельної марки з введенням ним товару (або за його згодою) в цивільний оборот виключно на території України. Отже, введення власником торговельної марки (або за його згодою) товару під відповідним знаком для товарів і послуг у цивільний оборот може бути здійснено і на території іншої держави (держав), після чого власник не може обмежити або заборонити наступний перепродаж цього товару на території іншої країни, де його права також охороняються (у тому числі на території України). Зазначене, за відсутності територіальних обмежень, дає підстави стверджувати про існування в Україні міжнародного підходу до вичерпання прав.

Отже, особа, яка ввела у цивільний оборот вогнезахисний склад "ІНФОРМАЦІЯ_1 (або ж "ІНФОРМАЦІЯ_1 - у документації, наданій сторонами, використовується обидва позначення) на території будь-якої іншої держави, не має права заперечувати проти використання без згоди позивача зареєстрованого знака під час пропонування до продажу такого товару на території України.

Товар, випущений у цивільний оборот Товариством з обмеженою відповідальністю "А+В Балтика" має власний сертифікат відповідності для його обігу в Україні та власний, зареєстрований на території Росії знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_4 за класами 2 та 19, відомості про який є загальнодоступними - http://www.1.fips.ru/fips_servl/fips_servlet.

У випадку спірних правовідносин сторін позивач тим більше не має права забороняти використовувати цей знак для товарів в послуг, оскільки його права на нього не розповсюджуються (свідоцтвом від 25.6.2009 № НОМЕР_1 засвідчуються права позивача на знак "ІНФОРМАЦІЯ_1", де перед написом міститься графічне зображення (том справи 1 стор. 15).

Твердження позивача про застосування відповідачем у діловій документації знаку позивача для товарів і послуг через наявність на сертифікаті відповідності НОМЕР_2 рукописного тексту є безпідставними та видаються хибним уявленням, адже копія такого сертифікату не є діловим документом, виготовленим відповідачем та відповідач не наносив на його об'єкт права інтелектуальної власності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Посилаючись у поданому позові на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітера" своїми недобросовісними діями порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промат Україна" не подає суду жодних фактичних даних на підтвердження факту виробництва відповідачем товарів чи надання послуг із застосуванням торговельного знаку, щодо якого позивачем отримано свідоцтво, починаючи з моменту його видачі та до теперішнього часу. Тому розміщення словесного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" без вироблення позивачем товарів та надання послуг, для яких зареєстровано товарний знак, не може викликати у споживачів асоціації цього позначення з товарами та послугами позивача.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відхиляючи позовні вимоги, суд критично ставиться до способу захисту порушеного права, обраного позивачем, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва.

Статтею 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушеного права у господарському суді як визнання права на товарний знак порушеним.

Також, законодавець не передбачає такого способу захисту порушеного права як стягнення доходу, отриманого внаслідок порушеного права.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, ст. 225 Господарського кодексу України включає вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Під час розгляду спору позивач не довів суду наявності таких умов застосування даного виду відповідальності до відповідача, а більше того, не довів протиправної поведінки відповідача, тобто, існування самих підстав для заявлення вимог про відшкодування збитків.

Виходячи з положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта доданих до матеріалів справи документів в якості доказів і посилання позивача до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги відхиляється повністю, а судові витрати у справі покладаються на позивача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 07.11.2017 р.