Рішення

від 01.11.2017 по справі 910/14414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017Справа №910/14414/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МАРЕ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР";

про: стягнення 640.639,60 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Матросов О.О. - за довіреністю від 22.08.2017 № б/н;

відповідача: Яценко В.С. - за довіреністю від 03.04.2017 № 1996/1.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МАРЕ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 640.639,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, як правонаступником приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", порушено грошове зобов'язання за укладеним між публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ" кредитним договором від 04.02.2015 № 1ВД, в частині сплати комісійної винагороди за управління кредитом в сумі 640.639,60 грн., право вимоги за яким в подальшому перейшло до позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14414/17. Розгляд справи призначено на 02.10.2017.

Відповідач скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що останній не є та ніколи не був правонаступником приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ". Також відповідач не є стороною за укладеним між публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ" кредитним договором від 04.02.2015 № 1 ВД. Крім того, позивач не був створений внаслідок іншого суб'єкту господарювання, тим більше не був наслідком поділу, виділення, перетворення приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ".

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 02.10.2017 продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд даної справи на 01.11.2017.

В судовому засіданні 01.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК", як кредитодавцем, та приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", як позичальником, укладено кредитний договір від 04.02.2015 № 1ВД (далі - Кредитний договір), відповідно до предмету якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 4.566.000,00 дол. США за графіком, наведеним у таблиці 1, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати та повернути кредитодавцю кредит на умовах та в строки/терміни, визначені Кредитним договором, але не пізніше 31.07.2018, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені Кредитним договором (п. 1.1, 1.1.1 Кредитного договору).

Пунктом 3.1.1 Кредитного договору визначено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 10,5 % річних.

Положеннями п. 3.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісійну винагороду за управління кредитом в розмірі 640.639,60 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОПРІО", як новим кредитором, приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", як боржником, та публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК", як первісним кредитором укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитним договором та прав вимоги за договорами забезпечення від 30.03.2015 (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 29.07.2016 № 1) (далі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до предмету якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимог ціну договору у порядку та строки встановлені цим договором (п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги визначено, що розмір заборгованості боржника за Кредитним договором становить:

- за основним боргом - 4.566.000,00 дол. США;

- за процентами - у сумі нарахованих та несплачених процентів на день підписання акту приймання-передачі права вимоги, відповідно до п. 3.1.3 цього договору;

- за комісією (за управління кредитом) в розмірі 640.639,60 грн.

Положеннями п. 3.1.3 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього договору, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за Кредитним договором, про що між первісним кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги, що є невід'ємною частиною цього договору.

Так, між сторонами Договору про відступлення права вимоги, на виконання п. 3.1.3 останнього, складено акт приймання-передачі права вимоги від 13.09.2016, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МАРЕ", як фактором (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОПРІО", як клієнтом, укладено договір надання послуги з факторингу від 07.06.2017 № МАР-07062017-Ф/2 (далі - Договір факторингу), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1.250,00 грн. в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити позивачу своє право грошової вимоги за Кредитним договором, із урахуванням всіх змін, додатків та додаткових угод до боржника (приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ") в розмірі 141.352.283,24 грн. (п. 1.1 Договору факторингу).

Пунктом 1.1.4 Договору факторингу визначено, що одночасно та разом із правом грошової вимоги до позивача переходить право на нарахування та стягнення будь-яких процентів, які передбачені Договором, право грошової вимоги на підставі якого відступається за цим Договором, а також штрафних санкцій за порушення боржником умов Кредитного договору, інфляційних втрат та 3 % річних від суми простроченої заборгованості.

Між сторонами Договору факторингу, в підтвердження переходу права вимоги, підписані та скріплені відбитками їх печаток, додатки, а саме: додаток від 07.06.2017 № 1 "перелік вимог" та додаток від 07.06.2017 № 2 "порядок відступлення вимог".

Таким чином позивач, на підставі Договору факторингу набув право вимоги до приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ" за Кредитним договором, зокрема, по сплаті комісійної винагороди за управління кредитом в розмірі 640.639,60 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОПРІО" Договір факторингу за своєю правовою природою є договором факторингу.

Частиною 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Постановою господарського суду Чернігівської області від 08.09.2016 у справі № 927/783/16 приватне акціонерне товариство "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ" (ідентифікаційний код: 21670779) визнано банкрутом.

Позивач вказує, що 16.08.2017 з офіційного сайту світового банку , до групи якого входять - міжнародний банк реконструкції та розвитку, міжнародна асоціація розвитку, міжнародна фінансова корпорація та ін.., дізнався, що правонаступником приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ" є товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-ІНТЕГРАТОР" (ідентифікаційний код: 31091208) (далі - відповідач).

Позивачу стало відомо, що протягом 2014-2015 до відповідача перейшли торгівельні марки, актив, колишній апарат працівників, спільні бізнес-партнери та спільні бізнес-зв'язки, що свідчить про перехід прав і обов'язків (правонаступництво).

Також позивач вказує, що з відкритих джерел (сайт державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ") вбачається, що на відповідача були переоформлені наступні торгові марки: ІТ-клуб, ІТ-освіта, SMB, СМБ, Prime PC, Prime Storage, Prime Server, PRIME, ПРАЙМ, IT-інтегратор, ІТ-інтеграція, інтеграція інформаційних технологій, інтегратор інформаційних технологій та ін.

Спір між сторонами судового процесу виник, на думку позивача, внаслідок порушення відповідачем, як правонаступником приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", грошового зобов'язання за Кредитним договором, в частині сплати комісійної винагороди за управління кредитом в сумі 640.639,60 грн., право вимоги за яким в подальшому перейшло до позивача.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Приписами частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Із зазначеної норми вбачається, що правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов'язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують та створенням нових господарських організацій - правонаступників.

Положеннями статті 107 Цивільного кодексу України, визначений порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

В частині 3 статті 107 Цивільного кодексу України, містяться однакові вимоги щодо форми передавального акту та розподільчого балансу: вони повинні бути затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відтак, правонаступництво виникає внаслідок реорганізації юридичної особи, при цьому юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації).

Відповідач не був створений внаслідок реорганізації іншого суб'єкту господарювання (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) та не був наслідком поділу, виділення, перетворення приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", а права та обов'язки останнього не були передані відповідачу за актом або розподільчим балансом, у разі складання яких мав би місце перехід прав та обов'язків.

Відповідач створений та зареєстрований 05.12.2000 під назвою - товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ" (ідентифікаційний код: 31091208), який на даний час не змінювався.

В подальшому, загальними зборами учасників відповідача назву товариства змінено на назву "ІТ-ІНТЕГРАТОР".

Таким чином, відповідач не може вважатись правонаступником приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ".

Відповідач придбав право вимоги за двома діючими договорами приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", а саме - договір з публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" від 19.11.2015 та публічним акціонерним товариством "СЕБ КОРПОРАТИВНИЙ БАНК" від 07.09.2016 шляхом укладення угод про заміну сторони в зобов'язаннях. Однак, внаслідок укладання таких угод відповідачу не перейшли зобов'язання приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", а було набуто право вимоги до боржників за вже виконану роботу та набуття таких прав відбулося на принципах оплатності за такі права.

В свою чергу, перехід прав на знаки для товарів і послуг до відповідача відбувся не внаслідок правонаступництва, а на підставі окремих господарських договорів за плату, відповідно до яких знаки для товарів і послуг були товаром, які було придбано на підставі оплатного правочину, що не може вважатися правонаступництвом в розумінні закону.

Також правонаступництвом не може вважатись наявність у штаті відповідача колишніх працівників приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ", оскільки питання працевлаштування таких осіб відбувалось на підставі окремих трудових договорів на загальних засадах.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 листопада 2017 року

Суддя С.В. Балац