Рішення

від 02.11.2017 по справі 910/15435/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017Справа № 910/15435/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства Шепетівський ремонтний завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Орніт ЛТД

про стягнення 46 587,34 грн.

за участю представників:

від позивача: Рева Ю.О. - представник за довіреністю № 8 від 24.04.2017 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство Шепетівський ремонтний завод (далі - ДП Шепетівський ремонтний завод , позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Орніт ЛТД (далі - ТОВ Орніт ЛТД , відповідач) про стягнення 46 587,34 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у порушення досягнутої сторонами домовленості відповідач не виконав належним чином свого зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ Орніт ЛТД виник обов'язок повернути грошові кошти, отримані за частину непоставленого товару.

У позові ДП Шепетівський ремонтний завод просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 27 997,20 грн., пеню в розмірі 16 630,34 грн. та 1 959,80 грн. штрафу, а всього - 46 587,34 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду невідома, причини його неявки та ненадання доказів судом визнані неповажними.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що ДП Шепетівський ремонтний завод , як покупець, та ТОВ Орніт ЛТД , як постачальник, мали намір укласти 01.12.2014 р. договір поставки № 12.

З цією метою позивач - ДП Шепетівський ремонтний завод направив на адресу відповідача - ТОВ Орніт ЛТД примірник вищевказаного договору, засвідчений підписом його уповноваженої особи, а також печаткою підприємства, проте, відповідач підписаний зі свого боку примірник договору поставки № 12 від 01.12.2014 р. йому не повернув, незважаючи на звернення позивача (лист вих. № 1045 від 11.05.2015 р.).

У подальшому відповідач факсограмою передав позивачу копію підписаного примірника зазначеного договору.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач склав та надав позивачу рахунки на оплату № 116 від 02.12.2014 р., № 122 від 22.12.2014 р. та № 9 від 16.02.2015 р. для оплати товару, що мав бути поставлений позивачу.

Позивач на виконання вищевказаних рахунків сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 59 184,78 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ДП Шепетівський ремонтний завод від 05.12.2014 р. та 23.12.2014 р., а також платіжним дорученням № 209 від 19.02.2015 р.

Проте, відповідач поставив позивачу лише частину оплаченого ним товару загальною вартістю 31 187,58 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-0000081 від 05.12.2014 р., № РН-0000082 та № РН-0000083 від 12.12.2014 р., № РН-0000089 від 29.12.2014 р., № РН-0000088 від 29.12.2015 р., № РН-0000032 від 11.05.2016 р.

Таким чином, ТОВ Орніт ЛТД не виконало поставку оплаченого позивачем товару на суму 27 997,20 грн. (59 184,78 грн. - 31 187,58 грн.).

У зв'язку з цим, 31.07.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 1883 від 28.072017 р.) здійснити поставку оплаченого товару або повернути попередню оплату в розмірі 27 997,20 грн. протягом семиденного строку від дня отримання вказаної вимоги. Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 7242 від 31.07.2017 р. (поштове відправлення № 3040509044140).

Проте, ТОВ Орніт ЛТД відповіді на вимогу не надало, зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару не виконало, повернення грошових коштів позивачу не здійснило.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору, а дії сторін щодо направлення рахунків на оплату товару, їх оплати та поставки частини оплаченого товару засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Як вже встановлено судом, 31.07.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку оплаченого товару або повернути сплачені грошові кошти, але ця вимога не була вручена відповідачу під час доставки (02.08.2017 р.) та 15.08.2017 р. була направлена підприємством поштового зв'язку у зворотному напрямку, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта (поштове відправлення № 3040509044140).

Враховуючи такі обставини та зважаючи на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на момент розгляду та вирішення судом даного спору - настав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, що підтверджують поставку ним товару позивачу або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач доказів, які б свідчили про повернення ним грошових коштів за оплачений і непоставлений товар позивачу або спростовували б доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 27 997,20 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 630,34 грн. та штраф у сумі 1 959,80 грн., право на стягнення яких обґрунтовував положеннями ст. 231 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вже встановлено судом, відповідач поставив позивачу лише частину оплаченого позивачем товару, отже, допустив неналежне виконання та порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення строків виконання такого зобов'язання, як недопоставка та/або несвоєчасна поставка товару (його партії). Проте, як свідчать матеріали справи, позивач відмовився від виконання відповідачем його обов'язку поставити товар та просив повернути аванс.

За таких обставин, суд вважає, що встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення пені або штрафу, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 р. у справі № 908/2603/13).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства Шепетівський ремонтний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю Орніт ЛТД про стягнення 46 587,34 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орніт ЛТД (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, будинок 13, ідентифікаційний код 19134231) на користь Державного підприємства Шепетівський ремонтний завод (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Гагаріна, будинок 10, ідентифікаційний код 08396724) основний борг у сумі 27 997 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 961 (дев'ятсот шістдесят одна) грн. 54 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 2 листопада 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 7 листопада 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.