Рішення

від 07.11.2017 по справі 917/1740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017р. Справа № 917/1740/17

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м.Миргород, Полтавська область, 37600

до Миргородського громадського формування з охорони громадського порядку "Оберіг", вул.Гоголя, 64, Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 5 825,06 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1305 від 28.09.2017 року

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 29 205,75 грн. заборгованості, у тому числі 3 949,33 грн. основного боргу, 217,66 грн. 3% річних, 828,92 грн. інфляційних, 829,15 грн. пені за договором про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води №128/1 від 28.10.2015 року.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати за спожиті послуги теплопостачання, внаслідок чого виник борг та відповідачу нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює відсутність позивача як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (позивач, виконавець) та Миргородським громадським формуванням з охорони громадського порядку "Оберіг" (відповідач, споживач) укладено Договір про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води № 128/1 від 28.10.2015 року для опалення нежитлового приміщення, за адресою: м.Миргород, вул.Гоголя, 64.

Відповідно до п. 1.1 договору №315 та договору №324 виконавець взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві послуги теплопостачання у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а споживач зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати одержані послуги теплопостачання за діючими тарифами в терміни, передбачені цим договором та додатками, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.3. договору сторони домовились, що тариф за гігакалорію у відповідному періоді споживання послуг теплопостачання встановлюється на рівні тарифів, затверджених в установленому чинним законодавством порядку. У разі зміни тарифів сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожиті послуги теплопостачання за новими тарифами з дати застосування цих тарифів. Виконавець зобов'язується сповістити споживача про зміну тарифів в 15-денний термін після офіційного оприлюднення в засобах масової інформації, без внесення додаткових змін до цього договору щодо строків їх введення та розмірів.

Так, Постановою НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. визнано такою, що втратила чинність Постанову НКРЕКП №1071 від 31.03.2015р. та з 01.05.2015р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1755,89 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.

Постановою НКРЕКП №2690 від 29.10.2015р. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. та з 01.11.2015р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1694,52 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.

У пункті 4.2. договору сторони визначили, що розрахунки проводяться після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг, шляхом перерахування до останнього числа поточного звітного місяця споживачем грошових коштів у сумі вказаній у рахунку.

Згідно п.4.3. договору кількість теплової енергії, спожитої у звітному періоді визначається на підставі актів зняття показників теплового лічильника, які знімаються та фіксуються у порядку, визначеному п.4.5.2.3 договору. У разі відсутності приладів обліку обсяги споживання теплової енергії визначаються розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Позивач вказує, що на виконання умов договору за період з 01.10.2015р. по 01.01.2016р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на потреби опалення.

В підтвердження факту передачі теплової енергії позивачем надані акти прийому-передачі теплової енергії.

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги повністю не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість по договору в сумі 3 949,33 грн., яку і просить стягнути позивач.

Також позивачем на підставі п.4.9, п. 7.3. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу за договором про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води пеню в сумі 829,15 грн. за періоди: з 01.12.2015 року по 01.07.2016 року (за зобов'язаннями за листопад 2015 р.), з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року (за зобов'язаннями за грудень 2015 року); 3% річних в сумі 217,66 грн. за періоди: з 01.12.2015 року по 17.10.2017 року (за зобов'язаннями за листопад 2015 р.), з 01.01.2016 року по 17.10.2017 року (за зобов'язаннями за грудень 2015 року); інфляційних в сумі 828,92 грн. за періоди: грудень 2015 року - вересень 2017 року (за зобов'язаннями за листопад 2015 року); січень 2015 року -вересень 2017 року (за зобов'язаннями за грудень 2015 року).

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору за період з 01.10.2015р. по 01.01.2016р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на потреби опалення. Факт отримання теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії .

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 3 949,33 грн.

В процесі розгляду справи відповідач надані позивачем докази, розрахунок кількості і вартості спожитої відповідачем теплової енергії і розрахунок боргу не спростував.

За даних обставин, в частині вимог про стягнення 3 949,33 грн. основного боргу позовні вимоги підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем умов п. 4.2. договору, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу пеню в сумі 829,15 грн. за періоди: з 01.12.2015 року по 01.07.2016 року (за зобов'язаннями за листопад 2015 р.), з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року (за зобов'язаннями за грудень 2015 року); 3% річних в сумі 217,66 грн. за періоди: з 01.12.2015 року по 17.10.2017 року (за зобов'язаннями за листопад 2015 р.), з 01.01.2016 року по 17.10.2017 року (за зобов'язаннями за грудень 2015 року); інфляційних в сумі 828,92 грн. за періоди: грудень 2015 року - вересень 2017 року (за зобов'язаннями за листопад 2015 року); січень 2015 року -вересень 2017 року (за зобов'язаннями за грудень 2015 року).

Судом перевірено нараховані позивачем 3% річних, інфляційні та пеню, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Миргородського громадського формування з охорони громадського порядку "Оберіг" (вул.Гоголя, 64, Миргород, Полтавська область, 37600, код 39189528) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (пров. Луговий, 11, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область,37600, ідентифікаційний код 25682207) 3 949,33 грн. основного боргу, 217,66 грн. 3% річних, 828,92 грн. інфляційних,829,15 грн. пені, 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2017 року

Суддя Киричук О.А.