Рішення

від 07.11.2017 по справі 926/2749/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" листопада 2017 р. Справа № 926/2749/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» , с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 басейнове управління водних ресурсів, м. Чернівці

про стягнення боргу в сумі 37024,58 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - ОСОБА_2, дов. № 10-08-04971 від 13.12.2016 р.

Відповідача - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди № 532 від 21.03.2016 р. нерухомого майна в сумі 14732,83 грн., у тому числі 4440,76 грн. орендної плати, 27,37 грн. пені, 3,28 грн. три проценти річних та 10261,42 грн. неустойки за неповернення орендованого приміщення.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після дострокового розірвання договору оренди майна відповідач не повернув по акту орендоване нерухоме майно в установлений строк та не сплатив орендну плату за користування майном по день його фактичного повернення, у зв'язку з чим позивач має право вимагати сплати боргу з орендної плати та пені і 3% річних за період прострочення платежу, а також неустойки в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Провадження у справі порушено ухвалою від 04.09.2017 р., до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_1 басейнове управління водних ресурсів, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 14.09.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано провести звірку розрахунків з відповідачем та надати додаткові документи і розрахунки суду, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування, довідку з ЄДРПОУ.

Ухвалою від 14.09.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 28.09.2017 р. у зв'язку з неявкою представників сторін і третьої особи та невиконанням вимог ухвали суду від 04.09.2017 р.

Ухвалою від 28.09.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 19.10.2017 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов та відсутністю відомостей про вручення ТОВ «Старожадівський цегальний завод» ухвали суду від 14.09.2017 р.

У зв'язку тим, що згідно наказу голови суду від 12.10.2017 р. № 36-аг суддя Ковальчук 19.10.2017 р. перебуватиме у відрядженні, ухвалою від 12.10.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні перенесено на 24.10.2017 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 24.10.2017 р. представник позивача подав заяву від 23.10.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути 26273,16 грн., у тому числі 25876,22 грн. основного боргу, 791,92 грн. пені та 95,02 грн. 3% річних, у зв'язку з чим та за клопотанням представника відповідача ухвалою від 24.10.2017 р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 07.11.2017 р.

У судове засідання 07.11.2017 р. представники відповідача і третьої особи не з'явилися без повідомлення причин неявки, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки всіх учасників провадження належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання, що підтверджується підписами представників у протоколі судового засідання від 24.10.2017 р. (а.с. 104).

Письмового відзиву на позов відповідач не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2017 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що судове рішення про розірвання укладеного з відповідачем договору оренди і зобов'язання повернути приміщення з оренди скасовано вищестоящим судом, тому на стягненні неустойки за неповернення майна з оренди не наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2017 р. проти існування заборгованості зі сплати орендної плати не заперечував, подав для долучення до матеріалів справи докази часткового погашення боргу.

У судовому засіданні 07.11.2017 р. представник позивача подав докази на підтвердження часткової сплати боргу відповідачем, просив стягнути решту боргу, пеню і 3% річних.

Враховуючи, що заяви про відмову від позову в частині вимог про стягнення 10261,42 грн. неустойки за неповернення орендованого приміщення позивач не подавав, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.10.2017 р. суд визначив ціну позову в розмірі 37024,58 грн., що включає 25876,22 грн. основного боргу, 791,92 грн. пені, 95,02 грн. 3% річних та 10261,42 грн. неустойки, і в межах цих вимог розглянув дану справу.

Заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

21 березня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» було укладено договір оренди № 532 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 13-16).

Відповідно до цього договору позивач - орендодавець, передав, а відповідач - орендар, прийняв у строкове платне користування будівлю складу (літ. А) (реєстровий номер 34519322.6.ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м, розміщену за адресою м. Чернівці, вул. Зарожанська,5-Б, що перебуває на балансі Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів, мета передачі майна в оренду - розміщення складу зберігання великотоннажної техніки. Фактична передача будівлі в оренду відповідачеві підтверджується актом приймання-передачі від 21.03.2016 р. (а.с. 17).

За умовами вказаного договору оренди № 532 від 21.03.2016 р.:

- у разі припинення цього договору майно повертається орендарем протягом 3-х робочих днів балансоутримувачеві за актом приймання-передавання (п. 2.4);

- орендна плата становить без ПДВ на базовий місяць розрахунку (грудень 2015 р.) у сумі 12962,58, за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачеві у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 місяця наступного за звітним (пп. 3.1, 3.3, 3.5);

- у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно (п. 3.11);

- орендар зобов'язаний: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачеві незалежно від результатів своєї господарської діяльності (п. 5.3); у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані … (п. 5.10) та сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені за весь період оренди по день фактичного повернення майна балансоутримувачу по акту приймання-передавання (п. 5.15);

- у разі якщо орендар не виконує обов'язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендодавцю неустойку без обмеження будь-якими строками у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна (п. 9.3);

- договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 21 березня 2016 р. по 19 березня 2019 р. включно (п. 10.1).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 р. у справі № 926/2689/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України до товариства з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 басейнове управління водних ресурсів, про розірвання договору оренди і стягнення заборгованості з орендної плати позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Старожадівський цегельний завод» на користь РВ ФДМУ по Чернівецькій області заборгованість з орендної плати у сумі 20251,84 грн., 664,57 грн. пені та 62,83 грн. 3% річних. Цим же рішенням розірвано договір оренди № 532 від 21.03.2016 р. нерухомого майна, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» , зобов'язано ТОВ «Старожадівський цегельний завод» в 10-ти денний термін після набрання рішенням законної сили звільнити та передати будівлю складу (літ. А) (реєстровий номер 34519322.6.ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м, розміщену за адресою м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5-Б, балансоутримувачу - Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів за актом приймання-передавання (а.с. 22-24). Дане рішення набрало законної сили 07.06.2017 р. після його перегляду Львівським апеляційним господарським судом (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р., а.с. 25-27).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.08.2017 р. у справі № 926/68/17 за позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 басейнове управління водних ресурсів, про стягнення 5578,66 грн. заборгованості з орендної плати позов задоволено з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнуто з ТОВ «Старожадівський цегельний завод» на користь РВ ФДМУ по Чернівецькій області 5048,38 грн. пені та 530,28 грн. 3% річних (а.с. 32-34).

Зі змісту названих судових рішень та наданих позивачем виписок про надходження орендної плати (а.с. 62-66) випливає, що станом на 31.05.2017 року відповідач погасив заборгованість по орендній платі перед позивачем.

Однак, як стверджує позивач у позові з урахуванням заяви від 21.09.2017 р. щодо описки в тексті позову (а.с. 44-45), відповідач не повернув майно з оренди по акту приймання-передавання балансоутримувачу - третій особі Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів, та не сплатив орендну плату за користування майном за червень 2017 року в сумі 4440,76 грн. з розрахунку: 6996,42 грн. (нарахована за червень 2017 р.) - 2555,66 грн. (переплата на 30.06.2017 р.) = 4440,76 грн. (а.с. 35, 62-66, 67).

Разом з тим, у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.10.2017 р. позивач і в судовому засіданні його представник повідомили, що постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 р. у справі № 926/2689/16 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Чернівецької області в частині дострокового розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити і передати орендовану будівлю балансоутримувачеві (а.с. 108-110).

Відповідно, Договір оренди № 532 від 21.03.2016 р. є чинним на час вирішення справи господарським судом, тому у ТОВ «Старожадівський цегельний завод» відсутній обов'язок повернути орендоване нерухоме майно його балансоутримувачеві - третій особі у справі, а в позивача немає підстав вимагати сплати передбаченої пунктом 9.3 договору та статтею 785 Цивільного кодексу України неустойки в сумі 10261,42 грн. за неповернення орендованого приміщення у разі припинення договору найму.

Враховуючи відсутність заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення неустойки за неповернення орендованого майна, у цій частині вимог у позові належить відмовити.

Дослідивши стан розрахунків між сторонами на підставі наявних у справі доказів, суд встановив, що відповідачеві нараховано орендної плати для перерахування до Державного бюджету (50%, п. 3.5 договору оренди № 532 від 21.03.2016 р.) за червень-вересень 2017 р. у розмірі 25598,07 грн. (4440,76 грн. за червень, 7010,42 грн. за липень, 7003,41 грн. за серпень, 7143,48 грн. за вересень).

Під час розгляду справи судом відповідач сплатив в рахунок погашення боргу кошти в розмірі 13120,00 грн., а саме: 17.10.2017 р. - 100,00 грн. і 24.10.2017 р. - 13020,00 грн. (а.с. 80, 81, 107).

Отже, судом установлено, що заборгованість відповідача з орендної плати за спірний період станом на день вирішення справи судом складає 12478,07 грн. (25598,07 грн. - 13120,00 грн.)

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України)

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» унормовано, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктами 3.5, 3.11, 5.15 договору оренди № 532 від 21.03.2016 р. передбачено, що орендар зобов'язаний сплатити орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%), а в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пеню за весь період оренди по день фактичного повернення майна балансоутримувачу по акту передачі-приймання.

Статтею 589 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Підставою припинення зобов'язання щодо сплати орендної плати за Договором оренди № 532 від 21.03.2016 р. визначено факт повернення орендованого майна по акту приймання-передавання (п. 3.11).

За приписами ст. 795 Цивільного кодексу України, яка поширюється на спірні правовідносини сторін, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, передбачене пунктами 3.5, 3.11, 5.15 Договору оренди № 532 від 21.03.2016 р. зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за користування орендованим майном не припинено, у ході розгляду справи суд установив неналежне виконання відповідачем цього зобов'язання, тому у позивача є правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 12478,07 грн. за період з червня по вересень 2017 року (50% від нарахованої, що підлягає зарахуванню до державного бюджету, з урахуванням часткової оплати в сумі 13120,00 гр.).

При цьому суд вважає за належне зазначити наступне.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати за червень-вересень 2017 року визначена в розмірі 25876,22 грн. шляхом індексації несвоєчасно сплаченої орендної плати у відповідності до п. 3.7 Договору оренди № 532 від 21.03.2016 р. (а.с. 89-90). Зазначеним пунктом договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначенному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Однак у цитованому пункті Договору не вказано, що розуміється під індексацією несвоєчасно перерахованої орендної плати, яким чином здійснюється ця індексація, який індекс повинен застосуватися у такому випадку.

Як видно з розрахунку позивача, індексація несвоєчасно сплаченої відповідачем орендної плати здійснена шляхом збільшення суми боргу на індекс інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1).

В абзаці 3 пункту 3.2 названої постанови пленуму ВГСУ роз'яснено також порядок визначення боргу з урахуванням індексу інфляції.

Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як видно з розрахунку позивача, індексація заборгованості відповідача з орендної плати проведена з порушенням встановленого порядку, тому суд самостійно визначив розмір здорожчання боргу на індекс інфляції, який згідно з розрахунком суду становить 224,50 грн. (а.с. 112). Отже, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період з урахуванням індексу інфляції та здійсненої відповідачем під час розгляду справи часткової оплати становить 12702,57 грн. (25598,07 грн. - 13120,00 грн. + 224,50 грн.) і в цій частині вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 3.7 Договору оренди № 532 від 21.03.2016 р. за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Також у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити кредитору 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені і 3% річних, суд встановив, що пеня в розмірі 791,92 грн. і 95,02 грн. 3% річних нараховані за період з 16.07.2017 р. по 19.10.2017 р. на проіндексовану на індекс інфляції заборгованість 25876,22 грн. за червень-вересень 2017 року.

Однак, за своєю правовою природою пеня як різновид неустойки, є наслідком невиконання боржником грошового зобов'язання (ст.ст. 611, 624 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» ). Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначалося, інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Отже, обов'язок боржника сплатити кредитору передбачені ст. 625 ЦК інфляційні втрати не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, тому пеня і три проценти річних не можуть нараховуватися на ту частину заборгованості, яка являє собою здорожчання основної заборгованості на індекс інфляції.

Таке можливо тоді, коли грошове зобов'язання зі сплати інфляційного здорожчання боргу виникло з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України). Стосовно такого випадку в п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Однак, в даній справі обов'язок відповідача сплатити інфляційне здорожчання заборгованості з орендної плати не є грошовим зобов'язанням, оскільки виникло у зв'язку з порушенням договірного зобов'язання, а не з рішення суду, тому на нарахований індекс інфляції ані пеня, ані три проценти річних нараховуватися не повинні.

Відтак, суд здійснив перерахунок пені і трьох процентів річних, нарахувавши їх за період з 18.07.2017 р. по 19.10.2017 р. на прострочені відповідачем місячні суми орендної плати за червень-вересень 2017 року з урахуванням здійснення часткової оплати 100,00 грн. 17.10.2017 р. та визначивши дати початку періодів прострочення кожної місячної суми орендного платежу у відповідності до вимог ст.ст. 251-255 Цивільного кодексу України.

Згідно з розрахунком суду підлягають стягненню пеня в розмірі 775,59 грн. та 3% річних в розмірі 93,06 грн., нараховані за період з 18.07.2017 р. по 19.10.2017 р. (а.с. 112).

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 12702,57 грн. проіндексованого на індекс інфляції основного боргу, 775,59 грн. пені та 93,06 грн. 3% річних, у частині вимог про стягнення 13120,00 грн. основного боргу провадження у справі належить припинити за відсутністю предмета спору, а в стягненні решти коштів: 10261,42 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, 53,65 грн. проіндексованого на індекс інфляції основного боргу, 16,33 грн. пені та 1,96 грн. 3% річних, - відмовити.

Інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, в ході судового розгляду справи не встановлено.

Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно обгрунтованим позовним вимогам (а.с. 112).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Старожадівський цегельний завод» (59017, с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 39879947) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21-А, ідентифікаційний код 21432643):

- 12702,57 грн. проіндексованого основного боргу, 775,59 грн. пені та 93,06 грн. 3% річних в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: Держбюджет м. Чернівці, код платежу 22080200, ЄДРПОУ 37978173, МФО 856135, р/р 31116093700002;

- 1153,44 грн. судового збору за наступними реквізитами: одержувач Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області код 21432643, банк одержувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р 35214055008539.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 13120,00 грн. провадження у справі припинити.

4. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні 07.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 07.11.2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук