Постанова

від 06.11.2017 по справі 907/548/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 907/548/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 2-530 від 28.12.2016р.);

від відповідача : ОСОБА_3 - представник (довіреність № 007.2-Др-46-0817 від 15.08.2017р.);

від третіх осіб: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , № НОМЕР_1 - 17 - 4172 від 07.09.2017р. (вх. № 01-05/4483/17 від 22.09.17)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р.

у справі № 907/548/17, головуючий суддя - Івашкович І.В., судді - Пригара Л.І., Ремецькі О.Ф.

за позовом: Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз» , Закарпатська область, м. Ужгород

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Закарпатська область, м. Ужгород

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент фінансів Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатська область, м. Ужгород

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» , Закарпатська область, м. Ужгород

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації, Закарпатська область, м. Ужгород

про: стягнення суми 125 731 324,09 грн. заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу в березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016р., 6 560 509,52 грн. пені, 695 456,29 грн. 3% річних, 2 889 516,06 грн. інфляційних втрат, 2 627 209,85 грн. штрафу (з урахуванням поданих в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяв про збільшення позовних вимог: заяви №16211/6 від 28.11.2016р., заяви №17040/6 від 15.12.2016р., заяви №2290/6 від 21.02.2017р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р. у справі №907/548/16 провадження в справі в частині стягнення суми 125 728 968,63 грн. заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу в березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016р. - припинено.

В задоволенні позову в частині стягнення суми 2 355,46 грн. основного боргу за надані послуги з балансування обсягів природного газу, 6 560 509,52 грн. пені, 695 456,29 грн. 3 % річних, 2 889 516,06 грн. інфляційних втрат, 2 627 209,85 грн. штрафу - відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р. у справі №907/548/16 позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № НОМЕР_1 - 17 - 4172 від 07.09.2017р. (вх. № 01-05/4483/17 від 22.09.17), в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р. у даній справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 560 509, 52 грн. пені, 695 456, 29 грн. трьох відсотків річних та 2 889 516, 06 грн. інфляційних втрат.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що спільні протокольні рішення не містять прямих чи непрямих вказівок про зміну умов спірного договору та не є додатковою угодою до договору і не змінюють його умов. Дані рішення стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за пільги та субсидії за природній газ за договором, а саме джерелом фінансування погоджено кошти державного бюджету. Окрім того, апелянт зазначає, що небаланс обсягів природного газу по Договору стосується виключно використання відповідачем природного газу ВТВ, що в свою чергу немає жодного відношення до населення та субсидій. Таким чином, наявність даних рішень не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених умовами договору та ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП «Документообіг господарських судів» , 22.09.2017р. справу за № 907/548/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Костів Т.С. та Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , № НОМЕР_1 - 17 - 4172 від 07.09.2017р. прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 23.10.2017р.

На адресу суду від третьої особи - 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу № 03.02-12/2290 від 20.10.2017р., в якому останній просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» у справі №907/433/16 в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 06.11.2017р. з підстав, зазначених у даній ухвалі суду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.11.2017р. (вх. № 01-04/7465/17 від 03.11.17), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін. Крім того, відповідач подав до суду письмові пояснення б/н від 03.11.2017р., в яких зазначає, що сума основного боргу у розмірі 2 355, 46 грн. між сторонами врегульована у порядку взаєморозрахунків.

В судове засідання 23.10.17р. прибули представники позивача та відповідача, які надали пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Треті особи участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалами суду про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 06.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Оператор) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (Замовник) укладено Договір №1512000735 від 17.12.2015 транспортування природного газу.

Відповідно до умов вказаного Договору Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник оплачує Оператору встановлену вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2493, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Відповідно до п.17.1 Договору, він набирає чинності, з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, а умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01 грудня 2015 року.

Послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором (п.2.3), це:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Згідно п.п. 2.6 ,2.7 Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор, в свою чергу, має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів .

Відповідно до умов п. 4.1 договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно врегульовувати небаланси, не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі, здійснювати додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до розділу VII договору вартість послуг розраховується:

розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором;

транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором;

балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого кодексом.

Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.

Тарифи, передбачені п. 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

Умовами п.9.1 Договору встановлено, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.

У п. 9.4 договору визначено, що оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

Згідно з п. 11.4 договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до кодексу та розділу IX цього договору.

У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5).

На виконання умов договору, позивачем були надані послуги по балансуванню обсягів природного газу в березні-грудні 2016 року, у належний спосіб, що підтверджується копіями актів надання послуг балансування обсягів природного газу в березні-грудні 2016 року.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу внаслідок не оплати послуг по балансуванню обсягів природного газу в березні-грудні 2016 року, та нарахувань 6560509,52 грн. пені, 695456,29 грн. 3% річних, 2889516,06 грн. інфляційних втрат, 2627209,85 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань зі сплати боргу за березень-серпень 2016 року.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч.1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 8 глави 1 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з п. 9 глави 1 розділу XI Кодексу замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою.

Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу: - небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; - алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.

Як вбачається з наведених положень Кодексу, алокація здійснюється на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, та на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень п. 2 глави 7 Розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи.

Так, в результаті аналізу відповідних підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу, згідно яких замовник послуг на транспортування подав певні обсяги природного газу до газотранспортної системи та здійснив їх відбір з такої системи, формується алокація щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Відповідно до п. п. 1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Згідно з п. п. 1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Відповідно до п. 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Аналогічні за змістом правові норми, викладені також в розділі IX Визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за ними Договору, згідно якого, зокрема, передбачено: - п. 9.1 Договору: у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу, а саме п. 9.4 договору: позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

При цьому, згідно п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, здійснюючи права та виконуючи обов'язки, передбачені Договором та Кодексом, встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу в березні-грудні 2016року, а саме:2768,550 тис. куб. м. у березні 2016р., 1125,995 тис. куб.м. у квітні 2016р., 690,996 тис. куб.м. у травні 2016р., 501, 157 тис. куб.м. у червні 2016р., 500,122 тис. куб. м. у липні 2016р., 532,869 тис. куб.м. у серпні 2016р., 593,492 тис. куб.м. у вересні 2016р., 1803,740 тис.куб.м. у жовтні 2016р., 3001,551 тис. куб.м. у листопаді 2016р., 4746,531 тис. куб.м. у грудні 2016р.

Зокрема, згідно номінації відповідача на березень 2016 року ним передбачено отриматина власні потреби 0,5 тис.куб.м.; згідно номінації на квітень, травень, червень , липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016р.- не подано взагалі; у звітах ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках вказано про використання : у березні 2016р. - 2768,550 тис. куб.м. природного газу, на виробничо-технологічні витрати, у квітні 2016р. - 1125,995 тис.куб.м., у травні 2016р. - 690,996 тис. куб.м., у червні 2016р. - 501,157 тис. куб.м., у липні 2016р. - 500,122 тис. куб.м., у серпні 2016р. - 532,869 тис. куб.м., у вересні 2016р. - 593,492 тис.куб.м., у жовтні 2016р. - 1803,740 тис.куб.м., у листопаді 2016р. - 3001,551 тис.куб.м., у грудні 2016р. - 4746,531 тис.куб.м.

У зв'язку з не врегулюванням Відповідачем негативного місячного небалансу у березні-грудні 2016 року у строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом, Позивач, відповідно до вимог п. п. 9.1-9.5, 11.4 Договору, п. 7 глави З Розділу XIV, п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, надав Відповідачу послуги балансування, про що було складено односторонні акти Відповідача про надання послуг балансування обсягів природного газу.

Відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу позивач відповідними листами повідомив Відповідача про надання йому послуг балансування для врегулювання негативного місячного небалансу у березні-грудні 2016 року, надавши відповідні акти про надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунки вартості послуг балансування та рахунки на оплату послуг балансування (копії долучено до матеріалів справи).

Вартість послуг з балансування обсягів природного газу позивачем відповідачу вираховувалась у відповідності до положень п.9.2 договору.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки не розрахувався з позивачем за надані послуги балансування для врегулювання негативних місячних небалансів в повному обсязі, позивач стверджує про виникнення за відповідачем простроченого боргу та існування правових підстав для стягнення з відповідача суми простроченого боргу за послуги балансування природного газу та нарахувань сум пені, штрафу, 3%річних та інфляційних втрат на прострочену заборгованість.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідне до ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсація, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно де цього Кодексу та інших законів.

Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 зазначеного Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку (п. 2.7).

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини, щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року №924/13/16.)

Таким чином, при прийнятті рішення судом враховується те, що розрахунок за надані послуги може бути здійснений Відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій на підставі спільних протокольних рішень.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Так, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Закарпатської ОДА (Сторона2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (Сторона 3), ПАТ "Закарпатгаз" (Сторона 4), ПАТ "Укртрансгаз" (Сторона 5), Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Сторона остання) укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, в т.ч.: спільне протокольне рішення (СПР) від 20.01.2017р. №518/у на проведення взаєморозрахунків на суму 19991072,31 грн.; СПР від 26.12.2016 №3621/у - на суму 4863000,00 грн.; СПР від 26.12.2016р. №3620/у - на суму 5322695,32 грн.; СПР від 17.02.2017р. №1200/у - на суму 40713000,00 грн.; СПР від 20.02.2017р. №1249/у - на суму 9066000,00 грн.; СПР від 20.02.2017р. №1252/у - на суму 3 650 000,00 грн. ; СПР від 20.02.2017р. №1254/у - на суму 3 650 000,00 грн.; СПР від 20.02.2017р. №1253/у - на суму 38762643,00 грн.

Предметом врегулювання вказаних СПР є в тому числі домовленість щодо перерахування Стороною 4 (відповідач) Стороні 5 (позивач) відповідних сум коштів за надані послуги балансування обсягів природного газу у 2016 році згідно з договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000735 (послуги, що є спірними по даній справі).

Укладаючи спільні протокольні рішення, сторони, в т.ч. позивач та відповідач по даній справі, керувалися спеціальними нормативно-правовими актами - постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, а також Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України 03.08.2015 року № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію ( у чинній на той час редакції).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, з Державного бюджету було профінансовано погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором №1512000735 від 17.12.2015 р. та на виконання спільних протокольних рішень відповідачем платіжними дорученнями сплачено на користь позивача 125728968,63 грн. заборгованості за послуги балансування, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, підтверджено обома сторонами в ході судового розгляду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки частина заявленого позивачем до стягнення основного боргу в розмірі 125728968,63 грн. була погашена після порушення провадження у даній справі, наявні підстави для припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення 2355,46 грн. основного боргу за послуги балансування природного газу, 6560509,52 грн. пені, 695456,29 грн. 3 % річних, 2889516,06 грн. інфляційних втрат, 2627209,85 грн. штрафу, необхідно зазначити наступне.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції всі спільні протокольні рішення наведені вище, були підписані усіма сторонами, а також були долучені до матеріалів справи квитанції оплати основної суми боргу.

Таким чином, відповідач, чітко виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1512000721 від 17.12.2015 року.

З підписанням спільних протокольних рішень сторони фактично за своєю згодою змінили строки виконання боржником (відповідачем) грошових зобов'язань перед кредитором (позивачем), які виникли на підставі договору №1512000735 від 17.12.2015 року. Такий висновок узгоджується, зокрема, із правовими позиціями щодо застосування до подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 924/1265/13, від 30.09.2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Крім того, Верховним Судом України сформовано правову позицію, відповідно до якої умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалось не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання газу; договір про організацію взаєморозрахунків не передбачає можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог та оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, то строки виконання зобов'язання відповідачем дотримано, а тому підстав для застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не було. Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

У постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у разі укладання сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов"язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов"язання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 07.10.2015 у справі № 3-883гс15 та від 10.02.2016 у справі № 3-1267гс15.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторони, підписавши згадані спільні протокольні рішення визначили інший спосіб та строк проведення розрахунків, ніж передбачено Договором, умови цих рішень відповідачем не порушені, а тому вимоги позивача є безпідставними, у зв'язку з чим суд правомірно відмовив у задоволені позову.

Крім того, колегія суддів вважає, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, які мають перевагу перед положеннями спірного договору, їх сторони, в тому числі позивач, погодили порядок і строки погашення заборгованості, а тому твердження позивача про порушення відповідачем строків оплати вартості послуг балансування, що передбачені договором, та притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення процентів річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вказаним договором є безпідставним.

Доводи позивача про те, що вказана заборгованість виникла в зв'язку із використанням газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби (негативний місячний баланс) судом не приймаються з наступних підстав.

Послуга балансування є складовою послуги транспортування за договором №1512000735 від 17.12.2015 року. відповідно до п.9 глави 1 розділу XI Кодексу.

Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 , визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету та встановлено перелік органів, які уповноважені встановлювати факт наявності підстав для такого порядку розрахунків. Матеріали справи свідчать, що підписання Спільних протокольних рішень уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Закарпатської ОДА (Сторона2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (Сторона 3), ПАТ "Закарпатгаз" (Сторона 4), ПАТ "Укртрансгаз" (Сторона 5), Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Сторона остання) є підтвердженням встановлення факту наявності підстав для такого порядку розрахунків.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає відмову в задоволені позову повністю правомірною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017р. в справі за номером 907/548/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , № НОМЕР_1 - 17 - 4172 від 07.09.2017р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 08.11.2017р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б

Суддя Костів Т.С.