Ухвала

від 07.11.2017 по справі 808/2762/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2017 рокусправа № 808/2762/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року по справі №808/2762/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22 квітня 2016 року, № НОМЕР_2 від 22 квітня 2016 року, №0001791702 від 22 квітня 2016 року, №0005061702 від 13 липня 2016 року, №0005041702 від 13 липня 2016 року, № НОМЕР_3 від 13 липня 2016 року.

Постанова суду фактично мотивована недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття оскаржених рішень.

Не погоджуючись з постановою суду, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які викладені в акті перевірки та яким, за позицію заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної оцінки.

У судове засідання сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились, подавши заяви про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки уповноважених представників з огляду на їх участь в інших судових засіданнях. Вивчивши подані заяви, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку як позивача так і відповідача клопотань про дослідження нових

доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності сторін. При цьому, надання пріоритетності тим чи іншим засіданням, участь у цих засіданнях, є правом сторони, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у визначені законом строки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у період з 11.03.2016 по 23.03.2016р. фахівцями ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено Акт № 714/08-27-13-2-2486708373 від 06.04.2016р., в якому зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

п. 164.1 ст. 164., п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1. ст. 168, п.171.2 ст. 171, п. 177.8 ст.177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 87339,38грн., у т.ч. січень 2014 року в сумі 2401,45грн, лютий 2014 року в сумі 1834,59грн., березень 2014 року в сумі 2521,11 грн., квітень 2014 року в сумі 2722,94грн., травень 2014 року в сумі 3926,95грн., червень 2014 року в сумі 1319,94грн., липень 2014 року в сумі 1317,01грн., серпень 2014 року в сумі 26,28грн., вересень 2014 року в сумі 4336,68грн., жовтень 2014 року в сумі 28,94грн., листопад 2014 року в сумі 1117,63грн., грудень 2014 року в сумі 1023,89грн., січень 2015 року в сумі 387,22грн, лютий 2015 року в сумі 57,44грн., березень 2015 року в сумі 6208,31грн., квітень 2015 року в сумі 3711,15грн., травень 2015 року в сумі 14436,45грн., червень 2015 року в сумі 6043,47грн., липень 2015 року в сумі 5039,10грн., серпень 2015 року в сумі 9106,25грн., вересень 2015 року в сумі 8539,66грн., жовтень 2015 року в сумі 3694,43грн., листопад 2015 року в сумі 6120,31грн., грудень 2015 року в сумі 1418,19грн.;

пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати у січні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 775,0грн., у лютому 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 775,0грн., у травні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 667,0грн., у червні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 615,33грн., у серпні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 97,35грн., у вересні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 730,88грн., у жовтні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 831,59грн., у листопаді 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 385,85грн., у грудні 2014 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 409,90грн., у січні 2015 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 240,0грн., у лютому 2015 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 268,91грн., у березні 2015 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 200,0грн., у квітні 2015 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 200,0грн., у травні 2015 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 280,0грн., у червні 2015 року несвоєчасно перераховано ПДФО в сумі 400,0грн.;

пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України та пп. 129.1.3 п. 129.1, п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України відповідно, нарахована пеня в сумі 11,92 грн., за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників за січень, лютий, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2015 року;

пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз.4 пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. «а» 170.9.1 пп. 170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, а саме не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час відшкодування працівнику витрат на придбання алкогольних напоїв в загальній сумі 43,47грн. (289,83грн. х 15%);

п. «а» 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не відображення в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 4 квартал 2015 року суми відшкодування працівнику ОСОБА_2 витрат на придбання алкогольних напоїв, що в свою чергу призвело до втрат бюджету;

пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету під час виплати заробітної плати у листопаді 2014 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 40,01грн., у грудні 2014 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 38,95грн., у травні 2015 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 10,85грн., у червні 2015 року несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 20,01грн.;

пп. 168.1.2 п.168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України та пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст.1 29 Податкового кодексу України, нарахована пеня в сумі 0,16 грн., за несвоєчасне перерахування військового збору із заробітної плати працівників за листопад, грудень 2014 року та травень, червень 2015 року.

п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 146959,33грн., в т.ч. по періодах: за 2014 року на суму 125323,18 грн. та у 2015 році на суму 21636,15грн.;

пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 2058,16 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016:

№0001801702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 220439грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 146959,33грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 73479,67 грн. (т.1 а.с.58);

№0001771702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 152470,22 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 87382,85грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65075,45грн., сума пені відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України 11,92 грн. (т.1 а.с.60);

№0001781702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 2572,70 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 2058,16грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 514,54 грн. (т.1 а.с.59);

№0001791702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені 11,14 грн. за платежем військовий збір, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10,98 грн., сума пені відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України 0,16 грн. (т.1 а.с.62).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача та проведення позапланових перевірок рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області №574/14/08-01-10-01-13 від 11.07.2016 (т.1 а.с.65-73) скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 22.04.2016 в частині зайво нарахованого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 87339,38 грн. і 60466,48 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з чим податковим органом винесено нове податкове повідомлення-рішення №0005041702 від 13.07.2016, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 4664,36грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (т.1а.с.61).

Крім того, рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області №574/14/08-01-10-01-13 від 11.07.2016 позивачу збільшено на 41,65 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового України, зобов'язавши відповідача направити позивачу окреме податкове повідомлення-рішення. А також ГУ ДФС у Запорізькій області застосувало фінансову санкцію у розмірі 510 грн. згідно з вимогами п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

13.07.2016 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

№0005061702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання і військового збору у розмірі 41,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.63);

№0005051702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн. (т.1 а.с.64).

Вказуючи на неправомірність та необґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 22.04.2016 № НОМЕР_1, №0001781702, №0001791702, від 13.07.2016 №0005061702, №0005041702, №0005051702, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо рішення суду першої інстанції, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001801702, №0001781702 від 22.04.2016, №005061702 від 13.07.2016, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіряємий період позивач здійснював вантажні перевезення за маршрутами, зазначеними у товарно-транспортних накладних переважно міжнародні до території Російської Федерації. Кошти, які витрачались позивачем на придбання дизельного палива віднесені до складу витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

Позиція контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, полягає у наступному.

Так, в акті перевірки, на якому ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, зазначено, що перевіркою первинних бухгалтерських документів встановлено, що позивачем до складу валових витрат включено вартість придбаного дизельного пального, як таке, що використане не в господарській діяльності за 2014 рік на суму 750586,61грн. та за 2015 рік на суму 137210,73грн., що привезло до заниження сум податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на 125323,18грн. та за 2015 рік на суму 21636,15грн. Такі висновки ґрунтуються на тому, що перевіркою фіскальних чеків на придбання пального у TOB «Запоріжнафтопродукт» (код ЄДРПОУ 37221323) та ПАТ «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ 135390) за 2014 рік на загальну суму 750586,61грн., а також за 2015 рік на загальну суму 137210,73грн., встановлено, що періодичність придбання пального здійснюється у короткий термін часу (від 1 хвилин) та за одними адресами «м.Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 26, АЗС №3 та м.Запоріжжя, вул. Нагнибіди, 9, АЗС № 7, м. Запоріжжя, вул. Східна, 14). Також, наявні фіскальні чеки на придбання пального у кількості від 2-10 літрів, що не відповідає технічним вимогам транспортних засобів фізичної особи - підприємця, які використовуються у господарській діяльності.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підтвердження понесених під час здійснення господарської діяльності протягом 2014-2015 років витрат на придбання палива позивачем надано копії технічних паспортів на транспортні засоби, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) за 2014-2015 роки, товарно-транспортні накладні за 2014-2015 роки, а також наказ № 1 від 01.01.2014 на застосування норм витрат палива на 2014-2015 роки, розроблений на підставі наказу Мінтрансу України №43 від 10.02.1998, які також були досліджені під час проведеної перевірки (т. 1 а.с.115-137).

Окрім того, до перевірки контролюючому органу були надані акти на списання паливно-мастильних матеріалів за 2014-2015 роки, використаних на перевезення в межах підприємницької діяльності, що містять всі обов'язкові реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону №996 та фіксують факт списання паливно-мастильних матеріалів, використаних для здійснення підприємницької діяльності (т.1 а.с.138-158).

Вказані документи відображені контролюючим органом в акті перевірки (додатках до Акту), при цьому, будь-яких зауважень щодо їх оформлення контролюючим органом висловлено не було.

Встановивши такі обставини справи, а також підстави для висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пославшись на положення Податкового кодексу України, якими визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, суд першої інстанції правильно вказав на те, що підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Оскільки у спірному випадку встановлено, що витрати, які понесені позивачем, пов'язані з його господарською діяльністю, придбаний товар (пальне) використане у власній господарській діяльності позивача, понесені витрати прямо пов'язані з отриманням доходу від надання послуг перевезення вантажів, а також встановлено документальне підтвердження понесених витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, суд першої інстанції, з посиланням на положення ч.1 ст.72 КАС України, обґрунтовано прийняв до уваги рішення суду (справа №808/2762/16), яке набрало законної сили та яким встановлено обставини, що свідчать про правомірність віднесення позивачем витрат, які пов'язані з оплатою дизельного палива, до складу витрат, які пов'язані з господарською діяльністю (т.1 а.с.100).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0001801702 від 22.04.2016р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 220439грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 146959,33грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 73479,67 грн.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено неправомірність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, то суд першої інстанції правильно вказав і на неправомірність податкових повідомлень-рішень №0001781702 від 22.04.2016, №005061702 від 13.07.2016, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем військовий збір, оскільки висновки контролюючого органу щодо заниження грошового зобов'язання за платежем військовий збір, ґрунтуються саме на висновках про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу.

Щодо рішення суду першої інстанції, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001791702 від 22.04.2016, №0005041702 та №0005051702 від 13.07.2016р., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про несвоєчасність перерахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати працівникам заробітної плати та під час відшкодування працівнику витрат на придбання алкогольних напоїв.

Так, за позицією контролюючого органу, позивачем несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати у 2014-2015 роках, чим порушено вимоги пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

З такою позицією податкової служби обґрунтовано не погодився суд першої інстанції, яким встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_1 сплачував податок з доходів фізичних осіб у день виплати заробітної плати, що підтверджується виписками банку з посиланням на номер чеку (чекової книжки на отримання готівки) та відомостями з виплати заробітної плати, які також були надані під час проведення перевірки (т.1 а.с.159-222). При цьому, як було з'ясовано судом під час судового розгляду справи, зокрема з пояснень представників сторін, перевіряючи дійшли висновку про несвоєчасне перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати через те, що помилково вважали дати складення та підпису відомостей на виплату грошей датами фактичної видачі заробітної плати. Натомість, як встановлено судом, дати фактичної видачі заробітної плати, зазначені у відомостях на виплату грошей у рядку «у касу оплати в строк з__ до__» , співпадають з датами банківських виписок.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не було порушено вимоги пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати у 2014-2015 роках, а відтак підстави для донарахування штрафних санкцій у розмірі 4608,97 грн. та пені у розмірі 11,92 грн. податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_6 від 13.07.2016, а також підстави для визначення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 11,14 грн. за платежем військовий збір, податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_7 від 22.04.2016 у відповідача були відсутні.

Крім цього, податковим органом у акті перевірки зроблено висновок про компенсацію працівникові ОСОБА_2 за авансовим звітом № АО-0000079 від 31.12.2015 витрат на придбання алкогольних напоїв за чеком № 4426 від 30.12.2015 на загальну суму 883,30 російських рублів, що за курсом валют станом на 30.12.2015 становить 289,83грн. При цьому, перевіркою встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час відшкодування працівнику витрат на придбання алкогольних напоїв в загальній сумі 43,47грн. (289,83грн.х 15%), а також не відображення ФОП ОСОБА_1 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме із суми відшкодування працівнику ОСОБА_2 витрат на придбання алкогольних напоїв.

Суд першої інстанції, погоджуючись з позицією контролюючого органу щодо обов'язку податкового агенту своєчасно та у повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, встановив обставини, які свідчать про те, що згідно наданих документів до авансового звіту працівнику ОСОБА_2 не відшкодовувались витрати на придбання алкогольних напоїв.

Так, під час розгляду справи позивачем надано суду завірену належним чином копію авансового звіту № АО-0000079 від 31.12.2015 за змістом якого сума витрат становить 28 375,75грн., і до якої згідно переліку доданих до авансового звіту документів не входить вартість алкогольних напоїв, придбаних працівником ОСОБА_2 за власні кошти за чеком № 4426 від 30.12.2015 на суму 883,30 російських рублів (т.2 а.с.5-17).

Натомість відповідачем суду була надана не завірена копія авансового звіту № АО-0000079 від 31.12.2015, яка за твердженням представника відповідача була додана позивачем до заперечень на акт перевірки, у якій зазначена сума витрат 29 925,75 грн.

З огляду на такі розбіжності, судом першої інстанції був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 який пояснив, що не включав до авансового звіту вартість алкогольних напоїв і відповідно їх вартість йому не була відшкодована. Причин наявності двох авансових звітів з різними сумами витрат свідок суду пояснити не зміг.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, обґрунтовано звернув увагу на той факт що в обох копіях авансового звіту № АО-0000079 від 31.12.2015 у переліку доданих до звіту документів, підтверджуючих суму витрат, відсутній чек на придбання алкогольних напоїв взагалі, як і чек № 4426 від 30.12.2015 на загальну суму 883,30 російських рублів.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено компенсацію ОСОБА_2 витрат на придбання алкогольних напоїв, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність підстав для відображення суми 289,83 грн. у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року, а також на відсутність підстав для нарахування та сплати позивачем до бюджету податку з доходу, отримання якого не доведено відповідачем.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0005051702 від 13.07.2016.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на обставини, які зазначені в акті перевірки. Натомість, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну оцінку тим обставинам, які стали підставою для прийняття контролюючим органом оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року по справі №808/2762/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк