Ухвала

від 02.11.2017 по справі 1-631/11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україниКолегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 листопада 2017 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 .

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2016 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 листопада 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також вскладанні та видачі завідомо неправдивих документів.

Зокрема, ОСОБА_6 працюючи з 05 жовтня 2007 року по 14 липня 2008року на посаді заступника начальника управління начальника розвідувального центру УБОЗ УМВСУ в Тернопільській області, будучи службовою особою, умисно, з корисливих мотивів, придбав, склав і вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також використав підроблені документи для заволодіння чужим майном, а саме, державними бюджетними коштами, виділеними на оплату відрядження, шляхом обману та зловживання довірою при наступних обставинах.

Так, згідно розпорядження міністерства внутрішніх справ України №1214 від 31 грудня 2007 року «Про організацію підвищення кваліфікації та спеціалізації працівників органів внутрішніх справ України у 2008 році», Наказу ректора Академії управління міністерства внутрішніх справ України №137 від 19 травня 2008 року «Про організацію навчального збору в навчально-науковому інституті післядипломної освіти Академії управління МВС» та посвідчення про відрядження №59 від 15 травня 2008 року на навчальний збір з підвищення кваліфікації в навчально-науковому інституті післядипломної освіти Академії управління МВС відряджено заступника начальника управління начальника розвідувального центру УБОЗ УМВСУ вТернопільській області ОСОБА_6 з 19 по 30 травня 2008 року у м. Київ.

Перебуваючи в м. Києві ОСОБА_6 19 травня 2008 року поселився в гуртожитку № НОМЕР_1 академії управління МВС по вул. Колектерній, 4, оплатив за проживання в гуртожитку кошти в сумі 264 грн. та на час навчання був забезпечений житлом.

Знаходячись у відрядженні в м. Києві, ОСОБА_6 вирішив заволодіти чужим майном, а саме державними бюджетними коштами, виділеними йому на відрядження.

З цією метою, з 18 по 30 травня 2008 року, ОСОБА_6 , умисно, діючи з корисливих мотивів, придбав у невстановленої слідством особи бланки квитанції до прибуткового касового ордера та квитанції № 099544 готелю «Дружба» в м. Києві, на яких були виконані підроблені відбитки круглої печатки Київського туристського готелю «Дружба» з номером свідоцтва НОМЕР_2 і штампи зі словом «сплачено».

В цей же період ОСОБА_6 вніс у придбані квитанції до прибуткового касового ордеру, та № 099544 готелю «Дружба» в м. Києві з підробленими відтисками печатки Київського туристського готелю «Дружба» та штампами зі словом «сплачено», завідомо неправдиві відомості. В квитанцію доприбуткового касового ордера своє прізвище, ім`я та по-батькові, підставу за проживання, цифрами вартість оплачених коштів за проживання в сумі2880грн., період проживання в готелі з 18 травня 2008 року по 30травня 2008 року, дату видачі документа 18 травня 2008 року, таневстановленим слідством шляхом виконав підпис касира. У квитанції №099544 готелю «Дружба», з підробленими відтисками печатки Київського туристського готелю «Дружба», вніс неправдиві дані. Своє прізвище, ім`я та по-батькові, вартість оплачених коштів за проживання в сумі 2880 грн., якцифрами так і прописом, дату видачі документу 18 травня 2008 року, відомості про проживання з 18 травня 2008 року по 30 травня 2008 року, кількість дібпроживання 12, вартість проживання за добу 240 гривень, таневстановленим слідством шляхом виконав підпис касира, якийневідповідає дійсності, оскільки, в готелі «Дружба» у м. Київ він непроживав.

31 травня 2008 року ОСОБА_6 подав у відділ фінансування та бухгалтерського обліку УМВСУ в Тернопільській області складені нимзавідомо неправдиві документи. Квитанції до прибуткового касового ордеру, та № 099544 готелю «Дружба» в м. Києві з підробленими відтисками печаток Київського туристського готелю «Дружба», де на його прохання спеціалістом відділу ОСОБА_7 , яка не знала про злочинні наміри ОСОБА_6 , складено авансовий звіт № 20 в який внесено неправдиві відомості пропонесені ОСОБА_6 з 18 по 30 травня 2008 року витрати за проживання вготелі «Дружба» м. Київ в сумі 2880 гривень. Далі ОСОБА_6 знаючи, що на підставі поданих ним неправдивих документів в авансовий звіт внесено неправдиві дані про його проживання в готелі, з метою заволодіння шляхом обману державними коштами підписав авансовий звіт № 20 на видатки повідрядній посвідці № 59 від 15 травня 2008 року.

Того ж дня, ОСОБА_6 шляхом обману і зловживання довірою, з метою незаконного заволодіння державними бюджетними коштами надав у відділ фінансування та бухгалтерського обліку УМВСУ в Тернопільській області для відшкодування, нібито понесених ним витрат на відрядження, завідомо неправдивий авансовий звіт № 20 на видатки по відрядній посвідці, неправдиві підтверджуючі документи про проживання в готелі «Дружба» м.Київ. в якому він не проживав.

Упродовж травня-червня 2008 року, в тому числі на підставі згаданихвище, завідомо неправдивих документів, відділом фінансування табухгалтерського обліку УМВСУ в Тернопільській області ОСОБА_6 по видатковому касовому ордеру № 244 від 4 червня 2008 року готівкою видано 639 грн. 74 коп., зараховано на картковий рахунок НОМЕР_3 в ВАТ ТОД «Райфайзен банк Аваль» згідно платіжного доручення № 989 та платіжної відомості від 16 травня 2008 року 1800 гривень, платіжного доручення №1079 від 28 травня та платіжної відомості від 29 травня 2008 року 500 грн., платіжного доручення № 1167 та платіжної відомості від 11 червня 2008 року 550 грн. 92 коп., а всього 3490 грн. 66 коп., зяких 2880 грн. він незаконно заволодів.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він своїми діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, умисно скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім цього, впродовж 18 30 травня 2008 року ОСОБА_6 , придбавши у невстановленої слідством особи бланки квитанцій до прибуткового касового ордеру та № 099544 готелю «Дружба» в м. Києві, завірених підробленими відбитками печатки та штампу готелю, особисто вніс в них завідомо неправдиві відомості, а саме: своє прізвище, ім`я, по-батькові, дату видачі документу, кількість діб проживання, період проживання в готелі, вартість послуг та оплату за отримані послуги в готелі, за проживання, суму податку на додану вартість та невстановленим слідством шляхом виконав підписи касира, які не відповідають дійсності, оскільки, він в готелі не проживав. Напідставі згаданих завідомо неправдивих квитанцій до прибуткового касового ордера та № 099544 готелю «Дружба» в м. Києві, ОСОБА_6 , 31травня 2008 року, підписав авансовий звіт № 20 на видатки по відрядній посвідці № 20 від 15 травня 2008 року, у який згідно поданих ним документів внесено завідомо неправдиві відомості про понесені ним витрати за проживання в Київському туристському готелі «Дружба» на бульварі Дружби Народів, 5, в м. Києві в сумі 2880 гривень, які не відповідають дійсності, оскільки він в цьому готелі не проживав, і не проводив оплату за своє проживання в ньому. Згадані вище завідомо неправдиві документи ОСОБА_6 подав у відділ фінансування та бухгалтерського обліку УМВСУ вТернопільській, внаслідок чого заволодів державними бюджетними коштами, що виділені на відрядження, на загальну суму 2880 гривень.

Цими діями, які виразилися у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також в складанні та видачі завідомо неправдивих документів ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що судове рішення суду не відповідає вимогам статей 323,324, 334 КПК України 1960 року так як рішення суду про виправдання ОСОБА_6 ґрунтується виключно на усних показах підсудного та свідків, атому не відповідає фактичним обставинам справи, що ставить під сумнів невинність виправданого. Вказує на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній відсутні, на думку прокурора, обґрунтовані відповіді на доводи його апеляції, Зурахуванням доводів апеляції прокурор вважає, що ретельне дослідження і аналіз показів в сукупності з письмовими доказами слугували б підставою для прийняття іншого рішення, аніж залишення вироку суду першої інстанції без зміни, аапеляції без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала доводи касаційної скарги, заперечення захисника і виправданого які вважали, щопідстав для задоволення касаційної скарги немає і просили судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року до компетенції касаційного суду не входить перевірка наявності обставин, зазначених устаттях 368 і 369 КПК України 1960 року, а саме, однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених увироку, фактичним обставинам справи.

За змістом ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, щосуд дотримався вимог цієї норми закону. Вирок суду першої інстанції належним чином мотивований та відповідає вимогам статей 333, 334, 335 КПК України 1960 року.

Згідно ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотнепорушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають. Неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга прокурора, яка аналогічна доводам апеляції, самі по собі є підставами для скасування чи зміни судового рішення тільки в апеляційному порядку згідност. 367 КПК України 1960 року.

При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції. За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора про скасування ухвали апеляційного суду із-за невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, у касаційному порядкуперегляду не підлягають.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, аусісумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, тосуди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, рішення суду про виправдання ОСОБА_6 є правильним. Вирок відповідає вимогам ст. 323 КПК України 1960року, оскільки в його основу покладено належно досліджені в судовому засіданні усі докази, яким суд дав вірну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи. Своївисновки щодо досліджених доказів та їх оцінки суд належним чином мотивував. З цими висновками погоджується й колегія суддів.

Апеляційний суд, розглянувши апеляцію прокурора, яка за своїми доводами є аналогічною касаційній скарзі, недопустив порушень закону іприйняв правильне рішення про залишення виправдувального вироку беззміни. Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції істотних порушень кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які б тягли безумовне скасування постановленого щодо ОСОБА_6 судового рішення апеляційним судом, недопустили.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підстави для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 відсутні, то колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційної скарги має бути відмовлено.

Керуючись статтями 394 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегіясуддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора Тернопільської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3