Постанова

від 06.06.2007 по справі 41/90-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/90-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2007                                                                                   Справа № 41/90-07

             Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого -  Тищик І. В. –доповідач,

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі -  Чоха Є.О.

за участю представників     

позивача: Христич С.М.

відповідача: Ямков В.Ф.

            розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпекс-Агро”, с. Голубівка Новомосковського району Дніпро- петровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007 р. у справі № 41/90-07

            за позовом приватного підприємства „Агро-Альянс”, м. Ульяновка Кіровоградської області

            до товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпекс-Агро”, с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області

            про  стягнення 48298 грн. 41 коп.,          

                                                      В С Т А Н О В И В :

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007р. у справі № 41/90-07 (суддя Орєшкіна Е.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості, пеню за несвоєчасне виконання договору, інфляційні збитки, 3% річних, витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на те, що вимоги позивача щодо виконання договору є обґрунтованими, відсутність заборгованості відповідачем не доведена, стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання передбачена чинним законодавством.

            Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Олімпекс-Агро”, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача тільки в частині основного боргу, в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних у позові відмовити. З посиланням на зміну строків оплати поставленого товару скаржник вважає неправильним визначення періоду нарахування пені, інфляційних та річних. Окрім того, відповідач послався на неможливість добровільного виконання своїх зобов'язань, так як позивач не повідомив його про зміну юридичної адреси та обслуговуючого банку.

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги  необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

          У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

          Як убачається з матеріалів справи, 26.08.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу за №267-2, відповідно до якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити препарат „Раксіл” у кількості 600 літрів.

          В зазначеному договорі сторони узгодили розміри, порядок, строки оплати товару та відповідальність за невиконання договірних зобов'язань.

          Позивачем зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі; відповідачу передано товар на суму 127680 грн.

          Оплату за отриманий товар відповідачу відповідно до умов договору належало здійснити до 25.09.04р.; в порушення умов договору оплату товару було здійснено частково; заборгованість у сумі 27860 грн. залишилася несплаченою і на час розгляду справи господарським судом. Наявність вказаного боргу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

          Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства між сторонами, як учасниками господарських відносин, виникли цивільно-правові зобов'язання, в силу яких зобов'язана сторона (боржник) повинна вчинити певну господарську дію (в даному випадку сплатити кошти) на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          За вказаних обставин вимоги позивача в частині основного боргу є правомірними.   

          За неналежне виконання грошових зобов'язань сторони у договорі узгодили відповідальність у вигляді оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки (п.4.2 договору). Дані умови узгоджуються з приписами п.6 ст.231 Господарського кодексу України.   

          Період, за який підлягає нарахуванню пеня, господарським судом визначений правильно, оскільки доказів зміни термінів розрахунків, встановлених договором, скаржник у судове засідання не надав; лист-пропозиція, на який посилається останній, не є належним доказом узгодження сторонами інших, ніж передбачено договором, строків платежу.

          Нарахування індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим, стягнення зазначених сум з боржника також є обґрунтованим.

          Посилання скаржника на недотримання судом приписів ч.4 ст.532 ЦК України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів убачається, що позивач не змінював ні своє місцезнаходження, ні платіжні реквізити. Докази зміни місцезнаходження продавця не надані і скаржником.            

          В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Належних доказів в підтвердження своїх доводів скаржник у судове засідання не надав.  

          З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування рішення господарського суду.  За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області повністю відповідає матеріалам справи, нормам процесуального і матеріального законодавства і повинно бути залишено без змін. В силу викладеного доводи відповідача не приймаються колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 101, 103 –105 ГПК України, суд  

                                                         ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007 року у справі №41/90-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпекс-Агро” –без задоволення.

          Головуючий суддя                                                                    І. В. Тищик

         Судді:                                                                                            І.А.Сизько

                                                                                                                 Т.А.Верхогляд

З оригіналом згідно

помічник судді                               О.Л. Забєліна

06.06.07р.