Постанова

від 06.06.2007 по справі 21/556-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/556-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2007 р.                                                           Справа № 21/556-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Колонтирської М.Д. (дов. № 4 від 29.09.05р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія", м. Рівне (вх. № 1687 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.07 р. по справі                                 № 21/556-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія", м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АННОНА", с. Багата Чернещина, Сахновщинського району, Харківської області

про стягнення 89328,93 грн., -

встановила:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АННОНА" про стягнення 84803,91 грн. основного боргу, пені в розмірі 2262,51 грн., процентів в розмірі 2262,51 грн. та судових витрат по справі посилаючись на те, що відповідно до умов договору поставки № МА016 від 22.02.2006р. позивач по видатковій накладній № МК - 0000673 від 11.04.2006р. поставив відповідачеві продукцію на суму 109075,20 грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції здійснив частково.

14.03.2007р. позивач звернувся до господарського суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України із заявою за вх. № 5949, в якій  уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 84113,46 грн., пеню в розмірі  2262,51 грн.  та проценти в розмірі 2262,51 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.07р. по справі № 21/556-06 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 73789,37 грн. основного боргу, пеню в розмірі 481,15 грн., витрати по сплаті  державного мита в розмірі 742,70 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення змінити та задовольнити позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 10324,09 грн., пені в розмірі 2262,51 грн., процентів в розмірі 2262,51 грн. та суми судових витрат, а провадження у справі в частині сплати основного боргу в сумі 73789,37 грн. - припинити.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 22.02.06р. укладено договір за № МА016, згідно умов якого та специфікації № 1 до договору позивач зобов'язався поставити  відповідачеві насіння цукрового буряку на суму 109075,20 грн. в строк до першого квітня 2006р. (далі - Договір).

Пунктом 3.2. Договору сторони передбачили порядок проведення, строки та розмір розрахунків за поставлений товар, а саме: відповідач сплачує 30% загальної вартості товару на момент укладення Договору, що становить 32722,56 грн. - до 01.03.06р., а решту вартості поставленого товару оплачується у строк до 01.12.06р.

В силу п. 3.3. Договору оплата здійснюється в національній валюті України банківським грошовим переказом  на розрахунковий рахунок продавця.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ("Постачальник") передав відповідачеві ("Покупцеві") по накладній № МК-0000673 від 11.04.2006р.  товар на суму 109075,20 грн., а відповідач товар прийняв через свого представника, котрий  діяв за довіреністю № 053141 від 11.04.2006р., проте вартість отриманого товару оплатив лише частково в сумі 35285,83 грн., через що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 73789,37 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору сторони встановили ціну на загальну вартість товару в гривнях, а також визначили їх еквівалент в ЄВРО, (сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити продавцю, як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару в ЄВРО на офіційний курс гривні щодо ЄВРО на день фактичної оплати), в зв'язку з чим сума основного боргу з врахуванням  курсу ЄВРО  складає 84113,46 грн.

При винесенні оскаржуваного рішення господарський суд послався на те, що відповідно до вимог ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути  виражено у грошовій одиниці України - гривні, а сторони можуть визначити  грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, проте відповідно до Постанови КМУ від 18.12.1998р. "Про удосконалення порядку регулювання цін" за №1988, формування, встановлення, застосування, суб'єктами  підприємництва вільних  цін  на території України  здійснюється  виключно  в національній  грошовій  одиниці.

З огляду на те, що згідно з пунктом 4 вищезазначеної постанови  розрахунки між суб'єктами підприємництва на внутрішньому ринку України повинні  здійснюватись тільки у гривнях, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу лише частково в сумі 73789,37 грн.

Крім того, пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку порушення  термінів або умов оплати товару відповідач ("Покупець") зобов'язаний, на вимогу позивача ("Продавця"), сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день  прострочення, а також  проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Господарський суд з урахуванням того, що сторони своїми діями змінили  умови Договору, а саме позивач здійснив поставку товару в порушення п.п. 3.2., 4.1. Договору без отримання попередньої оплати з простроченням терміну  поставки, а відповідач товар прийняв та частково розрахувався в термін до 01.12.2006р., тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені лише частково в сумі 481,15 грн. за період з 01.12.2006р. по 04.12.2006р.  

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів в сумі 2262,51 грн. господарський суд визначився, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 231 Господарського Кодексу України зміна розміру  штрафних санкцій за погодженням сторін стосовно окремих видів зобов'язань не допускається. При цьому, суд також вказав, що Законом України "Про  відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань" передбачений розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді пені, яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Так, приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості за поставлений товар з урахуванням зміни курсу євро до гривні, господарський суд не врахував, що пунктом 3.4. Договору сторони визначили ціну та загальну вартість товару у гривнях, а також визначили їх еквівалент в євро. У тому випадку, коли офіційний курс євро до гривні збільшується на 1 % та більше, сума в гривнях, яку відповідач повинен сплатити позивачу як оплату вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро на офіційний курс гривні щодо євро на день фактичної оплати. Ця умова не суперечить чинному законодавству і є обов'язковою для сторін у договорі. Згідно з п. 3.3. Договору незалежно від суми, оплата має бути проведена у національній грошовій одиниці України - гривні.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (стаття 3),  Закон України  "Про  Національний банк України" (стаття 35),  визнаючи національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на  території  України, не містять заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов'язань іноземної валюти.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України  встановлено порядок виконання зобов'язання, у якому визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті: сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства основна заборгованість з урахуванням зміни курсу євро до гривні з урахуванням заявлених позивачем господарському суду уточнень до позову складала суму 84113,46 грн.

Слід також зауважити, що господарський суд не врахував пояснення представника відповідача - директора ТОВ "Компанії АННОНА" Коваленко М.М., котрий визнав при розгляді даної справи всю суму основного боргу, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.03.07р. (а.с. 51-52).  

Факт визнання позовних вимог підтверджується також і тим, що відповідач 29.03.2007 року, тобто до винесення господарським судом оскаржуваного рішення,  повністю погасив основну заборгованість за спірним Договором з урахуванням зміни курсу євро до гривні в сумі 84113,46 грн., що підтверджується копією  банківської виписки, наданою позивачем до апеляційної скарги, яку колегія суддів приймає до уваги у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 84113,46 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Оскаржуваним рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів в сумі 2262,51 грн., з посиланням на ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України та норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, судом частково відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2262,51 грн., оскільки сторони своїми діями змінили  умови Договору, а саме позивач здійснив поставку товару в порушення п.п. 3.2., 4.1. Договору без отримання попередньої оплати з простроченням терміну поставки, а відповідач товар прийняв та частково розрахувався в термін до 01.12.2006р.

Проте, з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки господарський суд помилково керувався нормами, які передбачають порядок і розмір сплати пені, як штрафної санкції, та не врахував, що ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплює можливість кредитора вимагати сплати, окрім пені, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом чи договором.

Керуючись закріпленою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України можливістю зміни розміру процентів, пунктом 7.2. Договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Крім того, відповідно до умов спірного Договору у випадку невиконання відповідачем ("Покупцем") вимог абз. "а" п. 3.2. даного Договору (нездійснення передоплати товару) поставка можлива на розсуд позивача ("Продавця"), у тому числі і окремими партіями  (пункт 4.2. Договору), а тому відсутність оплати товару не позбавляла позивача здійснити таку поставку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку зміна умов Договору не відбулася, а тому поставка товару позивачем здійснювалась у відповідності з умовами спірного Договору, в зв'язку з чим посилання суду на порушення позивачем п.п. 3.2., 4.1. Договору є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, на думку колегії суддів, пеня у розмірі 2262,51 грн. та   проценти у розмірі 2262,51 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки дані нарахування відповідають умовам Договору та нормам чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96 -ВР від 22.11.1996 р. Крім того, стягнення пені є саме тим засобом захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України, і відповідно до ст. 546 цього кодексу, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач належним чином довів наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені та процентів за несвоєчасне виконання останнім грошових зобов'язань за спірним Договором, його вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та встановлених обставинах і відповідають вимогам закону.

Що стосується вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі стосовно  зміни винесеного у справі оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу з урахуванням зміни курсу євро в сумі 10324,09 грн., колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем оплати решти вартості отриманого товару за спірним Договором з урахуванням зміни курсу євро до гривні в сумі 84113,46 грн. Зазначена сума в гривнях визначена шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару в євро на офіційний курс гривні щодо євро на день фактичної оплати (73789,37 грн. + 10324,09 грн.), що повністю відповідає п. 3.4. спірного Договору.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 04.04.2007 р. по справі № 21/556-06 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія", м. Рівне підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по справі з державного мита у розмірі 937,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, п. 1-1 ст. 80,                        ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія", м. Рівне задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2007 р. по справі № 21/556-06 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Компанія  АННОНА" (64560, Харківська обл., Сахновщинський  район, с. Багата Чернещина, р/р 26008000594001 в ДФ АТ "Індекс Банк" м. Новомосковськ, МФО 307015, код ЄДРПОУ 30364100) на користь  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62/А, р/р 26006300000002 в Рівненській філії АКБ "Форум", МФО 333863, код ЄДРПОУ 32171362) - пеню в розмірі 2262,51 грн., проценти в розмірі 2262,51 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 937,38 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення основного боргу в сумі 84113,46 грн. провадження у справі припинити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.