Ухвала

від 08.11.2017 по справі 538/839/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/839/17 Номер провадження 11-сс/786/507/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника ПАТ «Райз-Максимко» ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою начальника Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Лохвицького ВП ГУ НП в Полтавській області майора поліції про арешт майна, а саме сільськогосподарської культурикукурудзи, яка вирощується на самовільно зайнятій земельній ділянці за кадастровим номером 5322680400:00:004:0505 площею 47,1859 га., розташованої за межами населеного пункту на території Безсалівської сільської ради, шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, відчужувати, а також здійснювати збір врожаю, у тому числі із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки, чи будь-якими іншим чином користуватися і розпоряджатися цим майном, окрім Головного управління Державної фіскальної служби та його структурних підрозділів.

Як вбачається з матеріалів провадження та клопотання, 14.08.2017 року до чергової частини Лохвицького ВП надійшли матеріали перевірки від начальника головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про те, що невстановлена особа, самовільно зайняла земельну ділянку кадастровий номер 5322680400:00:004:0505 площею 47,1859га. земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району, Полтавської області, яка виставлена на аукціон.

За даним фактом 15.08.2017 року заступником начальника СВ Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170230000479 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.170, 173 КПК України, вказав що до теперішнього часу у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Окрім того, всупереч вимогам КПК України заступник начальника слідчого відділу у своєму клопотанні про арешт майна не вказав, вагу кукурудзи на яку накладається арешт, який розмір заподіяної шкоди встановлено слідством, з наведенням доказів, та не вказав вартість майна, яке належить арештувати і ця вартість має бути співмірною із розміром шкоди, де в разі накладання арешту, зазначена кукурудза буде зберігатися.

Також, слідчий суддя врахував, що на майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, не передбачає такого виду покарання, а визнання майна речовим доказом на майбутнє не передбачено діючим законодавством.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання заступника начальника слідчого відділу.

Вказує, що слідчим суддею не враховано, що посіви кукурудзи на земельній ділянці є доказом злочину, а врожай є результатом злочинної діяльності та доходом від вчиненого злочину.

Також, посіви кукурудзи на зазначеній земельній ділянці визнано речовими доказами, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів вважає за необхідне накласти арешт на відповідний врожай кукурудзи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги з підстав у ній наведених, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Так, цивільний позов в рамках кримінального провадження не пред`являвся, санкцією ч.1 ст.197-1 КК України конфіскація майна не передбачена. В матеріалах клопотання відсутні дані про масу кукурудзи, яка виросте та яку заберуть з поля та її вартість, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність арештованого майна та спричиненої майнової шкоди. Крім того, визнання майна речовим доказом на майбутнє не передбачено діючим законодавством.

Крім того, диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю. Враховуючи це, доказове значення врожаю кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. При цьому слідчим належним чином не мотивовано мету їх зберігання в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що псується, прокурор під час апеляційного розгляду не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять. Питання про збереження речових доказів в даному випадку без шкоди для кримінального провадження може бути вирішено відповідно до положень ч.6 ст.100 КПК України.

Таким чином, твердження прокурора в апеляційній скарзі про необхідність накладення арешту на кукурудзу, якою засіяна земельна ділянка, з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, не підтверджуються матеріалами провадження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для накладення арешту на майбутній врожай кукурудзи, отже ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року про відмову у накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4