Ухвала

від 02.11.2017 по справі 825/877/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/877/17 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому, з урахуванням подальших уточнень, просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.05.2017 №/2017/000118/2 та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00123 Сумської митниці ДФС.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23.09.2016 ПП "Семенівська мануфактура" було укладено контракт №-916 із CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту. Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов Договору від 20.10.2014 № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати ПП "Семенівська мануфактура" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Сумської митниці ДФС з митною декларацією №/2017/006379 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту від 23.09.2016 № US23-916.

Митну вартість цієї поставки було визначено позивачем за основним методом - за ціною контракту.

Одночасно з митною декларацією по поставці товару були подані наступні документи: контракт від 23.09.2016 №-916 (а.с.21-26); інвойс від 22.03.2017 №(а.с.31, 32); пакувальний листи до інвойса від 22.03.2017 №(а.с.33, 34); видаткова накладна від 19.03.2017 №-0317CD (а.с.38, 39); відвантажувальна специфікація від 26.03.2017 №-0317CD (а.с.35, 36).

Крім того, позивачем було подано за власним бажанням також додаткові документи, такі як: міжнароднa автотранспортнa накладнa від 04.05.2017 №5842, коносамент від 26.03.2017 №MSCUQ9653877, калькуляція від 06.04.2017 №/0604, звіт про оцінку майна від 05.05.2017 №05-07/05, листи постачальника та позивача, прайс-лист виробника товару від 06.03.2017 №-0317CD, договір про надання послуг митного брокера від 20.10.2014 № 20/10-14/02, договір (контракт) про перевезення від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ; акти про зважування вантажу; копії митної декларації країни відправлення; тощо.

При цьому відповідач вказує, що ним було направлено письмову вимогу декларанту про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак, декларант затребуваних документів не надав. Відповідно, на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 18.05.2017 № UA805180/2017/000118/2.

Відповідач у своєму рішенні зазначає причини здійснення коригування, а саме: основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. В результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що відповідно до оцінки майна не зазначено для якої саме країни визначалась ринкова вартість. Експерт використав порівняльний підхід, але жодних джерел з яких брались дані для порівняння не наведено, тому виникає сумнів щодо об'єктивності. Згідно наданої калькуляції ціни встановлено, що до складу сировини входить упаковка, в той же час є і окрема позиція щодо упаковки. У зв'язку з наявними розбіжностями, що можуть вплинути на числове значення митної вартості, декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом не надано запитані документи. Між декларантом і митним органом проведено консультацію.

Одночасно зазначено про причини неможливості застосування попередніх методів та вказано підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД МД №UA 100210/2017/66285 від 07.04.2017, № 125040/2017/202135 від 12.05.2017.

Митним постом "Центральний" Сумської митниці ДФС було складено картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2017/00123, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів.

Позивач скористався правом, наданим йому чинним законодавством України та відповідно до митної декларації від 19.05.2017 №/2017/007245, в якій вказано, що ПП "Семенівська мануфактура" забезпечує сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, вивільнило товар, поставлений за умовами Контракту від 23.09.2016 №US23-916, у вільний обіг.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем прийнято рішення та оформлено картки відмови за необґрунтованих підстав, оскільки для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України ).

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у ч. 3 якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей , необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу .

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу ; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України .

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу .

Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що партія товару, що поставлялася на виконання умов контракту від 23.09.2016 №US23-916 в митному оформленням (випуску) яких Сумською митницею ДФС було відмовлено, поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 22.03.2017 №, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR - Чорноморськ (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Тобто CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

При цьому, поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, та саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 06.04.2017 №US9162203/0604/2, в якому визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у інвойсі.

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі від 22.03.2017 №, партія товару, яка підлягає поставці складається з тканини з синтетичних комплексних ниток, встановленої кількості та загальною вартістю 29 355,43 доларів США.

Товар, визначений інвойсом від 22.03.2017 №, було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом від 26.03.2017 №, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером CAIU9855842, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною від 19.03.2017 №-0317CD, яка визначає, що на виконання контракту контейнером CAIU9855842 буде здійснено поставку товару, а саме тканини з синтетичних комплексних ниток, встановленої кількості та загальною вартістю 29 355,43 доларів США (а.с.38-39).

Вказаний товар у порту призначення було отримано ТОВ "ЮРІЯ-ГРУП", яке відповідно до умов Договору від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ПП "Семенівська мануфактура" та вказаним підприємством, надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, для доправлення їх до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів (а.с.41-45).

Судом також встановлено, що оскільки умови поставки за базисом CFR не передбачають обов'язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, постачальником не здійснювалось морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням постачальника від 06.04.2017 №/0604/1, яким позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсом страхування вантажу не здійснювалось. Позивач також не здійснював страхування товарів, що підтверджується листом від 11.04.2017 №11.001/11.04 (а.с.46).

При цьому суд зазначає, що згідно умови поставки CFR, ризик витрат чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Проте страхування товару покупцем, з моменту відвантаження товару є його правом, а не обов'язком та чинним законодавством не передбачено. Тобто, покупець в даному випадку, на власній ризик вправі як страхувати товар - так і не страхувати його.

Отже, будь-які складові митної вартості, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Згідно із ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу . Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Враховуючи наведене, митний орган вправі вимагати від декларанта надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної в митній декларації та перелік яких наведено в ч. 3 ст. 53 МК України , за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумською митницею зазначено, що підставами вважати, що в наданих до митного оформлення ПП Семенівська мануфактура документах відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, стало те, що відповідно до оцінки майна не зазначено для якої саме країни визначалась ринкова вартість. Експерт використав порівняльний підхід, але жодних джерел з яких брались дані для порівняння не наведено, тому виникає сумнів щодо об'єктивності. Згідно наданої калькуляції ціни встановлено, що до складу сировини входить упаковка, в той же час є і окрема позиція щодо упаковки.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини не свідчать про те, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару виходячи з таких підстав.

Оцінка майна, майнових прав, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Ціною, згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, у зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

Щодо посилань відповідача на включення до складу сировини ціни упаковки, в той же час за наявності окремої позиції щодо неї, суд до уваги не приймає, оскільки дана калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару, тобто відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України калькуляція не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд.

Стосовно зауважень відповідача щодо відсутності інформації щодо всіх складових митної вартості, а саме вартості транспортування під час митного оформлення партії товару згідно інвойсу, суд зазначає, що у відповідності до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України для митного оформлення повинні надаватися транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вартість перевезення, як було встановлено, включено в ціну товару згідно інвойсів, що підтверджується листами постачальника. Крім того, про включення до ціни товару вартості перевезення свідчить і надана постачальником калькуляція собівартості товару.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає такі посилання відповідача недоречними.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 МК України, підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару та обставини, за яких складові митної вартості не додаються у зв'язку з обґрунтованою відсутністю.

Таким чином, при митному оформленні товарів по спірним поставкам, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п.2 ч.6 ст.54 МК України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч.6 ст.54 МК України, були відсутні.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, як на причину здійснення коригування, відповідач посилається на додаткові документи та відсутність повних відомостей про митну вартість товару.

Відповідно до вимог "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст.53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з п.2 ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділуцього Кодексу; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч.2 ст.53 МК України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження лише до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості.

Виходячи з наведених норм, така підстава коригування митної вартості як зауваження до додатково поданих документів, а саме до калькуляції та звіту, чинним законодавством не передбачена.

Крім того, згідно ч.3 ст.53 МК України, орган доходів і зборів витребує додаткові документи, зокрема, якщо подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначене положення закону кореспондується з правами органу доходів і зборів, закріплених ч.5 ст.54 МК України.

Так, згідно п.2 зазначеної норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Подання позивачем певних додаткових документів за власним бажанням, не є перешкодою для витребування відповідачем інших додаткових документів, що передбачені ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак відповідач не скористався закріпленими законом повноваженнями для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості та передчасно прийняв рішення про відмову в митному оформленні та коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови в митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.

Статтею 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.І ст.57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з ч.5 ст.58 МК України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За приписами ч.1,2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

На підставі положень ст.53,54 МК України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок повністю відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України; висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Як вже було зазначено, позивач надав для митного оформлення імпортованого товару усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4 та 5 ст.58 МКУ .

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення та оформлено картки відмови за не обґрунтованих підстав. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України. В порушення зазначеної норми, спірні рішення не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості), джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має різну вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.11.2017.