Рішення

від 06.11.2017 по справі 904/8555/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2017 Справа № 904/8555/17

За позовом Божедарівської селищної ради, смт. Божедарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна алкогольна компанія", м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 112 975,10 грн. за договором оренди землі

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б\н від 20.09.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Божедарівська селищна рада звернулась до Господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна алкогольна компанія" заборгованості у розмірі 112 975,10 грн. за договором оренди землі, яка складається з: основної заборгованості у розмірі 104 343,42 грн., 3% річних у сумі 784,72 грн., пені у розмірі 4003,64 грн. та втрат від інфляції у розмірі 3843,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки №338 від 29.08.2011 року, в частині повної та своєчасної плати орендних платежів.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 06.11.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011 між Щорською селищною радою (найменування якої змінено на Божедарівську селищну раду, відповідно до рішення Щорської селищної ради від 15.03.2016 № 01-08/VII Про перейменування Щорської селищної ради та її виконавчого комітету (а.с.39) (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікеро-Горілчаний Завод Карат (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна алкогольна компанія", відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.53-56) (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №338 (а.с.26-30).

Відповідно до п. 1. договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для промислового використання із земель державної власності (землі промисловості), яка знаходиться в межах населеного пункту на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

У п.2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка, яка розташована в межах населеного пункту загальною площею 2,5833 га, в тому числі землі промисловості 2,5833 га.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури: комплекс будівель та споруд в смт. Щорськ (п. 3 договору).

Земельна ділянка надається в оренду з об'єктами нерухомого майна та іншими об'єктами інфраструктури: комплекс будівель та споруд в смт. Щорськ (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: - 1 076 306 грн.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

За умовами п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що використовується в промислових цілях в розрахунку 13,02 грн./1кв.м. х 3,20 х 10% х 25833 кв.м. = 10 631 гривень на рік, на момент укладення договору на розрахунковий рахунок Щорської селищної ради.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації та коригується орендарем (п. 10 договору).

Відповідно до п.11 договору, орендна плата вноситься в такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, ставок орендної плати за землю, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України;

- у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

- орендна плата переглядається один раз на три роки;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 18 договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання -передачі.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв за актом прийому-передачі (а.с.30) земельну ділянку загальною площею 2,5833 га, в тому числі землі промисловості 2,5833 га для промислового використання.

05.03.2014 між Щорською селищною радою (найменування якої змінено на Божедарівську селищну раду, відповідно до рішення Щорської селищної ради від 15.03.2016 № 01-08/VII Про перейменування Щорської селищної ради та її виконавчого комітету (а.с.39) (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Щорський завод Карат (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Лікеро-Горілчаний Завод Карат , а в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна алкогольна компанія", відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.53-56) (надалі - відповідач, орендар) було укладено додаткову угоду до договору земельної ділянки №338 від 29.08.2011 (а.с.35-36).

Зазначеною додатковою угодою сторони прийшли до згоди внести зміни до пунктів 2, 5, 9 договору та виклали їх у наступній редакції:

п. 2. В оренду передається земельна ділянка, яка розташована в межах населеного пункту загальною площею 2,5833 га, в тому числі землі промисловості 2,5833 га. Та кадастровим номером 1222055700:03:002:6011, яка розташована за адресою: вул.. Виконкомівська, 16, 16-Б, 16-А/2 в смт. Щорськ, Криничанського району Дніпропетровської області.

п.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2014 становить 1099969 грн. для промислового використання.

п.9. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - в розрахунку 42,58 грн./1кв.м. х 25833 кв.м. х 10% = 109 996,90 гривень на рік на рахунок Щорської селищної ради. .

12.06.2015 між Щорською селищною радою (найменування якої змінено на Божедарівську селищну раду, відповідно до рішення Щорської селищної ради від 15.03.2016 № 01-08/VII Про перейменування Щорської селищної ради та її виконавчого комітету (а.с.39) (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Національна алкогольна компанія (надалі - відповідач, орендар) було укладено додаткову угоду №32 до договору земельної ділянки №338 від 29.08.2011 (а.с.37).

Зазначеною додатковою угодою сторони прийшли до згоди внести зміни до пунктів 5, 9 договору та виклали їх у наступній редакції:

п.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 становить 1374057,27 грн. для промислового використання.

п.9. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - в розрахунку 53,19 грн./1кв.м. х 25833 кв.м. х 10% = 137 405,73 гривень на рік на рахунок Щорської селищної ради. .

Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не сплатив на користь позивача орендну плату за період з січня 2017 - червень 2017, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 104 343,42 грн., що і є причиною цього спору.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 784,72 грн., пеню у розмірі 4003,64 грн. та втрати від інфляції у розмірі 3843,32 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендодавцеві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальністю за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі, згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Згідно статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно cтатті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 615 зазначеного Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача сума заборгованості з орендної плати за період з січня 2017 по червень 2017 за договором оренди земельної ділянки становить 104 343,42 грн.

Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати доведений позивачем і встановлений судом.

Відсутність своєї вини відповідач, як особа, що порушила зобов'язання, суду не довів.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 104 343,42. заборгованості по сплаті орендної плати згідно умов договору оренди земельної ділянки.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 784,72 грн., пеню у розмірі 4003,64 грн. та втрати від інфляції у розмірі 3843,32 грн.

Відповідно до п. 13 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України діючого на день виникнення заборгованості або на день прострочення платежу, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення платежу орендної плати.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що сума пені, що підлягає до стягнення за період з 01.03.2017 по 15.08.2017 становить 4 003,64 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, судом встановлено, що 3 % річних за період з 01.03.2017 по 15.08.2017 становлять 784,72 грн. та підлягають до стягнення.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та №904/6149/16 від 27.12.2016р.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунків позивачем було невірно розраховано сукупний індекс інфляції, а саме:

- за заборгованістю січня 2017 позивач нарахував 1217,34 грн. за період з 01.03.2017 - 15.08.2017 сукупний індекс інфляції визначений позивачем 107,0%, тоді як сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 105,82%, інфляційні втрати складають 1012,45 грн.;

- за заборгованістю лютого 2017 позивач нарахував 1026,04 грн. за період з 01.04.2017 - 15.08.2017 сукупний індекс інфляції визначений позивачем 105,9%, тоді як сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 103,95 %, інфляційні втрати складають 687,05 грн.;

- за заборгованістю березня 2017 позивач нарахував 713,01 грн. за період з 01.05.2017 - 15.08.2017 сукупний індекс інфляції визначений позивачем 104,1%, тоді як сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 103,02%, інфляційні втрати складають 525,81 грн.;

- за заборгованістю квітня 2017 позивач нарахував 539,11 грн. за період з 01.06.2017 - 15.08.2017 сукупний індекс інфляції визначений позивачем 103,1%, тоді як сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 101,70%, інфляційні втрати складають 295,88 грн.;

- за заборгованістю травня 2017 позивач нарахував 313,03 грн. за період з 01.07.2017 - 15.08.2017 сукупний індекс інфляції визначений позивачем 101,8%, тоді як сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 100,10%, інфляційні втрати складають 17,36 грн.;

- за заборгованістю червня 2017 позивач нарахував 34,78 грн. за період з 01.08.2017 - 15.08.2017 сукупний індекс інфляції визначений позивачем 100,2%, тоді як сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 99,9%, тобто мала місце дефляція, інфляційні втрати складають -17,39 грн.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2017 по серпень 2017 становлять 2521,16 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1322,16 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що відповідачем вимоги позивача не спростовано, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 104 343,42 грн., 3% річних у сумі 784,72 грн., пені у розмірі 4003,64 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2521,16 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 75, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна алкогольна компанія" (01004, м. Київ, вул. Антоновича, 13, офіс 6, м. Київ, код 38504152) на користь Божедарівської селищної ради (52323, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Божедарівка, вул. Чкалова, 17А, код 04338397) суму основного боргу у розмірі 104 343,42 грн. (сто чотири тисячі триста сорок три грн. 42 коп.), 3% річних у сумі 784,72 грн. (сімсот вісімдесят чотири грн. 72 коп.), пеню у розмірі 4003,64 грн. (чотири тисячі три грн. 64 коп.), втрати від інфляції у розмірі 2521,16 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять одна грн. 16 коп.) та судовий збір у розмірі 1674,80 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят чотири грн. 80 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

08.11.2017

Суддя ОСОБА_2