Рішення

від 02.11.2017 по справі 910/16297/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017Справа №910/16297/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/16297/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА"

до державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ"

про стягнення 236 089,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чайка Л.Й., довіреність № 15/1С від 03.10.2017р.;

від відповідача: Пясецький Д.В., довіреність № 01/494 від 18.05.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" (надалі - відповідач) про стягнення 236 089,85 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів № 1С від 22.12.2015р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 192 635,74 грн., за прострочення сплати якого нараховані 35 114,28 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 8339,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017р. порушено провадження у справі № 910/16297/17 та призначено її розгляд на 19.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. розгляд справи відкладено на 02.11.2017р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

30.10.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

02.11.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 02.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2016р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 1С про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з моніторингу вагової та стану заливу і відпуску паливно-мастильних матеріалів, забезпечення контрольно-пропускного режиму на території ПАТ Одеський нафтопереробний завод за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 (далі - об'єкт), що перебуває на відповідальному зберіганні та в оперативному управлінні позивача на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015р. у справі № 522/23126/15-к, далі - послуги, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.6 договору, факт початку надання послуг фіксується в Акті початку надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється відбитками печаток сторін за формою, викладеною в Додатку № 3 до цього договору.

Так, згідно Акту від 11.01.2016р. позивач розпочав надання послуг згідно умов спірного договору.

Згідно з п.1.7 договору, факт закінчення надання послуг виконавцем фіксується в Акті припинення надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється відбитками печаток сторін за формою, викладеною в Додатку № 3 до цього договору.

01.05.2016р. та 09.07.2016р. між сторонами було підписано Акти припинення надання послуг з моніторингу вагової та стану заливу і відпуску паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, 08.07.2016р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до умов якої сторони погодили достроково розірвати Договір про надання послуг № 1С від 22.12.2015р. з 09.07.2016р.

Відповідно до п.3.2 договору, щомісячна вартість послуг за цим договором становить 55 000,00 грн. з ПДВ, що нараховується відповідно до чинного законодавства України на дату оплати чи підписання Акту приймання-передачі послуг.

Також, 15.04.2016р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони виклали п.3.2 договору в новій редакції, а саме:

Щомісячна вартість послуг за цим договором до 16.04.2016р. включно становить 55 000,00 грн. з ПДВ, що нараховується відповідно до чинного законодавства України на дату оплати чи підписання Акту приймання-передачі послуг, надалі - Щомісячна вартість.

Щомісячна вартість послуг за цим договором з 17.04.2016р. становить 41 250,00 грн. з ПДВ, що нараховується відповідно до чинного законодавства України .

Крім того, 29.04.2016р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони виклали п.3.2 договору в новій редакції, а саме:

Щомісячна вартість послуг за цим договором становить 15 000,00 грн. з ПДВ, що нараховується відповідно до чинного законодавства України на дату оплати чи підписання Акту приймання-передачі послуг, надалі - Щомісячна вартість. .

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач надав послуги за період з 11.01.2016р. по 09.09.2016р. загалом на суму 229 893,80 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними актами № с-0000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні.

За умовами п.4.1 договору, за цим договором здійснюються замовником щомісяця в розмірі щомісячної вартості послуг, передбаченої п.3.2 договору. Оплата послуг замовника за цим договором здійснюється авансовим платежем у сумі 30 (тридцяти) відсотків щомісячної вартості послуг протягом 7 днів після підписання цього договору. У подальшому замовник здійснює авансову оплату послуг до 7 (сьомого) числа поточного місяця за поточний місяць. Доплата вартості отриманих послуг за звітний місяць здійснюється замовником впродовж 5 днів наступного місяця за звітним.

Проте відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг у сумі 192 635,74 грн. належним чином не виконав, а тому виникла заборгованість.

Оскільки отримані послуги відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 21.10.2016р. нарочно звернувся до відповідача з претензією № 1 від 19.10.2016р. з вимогою про сплату боргу в сумі 192 635,74 грн.

Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

У відповіді на вказану претензію відповідач у листі за № 02/1011 від 18.11.2016р. зазначив, що вживає всіх заходів для погашення наявної заборгованості за спірним договором.

Однак, станом на день звернення з даним позовом до суду відповідач не сплатив заборгованість за отримані послуги в сумі 192 635,74 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 192 635,74 грн..

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги згідно відповідних актів на суму 229 893,80 грн., натомість на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів своєчасної оплати послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 192 635,74 грн.

Доказів здійснення відповідачем оплат в погашення заборгованості за спірним договором до матеріалів справи відповідачем не подано.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 114,28 грн. - інфляційних втрат та 8339,83 грн. - 3% річних, які нараховані за кожним актом окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який додано до позовної заяви, та який арифметично вірним.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, суд відзначає, що залежність виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг від наявності надходження коштів суперечить приписам ст. 617 ЦК Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання

Враховуючи викладене, відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1/6; код ЄДРПОУ 34355770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, 6Д; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 11; код ЄДРПОУ 30535712) основний борг в розмірі 192 635 грн. 74 коп., 35 114 грн. 28 коп. - інфляційні втрати, 3% річних у сумі 8339 грн. 83 коп. та 3541 грн. 35 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 07.11.2017р.

Суддя А.І. Привалов