Рішення

від 08.11.2017 по справі 910/17147/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.11.2017Справа №910/17147/17 За позовом Приватного підприємства "ЕНЕРГОМАКС" до                   Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК"                                           про               стягнення 30 325,37 грн.                                           Суддя Пукшин Л.Г. Представники сторін: від позивача:                  не з'явився від відповідача:             не з'явився В судовому засіданні 08.11.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "ЕНЕРГОМАКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" про стягнення 30        325,37 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 156 про виконання робіт по незалежній оцінці майна від 18.10.2016 у визначений строк не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 26   650,00 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 26.10.2016 по 01.10.2017 позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 2   928,84 грн. та 3 % річних у розмірі 746,53 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17147/17 та призначено її до розгляду на 08.11.2017. 08.11.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду, що були долученні до матеріалів справи. У судове засідання, призначене на 08.11.2017, представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”). Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримано останніми. Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представники сторін суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив. 18.10.2016 року між Приватним підприємством "ЕНЕРГОМАКС" (надалі – позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" (надалі – відповідач, замовник) було укладено договір № 156 про виконання робіт по незалежній оцінці майна (надалі –договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо виконання робіт по проведенню оцінки обладнання, яке належить ПАТ “Лозівський КМЗ” в кількості 41 інвентарна одиниця, що перебуває в заставі ПАТ “Укрсоцбанк” на підставі Договору застави майна № 06.1-20/265 від 05.08.2014. Відповідно до п. 1.3. Договору метою оцінки майна є визначення його ринкової вартості для прийняття рішення щодо звернення стягнення на заставне майно. Термін виконання робіт - 18.10.2016 - 29.10.2016 (п. 1.5. Договору). Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість робіт з оцінки майна була встановлена сторонами в розмірі 26 650,00 грн. Сума, що встановлена в п.2.1 договору, підлягає перерахуванню замовником на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання акту прийому-передачі робіт та отримання звітів про проведення незалежної оцінки (п. 2.2. Договору). Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи з оцінки майна на суму 26      650,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 18.10.2016р., підписаним уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень зі сторони відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи не розрахувався. Оскільки виконані роботи відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 19.04.2017р. листом з повідомленням про вручення, направив відповідачу вимогу за вих. № б/н від 18.04.2017р. про сплату боргу в сумі 26      650,00 грн., яка отримана відповідачем 20.04.2017р. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення. Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт на суму 26      650,00 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судом встановлено, що відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт за спірним договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконані      роботи у розмірі 26      650,00 грн.,      що також не було спростовано відповідачем, зокрема, не надано суду доказів оплати виконаних робіт у розмірі 26      650,00 грн. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 26   650,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2      928,84 грн. та 3 % річних у розмірі 746,53 грн., які нараховані за період з 26.10.2016р. по 01.10.2017р. Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат     та 3 % річних  становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем, а саме 2 928,84 грн. - інфляційних втрат та 743,53 грн. – 3 % річних. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЕНЕРГОМАКС" підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд   В И Р І Ш И В: 1.  Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути  з Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019) на користь Приватного підприємства "ЕНЕРГОМАКС" (03142, м. Київ, вул. В. Стуса, буд. 23/9, кімната 16; ідентифікаційний код 31237977) основну суму боргу у розмірі 26   650 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 84 коп., 3 % річних у розмірі 746 (сімсот сорок шість) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1  600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.         Повне рішення складено 09.11.2017                                Суддя                                                                       Пукшин Л.Г