Рішення

від 01.11.2017 по справі 910/15317/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017№910/15317/17

За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Фонду соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної Війни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 8 709, 45 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Семененко Л.М. за довіреністю № 062/15/1/03-21 від 04.01.2017 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (далі - Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної Війни (далі - Фонд, відповідач) про стягнення 8 709, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 1341 від 03.09.2013 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір) в частині своєчасної сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства по наданню нежитлового приміщення у користування, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 8 709,45 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15317/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи призначено на 09.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 01.11.2017 року.

23.10.2017 року через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи.

У судовому засіданні 01.11.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 01.11.2017 року не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, заяв, клопотань суду не подав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Липська, будинок 16, кімната 110 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, орендодавець), Фондом та Підприємством укладено договір № 1341 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1 договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011 року та від 22.05.2013 року № 388/9445 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, за адресою: вул. Тростянецька, 6-Г, літ. А, для розміщення громадської організації ветеранів, що не використовує приміщення для провадження підприємницької діяльності, загальною площею 149,85 кв.м, у т.ч. на 1 поверсі - 6,35 кв.м., на 2 поверсі - 143,50 кв.м.

Згідно з пунктом 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору за травень 2013 року становить: 05 грн. 62 коп. за 1 кв.м на площу 49,85 кв.м. та 280,27 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (пункт 3.2. договору).

Крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2013 року складає 674,25 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства на площу 100,00 кв.м., яка за травень 2013 року складає 288,54 грн. (пункт 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що розмір орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни медотики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 3.5 договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача).

Згідно пункту 3.7. договору орендна плата, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, підвалу, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою і сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги (пункт 3.9 договору).

Пунктом 4.9. Договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями.

Відповідно до пункту 9.1 договору цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 03.09.2013 року до 01.09.2016 року.

Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.09.2016 року орендодавець передав, а Фонд прийняв в орендне користування згідно з договором приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 149,85 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 6-г літера А.

Позивач зазначає, що за період з 10.05.2016 року по 01.09.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 2 220,35 грн. з орендної плати та 5 102,06 грн. заборгованість за період з 01.04.2016 по 01.09.2016 року з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати оренди та компенсаційних витрат виникли на підставі вказаних нормативних актів та Договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором оренди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов.

За період з 10.05.2016 року по 01.09.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 2 220,35 грн. з орендної плати та 5 102,06 грн. заборгованість за період з 01.04.2016 по 01.09.2016 року з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на підтвердження чого позивачем надано суду відповідні докази.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем з орендної плати та компенсаційних витрат за спірний період суду не надав, доводів позивача не спростував.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 220,35 грн. заборгованості з орендної плати та 5 102,06 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 115,97 грн. інфляційних втрат та 271,07 грн. 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства і не суперечить положенням договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фонду соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни (01001, м. Київ, вулиця Липська, будинок 16, кімната 110, ідентифікаційний код 21655716) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 35 коп. заборгованості з орендної плати, 5 102 (п'ять тисяч сто дві) грн. 06 коп. заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 1 115 (одну тисячу сто п'ятнадцять) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 271 (двісті сімдесят одну) грн. 07 коп. 3 % річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017 року

Суддя М.Є. Літвінова