Рішення

від 03.11.2017 по справі 911/2929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2017 р. Справа № 911/2929/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кушнер в особі філії Кушнер-Оболонь 2 ТОВ Кушнер

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 18 212,61 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Шишола І.М. (дов. б/н від 24.10.2017);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кушнер в особі філії Кушнер-Оболонь 2 ТОВ Кушнер (далі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 18 212,61 грн заборгованості, з яких: 14 332,02 грн вартості неповернутого обладнання та 3 880,59 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення отриманого на підставі договору суборенди майна № 17412-8596 від 03.06.2013 орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2017 порушено провадження у справі № 911/2929/17, розгляд справи призначено на 03.11.2017.

26.10.2017 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 03.10.2017, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку без вручення адресату з відміткою за зазначеною адресою не проживає .

Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2017 підтримав позов у повному обсязі.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 03.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кушнер в особі філії Кушнер-Оболонь 2 ТОВ Кушнер (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) укладено договір суборенди майна № 17412-8596, згідно якого орендар зобов'язався передати суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду), а суборендар - прийняти торгово-рекламне обладнання та сплачувати орендарю орендну плату.

Перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна, яке передається орендарем суборендарю погоджено сторонами в специфікації від 03.06.2013, загальна вартість якого 11 943,35 грн без ПДВ та 14 332,02 грн з ПДВ (п. 1.2. угоди).

Згідно з п. 1.4. договору майно надається суборендарю у користування з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративним підприємствами власника. Під корпоративними підприємствами власника слід вважати: ДП ПАТ Оболонь Пивоварня Зіберта , ДП ПАТ Оболонь Красилівське , ПАТ Охтирський пивоварний завод , ПрАТ Бершадський комбінат та ПАТ Севастопольський завол напоїв . Суборендар не має права використовувати майно для інших цілей.

Пунктами п. 5.1., 5.1.1., 5.1.13 договору передбачено, що суборендар: зобов'язується з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення майна із суборенди, здійснювати в своїх торгових точках продаж, здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративними підприємствами власника, згідно укладеного між орендарем та суборендарем договору купівлі-продажу (договору поставки) продукції виробництва власника та із врахуванням обумовлених між сторонами умов та обсягів; протягом 10 робочих днів після закінчення дії договору (в т.ч. дострокового) повернути майно орендарю (а в разі отримання відповідної вимоги - власнику) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору відповідальність перед орендарем та власником за дії наступного орендаря в повному розмірі і в першу чергу несе суборендар по договору. У випадку невиконання умов розділу договору, суборендар відшкодовує орендарю та власнику завдані збитки, в тому числі і втрачену вигоду. У випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні майна у відповідності з п. 2.3. договору, суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо власнику) вартість майна, вказану в п. 1.2. договору (або в специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами та власником.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. договір вважаться укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, погодження власником. Договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту договору або чинного законодавства. Якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну дії договору, то за відсутності письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, то строк дії договору подовжується ще на один календарний рік.

Судом встановлено, що на виконання договору суборенди майна № 17412-8596 від 03.06.2013 позивачем було передано відповідачу наступне майно загальною вартістю 11 943,35 грн без ПДВ, а саме: - 5 комплектів меблів / 1 cтіл + 4 стільці/, дерево Оболонь 80*80 см., інвентарні номери: 818886, 818887, 818888, 818889, 818890, вартістю по 558,33 грн за кожен без ПДВ та по 670 грн з ПДВ кожен; - 8 комплектів меблів МАРИО Оболонь /1 стіл + 4 стільці/, інвентарні номери: 635620, 635619, 635618, 635617, 635616, 635615, 635614, 635613, вартістю по 531,67 грн за кожен без ПДВ та по 638 грн з ПЖВ за кожен; - Шатер 4*4 Оболонь , 2 шт., інвентарні номери: 807652, 807653, вартістю по 1 224,17 грн без ПДВ за кожен та по 1 469 грн з ПДВ за кожен; - Шатер 4*4 Оболонь , 2 шт., інвентарні номери: 817240, 817241, вартістю по 1 225,17 грн без ПДВ за кожен та по 1 470 грн з ПДВ за кожен, що підтверджується актом прийому-передачі майна в суборенду від 03.06.2013 (а.с. 40), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Позивач з метою досудового врегулювання спору 02.08.2017 звернувся до відповідача з претензією № 317-17 від 31.07.2017 (а.с. 41), згідно якої просив останнього повернути торгово-рекламне обладнання в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, спірне торгове обладнання відповідачем позивачу не повернуто.

Станом на момент прийняття судового рішення відповідач не сплатив позивачу 14 332,02 грн з ПДВ вартості переданого в суборенду майна, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 51-59).

Предметом позиву є вимоги про стягнення 14 332,02 грн вартості неповернутого обладнання та 3 880,59 грн пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Cуд встановив, що на виконання договору суборенди майна № 17412-8596 від 03.06.2013 позивачем було передано відповідачу наступне майно загальною вартістю 11 943,35 грн без ПДВ, а саме: - 5 комплектів меблів / 1 cтіл + 4 стільці/, дерево Оболонь 80*80 см., інвентарні номери: 818886, 818887, 818888, 818889, 818890, вартістю по 558,33 грн за кожен без ПДВ та по 670 грн з ПДВ кожен; - 8 комплектів меблів МАРИО Оболонь /1 стіл + 4 стільці/, інвентарні номери: 635620, 635619, 635618, 635617, 635616, 635615, 635614, 635613, вартістю по 531,67 грн за кожен без ПДВ та по 638 грн з ПЖВ за кожен; - Шатер 4*4 Оболонь , 2 шт., інвентарні номери: 807652, 807653, вартістю по 1 224,17 грн без ПДВ за кожен та по 1 469 грн з ПДВ за кожен; - Шатер 4*4 Оболонь , 2 шт., інвентарні номери: 817240, 817241, вартістю по 1 225,17 грн без ПДВ за кожен та по 1 470 грн з ПДВ за кожен, що підтверджується актом прийому-передачі майна в суборенду від 03.06.2013 (а.с. 40), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору; позивач з метою досудового врегулювання спору 02.08.2017 звернувся до відповідача з претензією № 317-17 від 31.07.2017 (а.с. 41), згідно якої просив останнього повернути торгово-рекламне обладнання в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, спірне торгове обладнання відповідачем позивачу не повернуто; станом на момент прийняття судового рішення відповідач не сплатив позивачу 14 332,02 грн з ПДВ вартості переданого в суборенду майна, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 51-59).

Враховуючи те, що станом на момент прийняття судового рішення спірне орендоване обладнання на загальну суму 14 332,02 грн, відповідачем позивачу не повернуто, вартість втраченого обладнання позивачу не сплачено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 332,02 грн вартості неповернутого обладнання є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі п. 6.2. договору суборенди майна № 17412-8596 від 03.06.2013.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором суборенди майна № 17412-8596 від 03.06.2013, позивачем за період з 20.09.2016 по 20.09.2017 нараховано 3 880,59 грн пені.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення суборендарем передбаченого договором строку повернення майна орендарю або власнику, суборендар сплачує відповідно орендарю або власнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості неповернутого своєчасного майна, що вказана в п. 1.2. договору (або в Специфікації), за кожний день затримки повернення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що сторони, керуючись принципом свободи договору, правомірно передбачили можливість нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 8), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 20.09.2016 по 20.09.2017 складає 26 227,59 грн. Відтак, вимога про стягнення 3 880,59 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 14 332,02 грн вартості неповернутого обладнання та 3 880,59 грн пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кушнер 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 4; ідентифікаційний код 32559075) в особі філії Кушнер-Оболонь 2 ТОВ Кушнер (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 1-ша Радгоспна, буд. 5; ідентифікаційний код 33945736) 14 332 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дві гривні) 02 коп. вартості неповернутого обладнання, 3 880 (три тисячі вісімсот вісімдесят гривень) 59 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.11.2017

Суддя П.В.Горбасенко