Рішення

від 08.11.2017 по справі 915/916/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 915/916/17

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-АВІА” (пр-т Повітрофлотський, 79, м. Київ, 03036), код 37053765

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія українські ліки” (вул. 3 Повздовжня, 20,22, м. Миколаїв, 54028), код 39408271

про: стягнення 3585 грн. 19 коп.

ПРИСУТНІ:

від позивача                     - представник не з'явився

від відповідача           - представник не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-АВІА” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія українські ліки” про стягнення заборгованості в розмірі 3585 грн. 19 коп., з яких: 3000 грн. 00 коп. – основна заборгованість, 390 грн. 08 коп. – пеня, 45 грн. 37 коп. – 3% річних та 149 грн. 74 коп. – інфляційні втрати.

Ухвали суду від 11 вересня 2017 року та від 25 жовтня 2017 року направлена на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою “організація вибула”. За ініціативою суду було оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, відповідно до якого юридична адреса відповідача: вул. 3 Поздовжня, 20,22, м. Миколаїв. Тобто, ухвала суду направлялась на правильну адресу Відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача під особистий підпис (а.с.93) повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, проте, в заяві від 25.10.2017 (а.с.91) просив розглядати справу без участі представника позивача та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

14 грудня2016 року між сторонами було укладено договір № МА 404/16 про надання послуг, яким передбачено, що позивач надає відповідачу послуги, що надаються за сигналом тривоги для спостереження за об'єктом відповідача, що знаходиться на першому поверсі Терміналу А Міжнародного аеропорту “Київ” (Жуляни) за адресою: м. Київ, вул. Медова, 2 (надалі-об'єкт), а відповідач вносить плату за надані послуги, відповідно до порядку та умов цього договору (пп. 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2.9 договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах, визначених договором.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу вартість наданих послуг, що надаються за сигналом тривоги, до 15 числа місяця, що наступає за звітним згідно рахунку-фактури позивача.

Акт приймання-передачі наданих послуг складається позивачем останнім днем звітного місяця, підписується уповноваженими представниками сторін та скріпляються печатками на протязі 10 календарних днів після закінчення звітного місяця.

Якщо до 15 числа місяця, наступного за звітним. Акт приймання-передачі наданих послуг або письмова вмотивована відмова від його підписання не будуть направлені позивачу, акт вважається підписаний сторонами.

Згідно п.7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 14.12.2016 та діє до 14.12.2017 року.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України (п.4.1 договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги, що надаються за сигналом тривоги для спостереження за об'єктом відповідача у період з січня 20167року по лютий 2017 року, які не оплачені відповідачем, що підтверджуються актами №983 від 31.01.2017 та №1920 від 28.02.2017.

Акти приймання-передачі наданих послуг №983 від 31.01.2017 та №1920 від 28.02.2017 було одержані наручно представниками відповідача (а.с.87-89) та відповідно до п.3.3 договору вважаються такими, що підписані сторонами.

Позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, направив йому претензію №М-1.1/14-302 від 03.04.2014, в якій просив погасити заборгованість та повідомив, що в разі непогашення заборгованості буде змушений звернутись до господарського суду для стягнення заборгованості. До даної претензії позивачем додано акт звірки взаєморозрахунків за період з 31.01.2017 по 26.05.2017.

Відповіді на дану претензію та доказів погашення відповідачем заборгованості сторонами не надано.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 3000 грн. 00 коп. за договором № МА 404/16 про надання послуг від 14.12.2016 є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою, відповідачем не заперечена, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

У зв'язку із зазначеним позивачем нараховано до стягнення з відповідача 390 грн. 08 коп. – пеню, 45 грн. 37 коп. – 3% річних та 149 грн. 74 коп. – інфляційних втрат, які підтверджені розрахунком позивача (а.с.83-86), обґрунтовані належним чином, відповідачем не заперечені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач своїм правом не скористався.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія українські ліки” (вул. 3 Повздовжня, 20,22, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 39408271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-АВІА” (пр-т Повітрофлотський, 79, м. Київ, 03036, код ЄДРПОУ 37053765) грошові кошти в розмірі 3585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 19 коп., з яких: 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. – основна заборгованість, 390 (триста дев'яносто) грн. 08 коп. – пеня, 45 (сорок п'ять) грн. 37 коп. – 3% річних та 149 (сто сорок дев'ять) грн. 74 коп. – інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішення законної сили.

Суддя В.Д. Фролов